Суд постановив, що оновлений документ має враховувати викиди Scope 3 — непрямі викиди по всьому ланцюжку створення вартості, зокрема ті, що виникають, коли споживачі спалюють нафту, газ і паливо, продані компанією . Для розуміння різниці:

• Scope 1 — прямі викиди з джерел, якими компанія володіє або які контролює;
• Scope 2 — непрямі викиди від виробництва придбаної електроенергії та енергії;
• Scope 3 — інші непрямі викиди в ланцюжку вартості, включно з використанням проданої продукції.

За оцінкою аналітиків, викиди від спалювання нафти й газу TotalEnergies становлять близько 90% її вуглецевого сліду . Водночас суд не наказав компанії припинити нові нафтогазові проєкти чи встановити конкретні обов’язкові цілі зі скорочення викидів . Саме цю частину рішення TotalEnergies назвала прийнятною .

Чому компанія подала апеляцію

27 липня 2026 року рада директорів TotalEnergies вирішила оскаржити рішення в Апеляційному суді Парижа . Компанія висуває кілька ключових юридичних аргументів:

• французький закон про обов’язок пильності стосується ризиків, пов’язаних із власною діяльністю компанії, її дочірніми структурами та постачальниками, але не з діяльністю клієнтів ;
• компанія не може контролювати, наприклад, чи обере автомобіліст бензиновий автомобіль або електромобіль, а тому не повинна відповідати за наслідки такого вибору в межах цього закону ;
• європейська Директива про належну обачність корпорацій у сфері сталого розвитку (CSDDD), на думку TotalEnergies, також не охоплює діяльність клієнтів і підтримує її тлумачення ;
• закон, як стверджує компанія, не був призначений для поширення на викиди Scope 3 категорії 11 — тобто викиди від використання проданих товарів. На думку TotalEnergies, протилежне тлумачення суперечить принципу юридичної визначеності та свободі ведення господарської діяльності .

Апеляція не означає автоматичного наказу зупинити діяльність компанії. Наразі вимога першої інстанції стосується оновлення плану ризиків і заходів реагування, а не конкретної траєкторії переходу чи негайного скорочення видобутку .

Австралія: апеляція жителів островів Торресової протоки

Що вирішив суд першої інстанції

У справі Pabai v Commonwealth (No 2) FCA 796 два старійшини островів Торресової протоки — Пабай Пабай та Пол Кабай — вимагали визнати, що уряд Австралії має обов’язок захищати їхні громади від передбачуваної шкоди, спричиненої зміною клімату .

15 липня 2025 року суддя Майкл Вігні відхилив позов. Він визнав наукові докази того, що зміна клімату вже завдає серйозної шкоди островам і загрожує Ailan Kastom — традиційному укладу, звичаям і культурі остров’ян . Однак суд дійшов висновку, що уряд не має обов’язку турботи в межах деліктного права щодо рішень про цілі зі скорочення викидів і загальної кліматичної політики. Такі рішення були віднесені до сфери «ключової урядової політики», яка, за висновком суду, не підлягає такому судовому контролю .

Суд також вказав на обмеження чинного австралійського права щодо компенсації втрати звичаїв, традицій і способу життя .

Що розглядає апеляційний суд

Наприкінці липня 2026 року в Мельбурні розпочалося чотириденне слухання апеляції у повному складі Федерального суду Австралії. Справу слухають голова суду Дебра Мортімер, судді Крейг Колвін і Ніколас Овенс .

Апелянти стверджують, що суддя першої інстанції помилився, коли фактично виключив рішення уряду щодо кліматичної політики зі сфери застосування права про недбалість. На їхню думку, суд має розглянути, чи несуть органи Співдружності обов’язок захищати корінні громади від передбачуваної кліматичної шкоди .

Головні питання апеляції такі:

1. Чи може Співдружність Австралії мати юридичний обов’язок турботи перед жителями островів Торресової протоки?
2. Чи може недбалість уряду бути підставою для компенсації втрати культури та традиційного способу життя?
3. Де проходить межа між політичним рішенням, яке належить уряду, і рішенням, яке може бути перевірене судом у справі про шкоду?

Повний склад суду відклав ухвалення рішення на пізніший термін .

Чому ці процеси важливі

Справа TotalEnergies перевіряє, чи можуть вимоги щодо корпоративної належної обачності охоплювати не лише прямі викиди компанії, а й викиди від використання її продукції. Французький суд не поклав на одну компанію відповідальність за всю глобальну зміну клімату, але визнав, що її внесок у кліматичні ризики має бути відображений у плані пильності .

Австралійська справа, своєю чергою, стосується меж відповідальності держави. Вона порушує питання, чи може традиційне деліктне право захистити громади, які втрачають землю, культуру та спосіб життя через кліматичні зміни, навіть якщо шкода пов’язана з рішеннями загальнодержавного масштабу.

Станом на кінець липня 2026 року жодну з апеляцій ще не вирішено. Тому остаточні наслідки для компаній, урядів і майбутніх кліматичних позовів залишаються відкритими.

Суд постановив, що оновлений документ має враховувати викиди Scope 3 — непрямі викиди по всьому ланцюжку створення вартості, зокрема ті, що виникають, коли споживачі спалюють нафту, газ і паливо, продані компанією . Для розуміння різниці:

• Scope 1 — прямі викиди з джерел, якими компанія володіє або які контролює;
• Scope 2 — непрямі викиди від виробництва придбаної електроенергії та енергії;
• Scope 3 — інші непрямі викиди в ланцюжку вартості, включно з використанням проданої продукції.

За оцінкою аналітиків, викиди від спалювання нафти й газу TotalEnergies становлять близько 90% її вуглецевого сліду . Водночас суд не наказав компанії припинити нові нафтогазові проєкти чи встановити конкретні обов’язкові цілі зі скорочення викидів . Саме цю частину рішення TotalEnergies назвала прийнятною .

Чому компанія подала апеляцію

27 липня 2026 року рада директорів TotalEnergies вирішила оскаржити рішення в Апеляційному суді Парижа . Компанія висуває кілька ключових юридичних аргументів:

• французький закон про обов’язок пильності стосується ризиків, пов’язаних із власною діяльністю компанії, її дочірніми структурами та постачальниками, але не з діяльністю клієнтів ;
• компанія не може контролювати, наприклад, чи обере автомобіліст бензиновий автомобіль або електромобіль, а тому не повинна відповідати за наслідки такого вибору в межах цього закону ;
• європейська Директива про належну обачність корпорацій у сфері сталого розвитку (CSDDD), на думку TotalEnergies, також не охоплює діяльність клієнтів і підтримує її тлумачення ;
• закон, як стверджує компанія, не був призначений для поширення на викиди Scope 3 категорії 11 — тобто викиди від використання проданих товарів. На думку TotalEnergies, протилежне тлумачення суперечить принципу юридичної визначеності та свободі ведення господарської діяльності .

Апеляція не означає автоматичного наказу зупинити діяльність компанії. Наразі вимога першої інстанції стосується оновлення плану ризиків і заходів реагування, а не конкретної траєкторії переходу чи негайного скорочення видобутку .

Австралія: апеляція жителів островів Торресової протоки

Що вирішив суд першої інстанції

У справі Pabai v Commonwealth (No 2) FCA 796 два старійшини островів Торресової протоки — Пабай Пабай та Пол Кабай — вимагали визнати, що уряд Австралії має обов’язок захищати їхні громади від передбачуваної шкоди, спричиненої зміною клімату .

15 липня 2025 року суддя Майкл Вігні відхилив позов. Він визнав наукові докази того, що зміна клімату вже завдає серйозної шкоди островам і загрожує Ailan Kastom — традиційному укладу, звичаям і культурі остров’ян . Однак суд дійшов висновку, що уряд не має обов’язку турботи в межах деліктного права щодо рішень про цілі зі скорочення викидів і загальної кліматичної політики. Такі рішення були віднесені до сфери «ключової урядової політики», яка, за висновком суду, не підлягає такому судовому контролю .

Суд також вказав на обмеження чинного австралійського права щодо компенсації втрати звичаїв, традицій і способу життя .

Що розглядає апеляційний суд

Наприкінці липня 2026 року в Мельбурні розпочалося чотириденне слухання апеляції у повному складі Федерального суду Австралії. Справу слухають голова суду Дебра Мортімер, судді Крейг Колвін і Ніколас Овенс .

Апелянти стверджують, що суддя першої інстанції помилився, коли фактично виключив рішення уряду щодо кліматичної політики зі сфери застосування права про недбалість. На їхню думку, суд має розглянути, чи несуть органи Співдружності обов’язок захищати корінні громади від передбачуваної кліматичної шкоди .

Головні питання апеляції такі:

1. Чи може Співдружність Австралії мати юридичний обов’язок турботи перед жителями островів Торресової протоки?
2. Чи може недбалість уряду бути підставою для компенсації втрати культури та традиційного способу життя?
3. Де проходить межа між політичним рішенням, яке належить уряду, і рішенням, яке може бути перевірене судом у справі про шкоду?

Повний склад суду відклав ухвалення рішення на пізніший термін .

Чому ці процеси важливі

Справа TotalEnergies перевіряє, чи можуть вимоги щодо корпоративної належної обачності охоплювати не лише прямі викиди компанії, а й викиди від використання її продукції. Французький суд не поклав на одну компанію відповідальність за всю глобальну зміну клімату, але визнав, що її внесок у кліматичні ризики має бути відображений у плані пильності .

Австралійська справа, своєю чергою, стосується меж відповідальності держави. Вона порушує питання, чи може традиційне деліктне право захистити громади, які втрачають землю, культуру та спосіб життя через кліматичні зміни, навіть якщо шкода пов’язана з рішеннями загальнодержавного масштабу.

Станом на кінець липня 2026 року жодну з апеляцій ще не вирішено. Тому остаточні наслідки для компаній, урядів і майбутніх кліматичних позовів залишаються відкритими.