Трамп проти Нетаньягу: дипломатичне протистояння через ізраїльські війська на трьох фронтах

У чому полягає головна суперечність

У центрі конфлікту — різне бачення майбутнього Близького Сходу.

Трамп намагається просувати ширшу стратегію деескалації: домовленість між США та Іраном про припинення бойових дій, зниження напруженості в Лівані та нормалізацію відносин із новою владою Сирії в Дамаску . На думку американської адміністрації, тривала ізраїльська військова присутність за межами країни може підживлювати конфлікт, а не стримувати його .

Нетаньягу дивиться на ситуацію інакше. Він вважає дипломатичні кроки Вашингтона потенційною загрозою для Ізраїлю й наполягає на збереженні військових зон безпеки одразу на кількох напрямках .

14 липня 2026 року Трамп під час телефонної розмови закликав Нетаньягу почати передислокацію ізраїльських сил із Сирії та зробити аналогічний крок у Лівані. Президент США попередив, що затяжна військова присутність може спровокувати ширшу регіональну ескалацію .

Однак Нетаньягу, за даними ізраїльських медіа, планує відхилити вимоги США щодо одночасного відведення військ із Гази, південного Лівану та Сирії . Міністр оборони Ізраїлю Ісраель Кац також заявив, що ізраїльські сили залишаться на півдні Лівану навіть у разі відповідного прохання адміністрації Трампа .

Чому переломним моментом стала угода США та Ірану

Розбіжності різко посилилися в червні 2026 року, коли США та Іран домовилися припинити бойові дії. Нетаньягу заявив, що Ізраїль не вважає себе пов’язаним умовами цієї домовленості . Reuters описав ситуацію як рух двох лідерів до «зіткнення» .

Тегеран того самого місяця призупинив переговори зі США, вимагаючи припинити ізраїльські військові операції на півдні Лівану . Ізраїль, натомість, посилив свою військову позицію: його війська захопили стратегічний замок Бофор, а Армія оборони Ізраїлю оприлюднила карту розширеної зони військового контролю в південному Лівані . Ці кроки прямо суперечили дипломатичним зусиллям Вашингтона.

У червні Кац заявив, що ізраїльські війська не відступатимуть із південного Лівану . Нетаньягу та його міністри також наполягали на збереженні присутності в частинах Лівану, Сирії та Гази стільки, скільки уряд вважатиме за потрібне .

Газу використали як частковий жест

Газа залишається важливою, хоча й менш помітною в безпосередній суперечці точкою розходжень. Мирний план Трампа передбачає введення до анклаву багатонаціональних сил безпеки.

27 липня Ізраїль оголосив, що дозволить такій силі увійти до Гази. Це рішення розглядали як частковий жест напередодні зустрічі Нетаньягу з Трампом . 21 липня Ізраїль також повідомив про передислокацію частини військ із південного Лівану в межах домовленостей, підтриманих США . Водночас ці кроки радше схожі на тактичні поступки, ніж на принципову зміну стратегії.

Що відбувається на півдні Сирії

Поки дипломати намагаються зменшити напруженість, ізраїльські військові операції в південній Сирії тривають.

27 липня 2026 року ізраїльські військові увійшли до села Аль-Ардa в провінції Дараа, обшукували будинки цивільних мешканців і встановлювали блокпости . За день до цього під час іншого рейду в провінції Кунейтра було затримано цивільну особу .

Ці інциденти є частиною ширшої тенденції, що почалася після падіння режиму Башара Асада 8 грудня 2024 року. Після цього Ізраїль зайняв демілітаризовану буферну зону на південному заході Сирії, прилеглу до окупованих Ізраїлем Голанських висот, і продовжив утримувати її .

До грудня 2025 року Ізраїль розширював цю зону, попри попередження США, що така політика може послабити новий уряд у Дамаску .

Паралельно тривала масштабна повітряна кампанія. У перші місяці після усунення Асада Ізраїль завдав понад 700 ударів по території Сирії, зокрема потужно обстріляв район неподалік Дамаска . У липні 2025 року Білий дім заявив, що Трамп був «застигнутий зненацька» ізраїльськими ударами по Дамаску та Сувейді, після чого він безпосередньо зателефонував Нетаньягу . У лютому 2026 року ізраїльські сили знову провели наземну операцію в сирійській Кунейтрі .

Нетаньягу публічно заявляв, що Ізраїль не дозволить сирійським військам перебувати на південь від Дамаска . Саме тому вимога Трампа скоротити присутність у Сирії зачіпає не лише поточні військові операції, а й довгострокову ізраїльську стратегію контролю над прикордонною зоною.

Політика, безпека та майбутнє союзу

Конфлікт між Трампом і Нетаньягу має не тільки зовнішньополітичний, а й внутрішньополітичний вимір. Нетаньягу відстає в опитуваннях напередодні осінніх виборів в Ізраїлі та водночас прагне показати виборцям, що зберігає міцний робочий зв’язок із президентом США . Для нього відмова від військових позицій може виглядати як поступка під американським тиском.

Аналітики Chatham House зазначають, що відносини Трампа й Нетаньягу стали дедалі напруженішими після початку війни з Іраном і, ймовірно, досягли найнижчої точки на тлі спроб Трампа припинити бойові дії в Ірані та Лівані .

27 липня 2026 року Нетаньягу вирушив до Вашингтона на зустріч із Трампом. За його словами, головною темою переговорів мав стати Іран . Однак питання Сирії, Лівану та Гази неминуче визначатиме атмосферу цих переговорів.

Поки що сторони залишаються в глухому куті. Трамп прагне дипломатичного виходу та зниження напруженості. Нетаньягу наполягає на продовженні військового контролю й не хоче погоджуватися на домовленості, які обмежують свободу дій Ізраїлю. Якщо компромісу не буде, особиста сварка двох лідерів може перерости в тривалішу кризу, здатну змінити не лише відносини США та Ізраїлю, а й баланс сил на всьому Близькому Сході.