Водночас важливо розділяти офіційні заяви Ірану та незалежно підтверджені дані: частину наведених цифр неможливо було перевірити окремо .
Заявлена сума складається з двох частин:
Пакнеджад пояснив, що під час перемир’я ризики для танкерів знизилися. Це сприяло відновленню експорту та дозволило продати частину запасів — приблизно 100 млн барелів сирої нафти й газового конденсату . Після зняття американської блокади Іран також зміг швидко вивезти значні обсяги сировини за межі заблокованої зони .
За даними голови іранського парламенту Мохаммада Багера Галібафа, у період перемир’я країна експортувала понад 40 млн барелів нафти, а ціни на іранську сировину були приблизно на 20% вищими, ніж до війни . Окремо The Wall Street Journal оцінювала експорт приблизно у 70 млн барелів на $5–6 млрд за місяць призупинення блокади .
Пакнеджад заявив, що $18 млрд становлять понад 60% нафтових доходів, закладених у річному бюджеті Ірану . Оцінка бюджету на іранський 1405 фінансовий рік, який розпочався в березні 2026 року, передбачала близько $21 млрд доходів від сирої нафти. Розрахунок ґрунтувався на продажі приблизно 1 млн барелів на добу за ціною $57 за барель .
Тому формулювання про «перевищення бюджетних очікувань» потребує уточнення: $18 млрд — це понад 60% річного прогнозу, але не більше за номінальну оцінку в $21 млрд. Водночас результат справді виявився значним з огляду на війну, блокаду та санкції. Раніше іранські урядові структури й парламентський дослідницький центр попереджали, що бюджетні оцінки нафтових доходів можуть бути надто оптимістичними навіть за звичайних умов .
Продажі під час перемир’я відбувалися на тлі короткострокової зміни політики Вашингтона.
Після скасування винятку Пакнеджад заявив, що експорт триває «як завжди». За його словами, міністерство роками підтримувало механізми обходу та нейтралізації американських санкцій і не демонтувало їх навіть під час тимчасового послаблення . Іранський міністр також звинуватив США в порушенні статті 10 меморандуму про взаєморозуміння, який передбачав тимчасове послаблення обмежень .
До війни іранський видобуток сирої нафти у 2025 році та на початку 2026-го становив близько 3,2–3,3 млн барелів на добу. У березні 2026 року він знизився приблизно до 3,06 млн барелів на добу .
Ці показники стосуються саме видобутку, а не обсягу експорту. Іран також виробляє значні обсяги газового конденсату та зріджених вуглеводневих газів, частина яких може входити до ширших оцінок нафтових продажів .
Після припинення блокади експорт різко прискорився. Проте повернення до довоєнних обсягів не означає автоматичного повернення до довоєнних доходів: санкції змушували Іран продавати нафту зі знижками та нести додаткові витрати на приховування маршрутів і розрахунків.
За оцінками аналітиків і галузевих публікацій, у разі повної мирної угоди, остаточного зняття санкцій і відновлення видобутку до приблизно 3,5–4 млн барелів на добу разом із конденсатом Іран міг би отримувати понад $60 млрд нафтових доходів на рік .
На цьому тлі $18 млрд, зароблені під час війни та перемир’я, становлять приблизно 30% або менше від потенційного річного рівня за повної нормалізації . Сам Пакнеджад раніше казав, що після скасування американських санкцій Іран зможе протягом року наблизити видобуток до рівня 2015 року — близько 3,8 млн барелів на добу .
Іранський досвід 2025 року показує, що обсяг експорту — лише половина картини. Тоді країна збільшила постачання нафти, переважно до Китаю, через тіньові маршрути, однак доходи уряду скоротилися через значні знижки та витрати на обхід санкцій .
Під час війни Іран отримав додаткову підтримку від високих світових цін на нафту, які зросли через сам конфлікт. Такий фактор може виявитися тимчасовим. Отже, заявлені $18 млрд демонструють стійкість іранської експортної системи під тиском, але ще не доводять, що країна зможе стабільно отримувати співмірні суми без санкційного послаблення та тривалого доступу до світового ринку.