Україна скликає екстрене засідання Ради Безпеки ООН через удари РФ по цивільних суднах у Чорному морі

Ескалація на Чорному морі: хронологія подій

Криза розгорталася через взаємні удари, що посилювалися від початку липня 2026 року:

• Наступ України (7–15 липня): Сили безпілотних систем України розпочали масовану кампанію з використанням дронів проти російського тіньового флоту в Азовському та Чорному морях. За приблизно дев'ять днів вони уразили 116 російських суден — нафтові танкери, газовози та буксири . Атаки змусили Росію призупинити рух через Керченську протоку — ключовий водний шлях, що сполучає Азовське та Чорне моря — з 10 липня .

• Відповідь Росії (16–19 липня): Росія завдала ударів по цивільних вантажних суднах під прапорами Танзанії, Ліберії та Маршаллових Островів . Найбільш смертоносна атака сталася 19 липня, коли російська крилата ракета влучила у суховантаж із зерном під прапором Гвінеї-Бісау поблизу Одеси. Загинуло щонайменше 10 членів екіпажу, на судні спалахнула пожежа . Крім того, обстрілів зазнала портова інфраструктура в Одесі та Південному .

• Наслідки: Атаки обох сторін призвели до повної зупинки руху цивільних суден через морський коридор. Судновласники уникали портів Одеси, а російське зерно, яке транспортувалося через Дон-Азовський канал, також блокувалося .

Стрибок цін на пшеницю

Ескалація підштовхнула ціни на пшеницю до найвищого рівня за понад рік, а за деякими оцінками — до дворічного максимуму:

• До 16 липня ф'ючерси на пшеницю сягнули 17-місячного максимуму . До 20 липня на Чиказькій товарній біржі (CBOT) ціна на пшеницю злетіла до дворічного піку, торгуючись близько $6,84 за бушель .
• Індекс Platts Milling Wheat Marker різко зріс кілька днів поспіль . Також подорожчали кукурудза та ріпак .
• Аналітики знизили прогноз експорту російської пшениці в липні приблизно на 20% через порушення судноплавства .

Реакція ринку зумовлена тим, що і Росія, і Україна є одними з найбільших світових експортерів зерна, а конфлікт припав на пік збиральної кампанії в липні .

Паралель з Ормузькою протокою від Сибіги

Андрій Сибіга чітко порівняв кампанію Росії проти цивільного судноплавства в Чорному морі з атаками Ірану на судна в Ормузькій протоці . Це порівняння мало кілька риторичних та стратегічних цілей:

• Паралель ведення морської війни проти комерційного трафіку: Сибіга аргументував, що Росія, як і Іран, навмисно атакує цивільні торговельні судна, щоб заблокувати глобально важливий торговий вузол — використовуючи продовольство та енергоносії як зброю .
• Формулювання як загрози глобальній продовольчій безпеці: Він назвав ці удари «навмисним актом економічного та гуманітарного шантажу» і заявив, що «Росія бере глобальну продовольчу безпеку в заручники» . Аналогія з Ормузькою протокою підкреслювала, що дії Москви — це не просто тактика двосторонньої війни, а атака на глобальне надбання — принцип свободи судноплавства — з прямими наслідками для країн-імпортерів продовольства, особливо в країнах, що розвиваються.
• Продовження більш ранньої дипломатії 2026 року: Сибіга проводив таку ж паралель ще у квітні 2026 року, коли Україна запропонувала свій морський досвід для захисту судноплавства в Ормузькій протоці на тлі ескалації напруженості з Іраном, аргументуючи, що досвід України з протидії російській морській блокаді безпосередньо може бути застосований . У липні 2026 року це порівняння набуло протилежного відтінку: тепер Іран і Росія постали як об'єднана категорія держав-агресорів, які навмисно атакують комерційне судноплавство, тоді як Україна позиціонувала себе як постраждала сторона, що боронить міжнародні норми.