Його слова стали найчіткішим офіційним сигналом із Вашингтона, що майбутній саміт і надалі залишається дипломатичним пріоритетом, попри загострення риторики між двома країнами.
На користь того, що зустріч залишається в планах, вказують кілька дипломатичних кроків:
Після травневих переговорів обидва лідери заявляли про намір будувати «конструктивні відносини стратегічної стабільності» .
16 липня Трамп заявив у телевізійному зверненні, що Китай нібито здійснив «наймасштабнішу компрометацію виборчих даних в історії» . За його твердженням, Пекін, починаючи з виборчого циклу 2020 року, отримав дані 220 мільйонів американських виборців. Білий дім також оприлюднив розсекречені документи, які, за його версією, стосуються цих звинувачень .
Китай відкинув заяви президента США. Речник МЗС КНР Лінь Цзянь назвав їх «цілком сфабрикованими» та спрямованими на очорнення Китаю. «Ми не зацікавлені у втручанні у внутрішні справи Сполучених Штатів», — заявив він .
Попри це, Рубіо дав зрозуміти, що звинувачення не мають зірвати вересневу поїздку . Радник Білого дому з питань торгівлі Пітер Наварро згодом заявив, що розслідування зосереджуватимуться на «зловмисних внутрішніх акторах», а не на Пекіні, наголосивши: «Це не історія про Китай» .
Вересневий саміт розглядають як продовження дипломатичного перезапуску, започаткованого під час травневого візиту Трампа до Пекіна. Тоді сторони уклали торговельні домовленості та заявили про спільну мету підтримувати стабільність у двосторонніх відносинах .
Проведення зустрічі навіть за умов публічних суперечностей може зміцнити саме цей напрям — прагнення до «стратегічної стабільності», про яке говорили обидві сторони . Водночас підтвердження планів не означає, що всі розбіжності між Вашингтоном і Пекіном знято: воно лише показує, що високорівневий діалог поки не припиняється.
Трамп уперше назвав дату 24 вересня на початку липня, коли обговорював плани будівництва нового бального залу в Білому домі. Він зазначив, що приїзд Сі може збігтися з тижнем високого рівня Генеральної асамблеї ООН у Нью-Йорку .
Такий розклад був би зручним з логістичного погляду: Сі Цзіньпін міг би взяти участь у заходах ООН, а потім вирушити до Вашингтона на двосторонній саміт із Трампом .