ЄС та країни Перської затоки об’єдналися проти Ірану через Ормузьку протоку

Передумови: ескалація, що призвела до заяви

Спільна заява з'явилася на тлі серйозної військової ескалації на початку липня 2026 року:

• 6–7 липня: Корпус вартових ісламської революції Ірану завдав ракетних ударів по кількох комерційних суднах в Ормузькій протоці. За повідомленнями, катарський танкер для перевезення зрідженого природного газу Al Rekayyat був уражений біля узбережжя Оману, а саудівський нафтовий танкер також був атакований . Британське агентство морських торговельних операцій (UKMTO) підтвердило, що танкер був вражений невідомим снарядом приблизно за 8 морських миль на схід від оманського Лімаха, що спричинило пожежу .

• 11 липня: Іран оголосив Ормузьку протоку закритою для «несанкціонованого» руху після того, як було уражено судно, яке «поставило під загрозу морську безпеку». ВМС Корпусу вартових ісламської революції Ірану заявили, що судно, яке вимкнуло свої системи, було уражене та зупинене, попередивши, що будь-яка відповідь буде зустрінута «жорсткою реакцією» .

• Військова відповідь США: Сполучені Штати завдали кількох хвиль ударів у відповідь. Одна з хвиль була спрямована на 140 іранських військових об'єктів, а додаткові удари тривали до 13 липня. За повідомленнями, загалом за час кампанії було уражено понад 300 іранських військових цілей . Тимчасове перемир'я між США та Іраном зірвалося 8 липня після цих атак .

Чому ця заява важлива

Спільна заява ЄС та РСАДА є значущою з кількох причин. Вона демонструє рідкісну єдність позицій європейських держав та арабських країн Перської затоки в момент гострої кризи. Ґрунтуючи свою позицію на UNCLOS та резолюції РБ ООН 2817, два блоки закріпили дипломатичну відповідь у рамках усталених міжнародно-правових механізмів, а не через односторонні дії. Пряме відхилення «транзитних зборів» або «умов дозволу» безпосередньо заперечувало повідомлення про вимоги Ірану, щоб судна отримували його дозвіл перед проходом через протоку .

На момент оприлюднення заяви Ормузька протока — через яку проходить близько 20% світової нафти — фактично перебувала в облозі: рух танкерів майже зупинився, а рівень загрози був підвищений до «серйозного» Об'єднаним морським інформаційним центром під керівництвом США .

Що далі?

Заява зобов'язала ЄС та РСАДА продовжувати дипломатичну взаємодію через IMO та інші міжнародні органи з метою захисту судноплавства та досягнення переговорного врегулювання. Однак у заяві не було визначено механізмів примусу або наслідків за невиконання, що залишає відкритим питання про те, як міжнародна спільнота реагуватиме, якщо Іран продовжить атаки на комерційні судна у протоці.