7–8 липня 2026 року на саміті НАТО в Анкарі (Туреччина) президент Трамп фактично оголосив перемир'я мертвим. Кілька джерел підтверджують:
У суботу, 18 липня 2026 року, верховний лідер Ірану Моджтаба Хаменеї оприлюднив письмову заяву, зачитану на іранському державному телебаченні, в якій стверджував, що повторні порушення МоУ з боку США довели, що підпис Дональда Трампа є «цілковито нікчемним і позбавленим довіри» . У заяві, зокрема, йшлося:
«Неодноразові порушення Великим Сатаною меморандуму про порозуміння вкотре довели всім, наскільки нікчемним і ненадійним є підпис президента Сполучених Штатів»
.
Того ж дня (18 липня) заступник міністра закордонних справ Ірану Казем Гарібабаді оголосив про призупинення Тегераном усіх зобов'язань за Ісламабадським МоУ, звинувативши Сполучені Штати у фактичному скасуванні угоди через неодноразові порушення . Іран прямо звинуватив США в «відкритому порушенні» режиму припинення вогню
і дав зрозуміти, що виключає подальші переговори в рамках поточної угоди.
Інформація, отримана під час цього пошукового сесії, не містить прямих підтверджуваних даних про нібито поранення ноги Моджтаби Хаменеї внаслідок ударів 28 лютого або про його конкретну відсутність на публіці після спадкування влади від батька. Стаття у Вікіпедії про війну 2026 року зазначає, що операція «Epic Fury» (спільна американо-ізраїльська операція) розпочалася 28 лютого 2026 року і що Алі Хаменеї був убитий під час цієї операції , але отримані результати пошуку не підтверджують і не описують поранення ноги, отриманого Моджтабою Хаменеї того дня, або його подальшої відсутності на публіці. Недостатньо доказів, щоб підтвердити це твердження з наявних джерел.
Аналітики одностайно оцінили Ісламабадський МоУ як структурно крихкий. Агентство Anadolu (AA) повідомило 10 липня, що «невирішені суперечки щодо Ормузької протоки, зняття санкцій, заморожених іранських активів та Лівану загрожують зірвати угоду до початку формальних переговорів» . Асоціація контролю над озброєннями (Arms Control Association) описала МоУ як «недосконалий, але бажаний розвиток подій», який «не зміг вирішити проблеми розповсюдження», що лежать в основі конфлікту
. Нечіткі та відкладені формулювання з найбільш суперечливих питань — особливо щодо режиму Ормузької протоки та обсягів зняття санкцій — означали, що кожна зі сторін могла правдоподібно стверджувати про порушення, що й сталося.