Відродження нафтопроводу Кіркук-Баніяс: план США для обходу Ормузької протоки

План відновлення передбачає сучасну двотрубну систему, здатну транспортувати як важку, так і легку сиру нафту. Деякі джерела вказують на потужність до 2,2 млн б/д . Будівництво, за оцінками, триватиме приблизно 36 місяців .

Консорціум та ключові учасники

Початковий етап досліджень передбачає участь консорціуму, до складу якого входять американський нафтовий гігант Chevron, американська інвестиційна фірма Capital TI та катарський партнер UCC . Кабінет міністрів Іраку схвалив підписання компанією Basra Oil Company попередньої угоди та угоди про нерозголошення з цим консорціумом для підготовки техніко-економічного обґрунтування стратегічних проєктів експортних нафтопроводів .

• Chevron — американська енергетична компанія, визначена як головний виконавець будівництва та відновлення нафтопроводу . Компанія також підписала окрему рамкову угоду з урядами Іраку та Сирії для реалізації проєкту .
• Capital TI — американська інвестиційна фірма, яка виступила посередником у підписанні початкового MoU та підписала угоду про нерозголошення для проведення техніко-економічних досліджень .
• UCC (Катар) — третій партнер консорціуму .

Орієнтовна вартість

Оцінки вартості значно відрізняються, що відображає різницю між відновленням існуючої однієї лінії та будівництвом нової двотрубної системи:

• $4,5 млрд — нижня межа для сучасної двотрубної конфігурації
• Від $4,5 млрд до $8 млрд — найбільш поширений діапазон, який наводять численні джерела
• ~$8 млрд — верхня межа оцінок для повного відновлення до вищої потужності, включаючи ремонт старої лінії до 700 000 б/д

Ці цифри є попередніми, оскільки консорціум ще не завершив техніко-економічне обґрунтування . Деякі попередні оцінки свідчили, що відновлення старої лінії до 700 000 б/д коштуватиме близько $8 млрд, тоді як будівництво повністю нових паралельних трубопроводів може обійтися приблизно в $4,5 млрд .

Стратегічна мета: обхід Ормузької протоки

Відродження нафтопроводу Кіркук-Баніяс є прямим стратегічним маневром проти можливості Ірану заблокувати Ормузьку протоку — вузький прохід, через який транспортується близько 20 млн барелів нафти на добу . Представник Державного департаменту США заявив, що цей маршрут "може зменшити здатність Ірану блокувати поставки нафти через Ормузьку протоку" . Іран періодично погрожував закрити протоку на тлі американо-іранського конфлікту, що робить нафтопровід критичним елементом енергетичної безпеки .

Спрямовуючи іракську нафту суходолом до Середземного моря в Баніясі, трубопровід створює коридор, який дозволяє іракському експорту досягати світових ринків через Середземне море, минаючи Перську затоку . Державний департамент США назвав проєкт "пріоритетним інфраструктурним проєктом" .

Ширший енергетичний пакет на $60 млрд

Меморандум про нафтопровід є лише одним із компонентів набагато більшої серії угод загальною вартістю понад $60 млрд, підписаних між Іраком та західними (переважно американськими) нафтовими компаніями під час візиту прем'єр-міністра аль-Заїді до Вашингтона . Reuters підтвердив, що "угоди та меморандуми, підписані на саміті, перевищили $60 млрд" , а Associated Press повідомило про "приблизно $60 млрд у вигляді угод та партнерств" .

Ключові складові ширшого пакета включають:

• ConocoPhillips погодилася придбати 42% акцій BP Energy of Kirkuk Ltd, ставши партнером BP у реконструкції гігантських нафтових родовищ Кіркук . Спільне підприємство має на меті зупинити падіння видобутку, яке спостерігалося з початком війни з Іраном .
• BP залишиться головним оператором реконструкції родовища Кіркук, а ConocoPhillips приєднається як важливий партнер .
• Chevron окремо веде переговори та має попередні угоди щодо розвідувальних блоків, включаючи Насирію та Західну Курну-2, окрім своєї ролі в проєкті нафтопроводу .
• Угоди охоплюють розробку нафтових і газових родовищ, енергетичну інфраструктуру та нові експортні маршрути, включаючи як нафтопровід Кіркук-Баніяс, так і інші проєкти диверсифікації експорту .

Ці угоди є частиною ширшої стратегії США, спрямованої на поглиблення енергетичних зв'язків з Іраком та зменшення залежності регіону від транзитних маршрутів через Ормузьку протоку на тлі триваючого американо-іранського конфлікту .