Одна стаття, яку варто прочитати кожному ортодонту: Linder-Aronson (1970) та «аденойдне обличчя»

Чому ця стаття — must-read для ортодонта

Якщо у вас є час лише на одну публікацію про «аденойдне обличчя», оберіть Linder-Aronson (1970) — це фундаментальне клініко-цефалометричне дослідження, яке сформувало класичне ортодонтичне уявлення про зв'язок між ротовим диханням, спричиненим гіпертрофією аденоїдів, і характерними змінами лицевого скелета .

• Linder-Aronson S. Adenoids: Their effect on mode of breathing and nasal airflow and their relationship to characteristics of the facial skeleton and the dentition. Acta Otolaryngologica Supplementum. 1970;265:1–132.

Читайте критично

Попри те, що поняття «аденойдне обличчя» є корисним клінічним патерном, варто пам'ятати: причинно-наслідковий зв'язок між гіпертрофією аденоїдів і краніофаціальною морфологією є багатофакторним і не є суворо детерміністичним. Сучасний огляд літератури (2024) стане чудовим доповненням для розуміння актуальних доказів і обмежень цієї концепції .

Історичний контекст

Для повноти картини варто ознайомитися також із більш ранньою роботою:

• Subtelny JD. Effects of diseases of tonsils and adenoids on dentofacial morphology. Ann Otol Rhinol Laryngol. 1954;63:976–995.

Що таке «аденойдне обличчя»?

Типовий опис «аденойдного обличчя» включає:

• незмикання губ (incompetent lip seal),
• вузьку верхню зубну дугу (часто V-подібну),
• ретрузію нижніх різців,
• збільшену висоту нижньої третини обличчя,
• збільшений кут мандибулярної площини,