Космічний шедевр у стилі Ван Гога: DECam показала народження зір у сузір’ї Південної Корони

16 липня 2026 року NSF NOIRLab оприлюднило вражаюче нове зображення молекулярної хмари Corona Australis (Південна Корона), отримане за допомогою 570-мегапіксельної камери темної енергії (DECam), встановленої на 4-метровому телескопі імені Віктора М. Бланко в Міжамериканській обсерваторії Серро-Тололо в Чилі . Цей знімок уже назвали «космічною версією» картини Вінсента Ван Гога «Зоряна ніч» через його закручені хмари, сяючий газ і мерехтливе зоряне поле .

Найближча зоряна колиска

Молекулярна хмара Corona Australis — одна з найближчих до Землі областей зореутворення. Вона розташована на відстані приблизно 430 світлових років у сузір'ї Південної Корони . Сама хмара має діаметр близько 16 світлових років . Така близькість робить її надзвичайно важливим об'єктом для астрономів, які вивчають ранні етапи народження зір.

Ключові об'єкти на зображенні

NGC 6729 (ліворуч): У лівій частині знімка видно сяючу відбивну та емісійну туманність NGC 6729, яку освітлює молода подвійна зоряна система R Coronae Australis . Ця система складається з зірки до головної послідовності — яка ще не запалила в своєму ядрі термоядерну реакцію з водню — та червоного карлика-компаньйона. Період їхнього обертання становить близько 43–47 років .

NGC 6723 — скупчення «Люстра» (праворуч): Праворуч у полі зору потрапляє яскраве кулясте зоряне скупчення NGC 6723, відоме під назвою «Люстра» . Незважаючи на візуальну близькість, це скупчення насправді є об'єктом переднього/заднього плану — воно знаходиться на відстані близько 29 000 світлових років і не пов'язане з молекулярною хмарою Corona Australis .

Відбивні туманності: На зображенні також видно відбивні туманності NGC 6726, NGC 6727 та IC 4812, які світяться, відбиваючи світло вбудованих у них молодих зір .

Темні пилові смуги: Через увесь кадр простягаються закручені смуги темного газу та пилу — сировини для творення нових зір, які й додають знімкові схожості з полотном Ван Гога .

Наукове значення регіону

Молекулярна хмара Corona Australis є ключовою лабораторією для вивчення формування зір малої маси на дуже ранніх стадіях . У ній знайдено кілька типів молодих зоряних об'єктів:

• Об'єкти Гербіга-Аро — струмені ударно-збудженого газу, викинуті новонародженими протозорями.
• Зорі типу T Тельця — молоді зорі до головної послідовності, які все ще стискаються.
• Протозорі, які все ще перебувають у власних «коконах» з газу та пилу .

Завдяки своїй близькості та великій кількості молодих об'єктів, ця хмара дає астрономам змогу детально вивчати процеси, що призводять до утворення зір, подібних до Сонця.

Камера темної енергії (DECam)

Інструмент, який створив цей космічний портрет, — справжнє диво інженерної думки:

• Роздільна здатність та детектор: DECam — це 570-мегапіксельна мозаїчна ПЗЗ-камера, створена Міністерством енергетики США для Огляду темної енергії (Dark Energy Survey, DES) . Її фокальна площина складається з 62 наукових ПЗЗ-матриць (2048×4096 пікселів кожна) плюс датчики гідування та фокусування, загалом — 74 детектори .
• Поле зору: Діаметр поля зору становить 2,2 градуса (близько 3 квадратних градусів) .
• Фільтри: Камера обладнана п'ятьма спеціалізованими оптичними фільтрами — g, r, i, z, Y, що охоплюють діапазон довжин хвиль приблизно від 400 до 1065 нм, що дозволяє точно вимірювати фотометричні червоні зсуви .
• Телескоп: Камера постійно змонтована у головному фокусі 4-метрового телескопа імені Віктора М. Бланко в обсерваторії Серро-Тололо в Чилі, яка є частиною програми NSF NOIRLab .

Естетика Ван Гога

Численні видання зазначають, що закручені структури сяючого газу, темний пил і розсіяне зоряне світло створюють композицію, яка «нагадує «Зоряну ніч» Ван Гога» . 570-мегапіксельна роздільна здатність дозволяє передати текстуру та кольоровий контраст — глибокі сині, яскраві оранжеві тони та складні ниткоподібні структури, що й створює цей мальовничий ефект .

Ця естетична випадковість підкреслює глибшу істину: ті самі фізичні процеси турбулентності, гравітації та випромінювання, які формують молекулярні хмари, також створюють візерунки, що резонують із людським відчуттям краси. Як зазначається в одному з репортажів, «яскравий вид молекулярної хмари Corona Australis... відкриває сяючі туманності, темні смуги пилу та новонароджені зорі у сцені, що нагадує «Зоряну ніч» Ван Гога» .

Джерела: Fermilab/DES; Space.com; PetaPixel; eSky; AstroPix/NOIRLab; EurekAlert!/NOIRLab