Вартість здорового харчування зросла на 25% — 2,69 мільярда людей позбавлені доступу до поживних продуктів

Майже кожна третя людина у світі — загалом 2,69 мільярда — не в змозі оплачувати здорове харчування . Цей показник дещо збільшився порівняно з оцінкою SOFI 2025 року (близько 2,6 мільярда), що свідчить про те, що розрив у доступності не скоротився за останній рік .

Звідки беруться витрати: аналіз ланцюга постачання FAO

Ключове відкриття доповіді полягає в тому, що 70–75% вартості здорового харчування формується вже після того, як продукція залишає ферму — на етапах переробки, транспортування, зберігання, маркетингу та логістики роздрібної торгівлі .

Розподіл витрат за категоріями продуктів :

• Тваринні продукти: майже 30% загальної вартості раціону.
• Фрукти та овочі: близько 16%.
• Основні продукти (зернові, бобові): лише 13%.

Як підкреслив Тореро, «виклик полягає не в тому, щоб виробляти достатньо калорій, а в тому, щоб зробити продукти, багаті на поживні речовини, більш доступними» .

Важливим регіональним висновком стало те, що в Африці використання місцевих продуктів замість стандартизованого глобального кошика могло б знизити витрати до 80% .

Ширші ризики для глобальної продовольчої безпеки

FAO попередила про два основних короткострокових цінових ризики, які можуть поглибити кризу доступності :

1. Блокада Ормузької протоки — серйозно порушить глобальні поставки добрив, підвищуючи виробничі витрати в усьому світі.
2. «Дуже потужний» Ель-Ніньйо, який, за прогнозами, досягне піку наприкінці 2026 року та загрожуватиме сільськогосподарському виробництву в уразливих регіонах.

У доповіді також зазначається, що Латинська Америка та Карибський басейн мають найвищі регіональні витрати на харчування, частково через експортно-орієнтовані продовольчі системи, які обмежують доступне місцеве постачання .

Рекомендації щодо політики

FAO закликала уряди до конкретних дій для зниження вартості здорового харчування :

• Перенаправити субсидії з основних культур на продукти, багаті на поживні речовини, такі як рис, пшениця, бобові та овочі.
• Інвестувати в місцеву інфраструктуру та холодильні логістичні ланцюги, щоб знизити витрати після етапу ферми, які становлять основну частину кінцевої ціни.
• Сприяти місцевому виробництву продуктів харчування, щоб зменшити залежність від дорогих глобальних ланцюгів постачання.