Як нафтопроводи змінюють енергетичну карту світу після початку конфлікту США та Ірану

Goldman Sachs: Нафтопроводи як стратегічний захист

За оцінками аналітиків Goldman Sachs, стрімке зростання трубопровідних проєктів у Перській затоці дозволить захистити понад 45% довоєнного експорту нафти з регіону від майбутніх блокувань Ормузької протоки вже до кінця 2027 року, а до кінця 2028 року цей показник перевищить 60% . Загальний обсяг інвестицій у ці проєкти оцінюється у $30–48 млрд . Кумулятивне зростання потужностей обхідних трубопроводів становитиме 3,8 млн барелів на добу (б/д) до кінця 2027 року та 7,3 млн б/д сукупно .

Важливе уточнення: позначка «понад 60%» згадується в джерелах як ціль 2028 року, а не 2027 . Рубіж 2027 року — це «понад 45%» . Goldman Sachs також прогнозує, що навіть після повного відновлення судноплавства через Ормузьку протоку обсяги потоків становитимуть лише близько 70% довоєнного рівня (приблизно 13 млн б/д із 23 млн б/д) через постійне перенаправлення нафти до трубопроводів .

Ключові трубопровідні проєкти: плани та реалізація

Об'єднані Арабські Емірати — компанія Abu Dhabi National Oil Co. (ADNOC) прискорює будівництво нафтопроводу West-East до порту Фуджейра в Оманській затоці потужністю 1,5 млн б/д. Станом на травень 2026 року проєкт готовий майже на 50% і має запрацювати на початку 2027 року . Разом із вже діючим нафтопроводом Habshan-Fujairah (1,8 млн б/д) це подвоїть експортні потужності ОАЕ в обхід протоки . Під час конфлікту ОАЕ вже експортували через Фуджейру близько 1,8 млн б/д (приблизно половину довоєнного обсягу), незважаючи на іранські атаки на термінал .

Саудівська Аравія — королівство веде попередні переговори про розширення потужності нафтопроводу East-West Petroline (транспортує нафту до порту Янбу на Червоному морі). Про це повідомили п'ять джерел Reuters . Це дозволить Саудівській Аравії та, потенційно, сусіднім державам транспортувати більше нафти, минаючи Ормузьку протоку .

Кувейт — державна Kuwait Petroleum Corp. (KPC) веде активні переговори з Саудівською Аравією та ОАЕ щодо отримання доступу до їхніх трубопровідних систем для експорту власної нафти . Кувейт не має власного виходу до моря за межами Перської затоки, що робить його найбільш залежним від Ормузу серед великих виробників регіону .

Ірак також схвалив заходи щодо збільшення експорту нафти через альтернативні трубопровідні маршрути, хоча конкретні цифри потужностей поки уточнюються .

Китай: від кризи імпорту до відновлення попиту

Морський імпорт сирої нафти Китаєм впав до найнижчого рівня за понад десять років. За оцінками Kpler, червневі поставки становили 5,84 млн б/д (близько половини довоєнного рівня), а липневі — ще нижче, близько 5,31 млн б/д . Падіння попиту, спричинене забороною Пекіна на експорт пального, слабкими показниками нафтопереробки та паузою в стратегічних закупівлях, створило тимчасовий буфер на світовому ринку .

JPMorgan стверджує, що понад 50% падіння попиту Китаю є тимчасовим . Банк оцінює, що близько 3 млн б/д втраченого попиту повернуться в міру відновлення роботи нафтохімічного сектору та початку поповнення стратегічних резервів . Аналітики JPMorgan очікують відновлення імпорту в серпні 2026 року, що може стати ключовим моментом, здатним посилити напругу на ринку після місяців послаблення .

Структурний зсув: «Диверсифікація за будь-яку ціну»

Конфлікт спричинив перманентний структурний зсув в енергетичній інфраструктурі регіону. Як повідомляє Financial Times, країни Затоки переглядають раніше економічно невигідні трубопровідні проєкти, оскільки війна виявила «вразливість енергетичної інфраструктури регіону» . Аналітики описують новий підхід як «диверсифікація за будь-яку ціну»: потужності, які раніше вважалися надто дорогими, тепер отримують термінове фінансування .

Goldman Sachs очікує, що потоки через Ормуз можуть ніколи не відновитися до довоєнного рівня, зупинившись на позначці 70% . ADNOC заявила, що повне відновлення експорту через протоку відбудеться не раніше першої половини 2027 року . ОАЕ, Саудівська Аравія, Кувейт та Ірак одночасно реалізують нові або розширюють існуючі обхідні маршрути, що є наймасштабнішою диверсифікацією експортної інфраструктури регіону за останні десятиліття .