Удар по Омську — не поодинокий випадок. Це частина системної української кампанії проти російської енергетичної інфраструктури. За даними Financial Times, з травня 2026 року дронові атаки могли вивести з ладу від 20% до 40% усіх нафтопереробних потужностей Росії . CNN повідомляє, що майже всі 83 регіони РФ відчувають дефіцит бензину або перебої з постачанням, на багатьох АЗС запроваджено ліміти . Росія заборонила експорт авіаційного пального до 30 листопада 2026 року та веде переговори з Казахстаном про постачання приблизно 50 000 тонн бензину .
Аналіз Радіо Свобода (RFE/RL) від 9 липня 2026 року прямо стверджує: «Українські атаки на російські НПЗ миттєво вкинули країни Центральної Азії в енергетичний хаос, оголивши роки короткострокових рішень, які залишили регіон без координації та диверсифікації» . У цьому ж аналізі зазначається, що режими в Центральній Азії десятиліттями не будували власних нафтопереробних потужностей і не шукали альтернативних постачальників, через що стали вкрай вразливими до будь-яких перебоїв з російського боку . Експерти цитують попередження, що зростання цін на пальне та дефіцит можуть стати політичним переломним моментом для авторитарних урядів регіону, оскільки невдоволення населення сприймається як неспроможність влади .
Ланцюг подій підтверджується джерелами. Удар 6 липня по Омську пошкодив установку, яка становить 38% потужності НПЗ, і змусив зупинити весь завод . Масштабніші дронові атаки вивели з ладу 20–40% російських нафтопереробних потужностей, спровокувавши дефіцит майже в усіх регіонах РФ і поширивши кризу на Центральну Азію . Киргизстан (~95% залежності від РФ) почав екстрені дипломатичні переговори, але поки що домовився про мінімальні обсяги . Експерти пояснюють уразливість десятиліттями короткозорої політики та недостатніх інвестицій у власну переробку, попереджаючи: зростання цін і гнів людей може стати серйозним політичним викликом для авторитарних урядів регіону .