9 липня 2026 року посольство Ірану в Анкарі направило офіційний письмовий протест проти декларації саміту НАТО, відхиливши її положення щодо ядерної програми Тегерана та свободи судноплавства в Ормузькій протоці як «безпідставні та політично вмотивовані»
. У заяві категорично зазначалося: «НАТО не може повчати Іран або диктувати політику в питаннях регіонального миру та безпеки»
.
Що саме сказав Іран
Іранська заява містила чотири ключові аргументи
:
- Ядерна програма: Тегеран наполягає, що його ядерна діяльність має виключно мирний характер, і як підписант Договору про нерозповсюдження ядерної зброї він не передбачає наявності ядерної зброї у своїй оборонній доктрині.
- Безпека судноплавства: Іран стверджує, що відіграє відповідальну роль у забезпеченні безпеки в Перській затоці та Ормузькій протоці, додаючи: «Головним джерелом нестабільності в регіоні є не Іран, а незаконні військові втручання, провокаційні дії та дестабілізаційна політика позарегіональних гравців».
- Зруйнована дипломатія: У заяві прямо звинувачують США та Ізраїль у виборі агресії замість переговорів: «Не Іран бомбардував стіл переговорів і обрав агресію замість дипломатії; це зробили США та ізраїльський терористичний режим».
- Співучасть НАТО: Іран звинуватив альянс у тому, що він підтримує та сприяє актам агресії проти Ірану, що викриває «подвійні стандарти альянсу».
Що насправді містила декларація НАТО
Анкарська декларація, ухвалена 8 липня 2026 року, містила спеціальний іранський пункт у параграфі 5: . Цей текст був узгоджений на рівні послів перед самітом і представляв єдину позицію всіх 32 членів НАТО .