Його заява стала частиною ширшої парламентської ініціативи. Законопроєкт, внесений депутатом Малеком Шаріаті, передбачає три ключові кроки:

• формальний вихід Ірану з ДНЯЗ;
• скасування закону, який регулює зобов’язання країни за ядерною угодою;
• перехід до нової ядерної політики та співпраці з державами-партнерами у сфері мирних ядерних технологій .

Водночас іранські посадовці наголошували, що остаточного рішення про вихід із договору не ухвалено. У червні щонайменше чотири офіційні заяви підтвердили: Тегеран розглядає таку можливість, але продовжує заявляти, що не прагнув і не прагнутиме створити ядерну зброю .

Чи йдеться про зміну ядерної доктрини

Окремо від парламентської дискусії в Ірані посилилися заклики переглянути ядерну доктрину. Reuters повідомляв 26 березня, що представники консервативного табору виступають за її зміну — фактично за можливість розробки ядерної зброї — як засобу відновлення стратегічного стримування . Комітет, речником якого є Резаї, відіграє важливу роль у просуванні цієї політичної лінії.

Однак вихід із ДНЯЗ сам по собі не означає автоматичного створення ядерної зброї. Він означав би різкий перегляд міжнародних зобов’язань Ірану та послаблення чинних механізмів контролю. Саме тому погроза виходу сприймається як сигнал про можливу зміну всієї ядерної стратегії Тегерана.

Як розгорталася військова ескалація

Ядерна риторика звучала на тлі дедалі інтенсивнішого обміну ударами між Іраном і США.

Кінець червня: новий цикл атак

• Американські сили завдали ударів по іранських системах спостереження, зв’язку та протиповітряної оборони .
• Корпус вартових ісламської революції заявив, що у відповідь знищив вісім важливих американських військових об’єктів у Кувейті та Бахрейні. Американська сторона не підтвердила ці заяви в такому формулюванні .
• 27 червня США вдарили по цілях в Ірані після атаки безпілотника на судно в Ормузькій протоці. Іранський КВІР заявив, що атакував «кілька місць дислокації терористичної армії США в регіоні» .

7–9 липня: удари по цілях у Ірані та відповідь Тегерана

7 липня американські військові розпочали серію «потужних ударів» по Ірану. Вашингтон заявив, що приводом стали атаки Тегерана на три комерційні судна, які проходили Ормузькою протокою . За даними Центрального командування США (CENTCOM), було уражено понад 80 цілей високоточними боєприпасами . Одночасно Вашингтон скасував можливість відкритого продажу іранської сирої нафти на світовому ринку .

8 липня президент Дональд Трамп заявив, що домовленість про тритижневе припинення вогню «завершена», і пригрозив, що Іран «заплатить ціну» за затягування переговорів . Того ж дня США завдали нового удару по іранських військових об’єктах .

У відповідь ВМС і повітряно-космічні сили КВІР провели спільні ракетні та безпілотні атаки на американські військові об’єкти в Бахрейні та Кувейті. Іранська сторона заявила про ураження 85 американських об’єктів — це твердження подається як заява КВІР і не є незалежно підтвердженою оцінкою . Серед названих районів був Джуффайр у Манамі, де розташована база, пов’язана з П’ятим флотом ВМС США .

Чому погроза виходу з ДНЯЗ має значення

Заяви Резаї поєднують політичний, правовий і військовий тиск в одну стратегію.

1. Політичний і правовий напрям. Законопроєкт у Меджлісі має створити основу для виходу з ДНЯЗ і перегляду обмежень, пов’язаних із попередніми ядерними домовленостями .
2. Військовий напрям. Іранські удари по американських об’єктах у Перській затоці та атаки на судноплавство демонструють готовність Тегерана відповідати на удари по своїй території та підвищувати ціну подальшої ескалації.
3. Стратегічний сигнал. Іран дає зрозуміти: якщо його територія та ядерні об’єкти й надалі зазнаватимуть атак, він може не лише посилити військові дії в регіоні, а й переглянути міжнародні зобов’язання у ядерній сфері.

Ескалація також підірвала меморандум про взаєморозуміння від 18 червня. Після нових ударів Іран пригрозив повністю припинити переговори . Таким чином, погроза виходу з ДНЯЗ стала не ізольованою заявою одного депутата, а частиною ширшого протистояння, у якому дипломатичні домовленості слабшають одночасно з активізацією бойових дій навколо Ормузької протоки.

Його заява стала частиною ширшої парламентської ініціативи. Законопроєкт, внесений депутатом Малеком Шаріаті, передбачає три ключові кроки:

• формальний вихід Ірану з ДНЯЗ;
• скасування закону, який регулює зобов’язання країни за ядерною угодою;
• перехід до нової ядерної політики та співпраці з державами-партнерами у сфері мирних ядерних технологій .

Водночас іранські посадовці наголошували, що остаточного рішення про вихід із договору не ухвалено. У червні щонайменше чотири офіційні заяви підтвердили: Тегеран розглядає таку можливість, але продовжує заявляти, що не прагнув і не прагнутиме створити ядерну зброю .

Чи йдеться про зміну ядерної доктрини

Окремо від парламентської дискусії в Ірані посилилися заклики переглянути ядерну доктрину. Reuters повідомляв 26 березня, що представники консервативного табору виступають за її зміну — фактично за можливість розробки ядерної зброї — як засобу відновлення стратегічного стримування . Комітет, речником якого є Резаї, відіграє важливу роль у просуванні цієї політичної лінії.

Однак вихід із ДНЯЗ сам по собі не означає автоматичного створення ядерної зброї. Він означав би різкий перегляд міжнародних зобов’язань Ірану та послаблення чинних механізмів контролю. Саме тому погроза виходу сприймається як сигнал про можливу зміну всієї ядерної стратегії Тегерана.

Як розгорталася військова ескалація

Ядерна риторика звучала на тлі дедалі інтенсивнішого обміну ударами між Іраном і США.

Кінець червня: новий цикл атак

• Американські сили завдали ударів по іранських системах спостереження, зв’язку та протиповітряної оборони .
• Корпус вартових ісламської революції заявив, що у відповідь знищив вісім важливих американських військових об’єктів у Кувейті та Бахрейні. Американська сторона не підтвердила ці заяви в такому формулюванні .
• 27 червня США вдарили по цілях в Ірані після атаки безпілотника на судно в Ормузькій протоці. Іранський КВІР заявив, що атакував «кілька місць дислокації терористичної армії США в регіоні» .

7–9 липня: удари по цілях у Ірані та відповідь Тегерана

7 липня американські військові розпочали серію «потужних ударів» по Ірану. Вашингтон заявив, що приводом стали атаки Тегерана на три комерційні судна, які проходили Ормузькою протокою . За даними Центрального командування США (CENTCOM), було уражено понад 80 цілей високоточними боєприпасами . Одночасно Вашингтон скасував можливість відкритого продажу іранської сирої нафти на світовому ринку .

8 липня президент Дональд Трамп заявив, що домовленість про тритижневе припинення вогню «завершена», і пригрозив, що Іран «заплатить ціну» за затягування переговорів . Того ж дня США завдали нового удару по іранських військових об’єктах .

У відповідь ВМС і повітряно-космічні сили КВІР провели спільні ракетні та безпілотні атаки на американські військові об’єкти в Бахрейні та Кувейті. Іранська сторона заявила про ураження 85 американських об’єктів — це твердження подається як заява КВІР і не є незалежно підтвердженою оцінкою . Серед названих районів був Джуффайр у Манамі, де розташована база, пов’язана з П’ятим флотом ВМС США .

Чому погроза виходу з ДНЯЗ має значення

Заяви Резаї поєднують політичний, правовий і військовий тиск в одну стратегію.

1. Політичний і правовий напрям. Законопроєкт у Меджлісі має створити основу для виходу з ДНЯЗ і перегляду обмежень, пов’язаних із попередніми ядерними домовленостями .
2. Військовий напрям. Іранські удари по американських об’єктах у Перській затоці та атаки на судноплавство демонструють готовність Тегерана відповідати на удари по своїй території та підвищувати ціну подальшої ескалації.
3. Стратегічний сигнал. Іран дає зрозуміти: якщо його територія та ядерні об’єкти й надалі зазнаватимуть атак, він може не лише посилити військові дії в регіоні, а й переглянути міжнародні зобов’язання у ядерній сфері.

Ескалація також підірвала меморандум про взаєморозуміння від 18 червня. Після нових ударів Іран пригрозив повністю припинити переговори . Таким чином, погроза виходу з ДНЯЗ стала не ізольованою заявою одного депутата, а частиною ширшого протистояння, у якому дипломатичні домовленості слабшають одночасно з активізацією бойових дій навколо Ормузької протоки.