Перші результати стали помітними вже за кілька тижнів: країна різко наростила видобуток, а державна компанія ADNOC отримала більше свободи для розширення потужностей. Водночас відхід одного з найважливіших виробників поставив під сумнів майбутню єдність OPEC+.
У червні ОАЕ видобували понад 3,8 млн барелів сирої нафти на добу. Це був найвищий показник із квітня 2020 року, а також другий найвищий місячний результат в історії країни . Видобуток майже досяг рекорду приблизно у 3,85 млн барелів на добу, зафіксованого у квітні 2020 року, і перевищив рівні, що спостерігалися до загострення війни з Іраном .
Зростання стало можливим після скасування обмежень, які ОАЕ дотримувалися в межах домовленостей OPEC+. До виходу країна вважала свої квоти надто жорсткими: вони не відповідали вкладенням ADNOC у збільшення виробничих можливостей і залишали значну частину резервних потужностей невикористаною .
За попередніми даними компаній Kpler і Vortexa, у червні експорт сирої нафти та конденсату з ОАЕ сягнув 3,7 млн барелів на добу. Це перевищило попередній максимум, зафіксований у квітні 2020 року .
Для нафтового ринку це означає появу додаткових обсягів від великого виробника, який більше не зобов’язаний узгоджувати рівень видобутку з іншими членами альянсу. Така конкуренція, особливо серед країн Перської затоки, створює додатковий тиск на ціни у бік зниження .
Після виходу з OPEC ADNOC прискорила плани щодо контрактів у сфері видобутку та зростання бізнесу. Державна нафтогазова компанія має намір укласти угоди на суму до $55 млрд протягом наступних двох років .
Компанія прагне довести нафтові виробничі потужності до 5 млн барелів на добу. Керівник її upstream-напряму Мусаббех аль-Каабі назвав рішення про вихід із OPEC «суверенним» і таким, що відповідає довгостроковим стратегічним та економічним інтересам ОАЕ .
Міжнародне енергетичне агентство прогнозує, що наступного року видобуток ОАЕ може перевищити 5 млн барелів на добу . ADNOC також планує розвивати нетрадиційні, або «сланцеві», проєкти у нафтовій і газовій галузях, які раніше обмежувалися квотами OPEC .
ОАЕ роками були незадоволені базовим рівнем квоти в OPEC+. Країна інвестувала значні кошти в розширення нафтової інфраструктури, але могла видобувати лише близько 3–3,5 млн барелів на добу, залишаючи приблизно 1 млн барелів резервних потужностей незадіяними .
ОАЕ були єдиним членом OPEC, крім Саудівської Аравії, який мав значні вільні потужності для швидкого збільшення поставок. Саме тому квотні обмеження дедалі більше сприймалися в Абу-Дабі як такі, що стримують національні інтереси .
Рішення оголосили без попередніх консультацій із Саудівською Аравією чи іншими членами організації. Так завершилося 59-річне членство ОАЕ — фактично після одного телефонного дзвінка, як описували ситуацію окремі оглядачі .
3 травня сім країн — Саудівська Аравія, Росія, Ірак, Кувейт, Казахстан, Алжир і Оман — погодили символічне збільшення сукупної квоти на червень на 188 тис. барелів на добу . Це була перша зустріч альянсу без участі ОАЕ, і рішення мало продемонструвати, що координація все ще працює.
Водночас вихід ОАЕ вилучив з розрахунків альянсу приблизно 3,5 млн барелів на добу базової квоти. Це послабило вплив OPEC на глобальну пропозицію та ціноутворення . Представники країн-учасниць і галузеві експерти, однак, вважали, що решта членів поки що зможе зберегти єдність .
Найсерйознішим сигналом можливого «ефекту доміно» стали заяви Іраку. Наприкінці червня Багдад дав зрозуміти, що може вийти з OPEC, якщо організація не погодиться підвищити його виробничу квоту . Ірак є другим за обсягом виробником у OPEC, тому його вихід став би значно серйознішим ударом по системі обмежень.
У разі такого сценарію Саудівська Аравія могла б опинитися дедалі більш ізольованою як головна сила, що забезпечує дотримання квот . Подібні претензії можуть виникати й у Кувейту, Казахстану та інших країн із потенціалом для збільшення видобутку. Деякі аналітики вже описують OPEC+ як організацію, що може перетворюватися з дисциплінованого картелю на значно вільніше об’єднання .
Вихід ОАЕ став уже четвертим виходом із OPEC+ за останні роки після Анголи, Еквадору та Катару, але саме ОАЕ є найбільшим виробником, який залишив альянс . Негайного розпаду OPEC+ не сталося, проте рекордний видобуток ОАЕ та погрози Іраку показали: суперечність між національними планами зростання і колективними квотами стала для картелю найсерйознішим викликом за багато років.
Перші результати стали помітними вже за кілька тижнів: країна різко наростила видобуток, а державна компанія ADNOC отримала більше свободи для розширення потужностей. Водночас відхід одного з найважливіших виробників поставив під сумнів майбутню єдність OPEC+.
У червні ОАЕ видобували понад 3,8 млн барелів сирої нафти на добу. Це був найвищий показник із квітня 2020 року, а також другий найвищий місячний результат в історії країни . Видобуток майже досяг рекорду приблизно у 3,85 млн барелів на добу, зафіксованого у квітні 2020 року, і перевищив рівні, що спостерігалися до загострення війни з Іраном .
Зростання стало можливим після скасування обмежень, які ОАЕ дотримувалися в межах домовленостей OPEC+. До виходу країна вважала свої квоти надто жорсткими: вони не відповідали вкладенням ADNOC у збільшення виробничих можливостей і залишали значну частину резервних потужностей невикористаною .
За попередніми даними компаній Kpler і Vortexa, у червні експорт сирої нафти та конденсату з ОАЕ сягнув 3,7 млн барелів на добу. Це перевищило попередній максимум, зафіксований у квітні 2020 року .
Для нафтового ринку це означає появу додаткових обсягів від великого виробника, який більше не зобов’язаний узгоджувати рівень видобутку з іншими членами альянсу. Така конкуренція, особливо серед країн Перської затоки, створює додатковий тиск на ціни у бік зниження .
Після виходу з OPEC ADNOC прискорила плани щодо контрактів у сфері видобутку та зростання бізнесу. Державна нафтогазова компанія має намір укласти угоди на суму до $55 млрд протягом наступних двох років .
Компанія прагне довести нафтові виробничі потужності до 5 млн барелів на добу. Керівник її upstream-напряму Мусаббех аль-Каабі назвав рішення про вихід із OPEC «суверенним» і таким, що відповідає довгостроковим стратегічним та економічним інтересам ОАЕ .
Міжнародне енергетичне агентство прогнозує, що наступного року видобуток ОАЕ може перевищити 5 млн барелів на добу . ADNOC також планує розвивати нетрадиційні, або «сланцеві», проєкти у нафтовій і газовій галузях, які раніше обмежувалися квотами OPEC .
ОАЕ роками були незадоволені базовим рівнем квоти в OPEC+. Країна інвестувала значні кошти в розширення нафтової інфраструктури, але могла видобувати лише близько 3–3,5 млн барелів на добу, залишаючи приблизно 1 млн барелів резервних потужностей незадіяними .
ОАЕ були єдиним членом OPEC, крім Саудівської Аравії, який мав значні вільні потужності для швидкого збільшення поставок. Саме тому квотні обмеження дедалі більше сприймалися в Абу-Дабі як такі, що стримують національні інтереси .
Рішення оголосили без попередніх консультацій із Саудівською Аравією чи іншими членами організації. Так завершилося 59-річне членство ОАЕ — фактично після одного телефонного дзвінка, як описували ситуацію окремі оглядачі .
3 травня сім країн — Саудівська Аравія, Росія, Ірак, Кувейт, Казахстан, Алжир і Оман — погодили символічне збільшення сукупної квоти на червень на 188 тис. барелів на добу . Це була перша зустріч альянсу без участі ОАЕ, і рішення мало продемонструвати, що координація все ще працює.
Водночас вихід ОАЕ вилучив з розрахунків альянсу приблизно 3,5 млн барелів на добу базової квоти. Це послабило вплив OPEC на глобальну пропозицію та ціноутворення . Представники країн-учасниць і галузеві експерти, однак, вважали, що решта членів поки що зможе зберегти єдність .
Найсерйознішим сигналом можливого «ефекту доміно» стали заяви Іраку. Наприкінці червня Багдад дав зрозуміти, що може вийти з OPEC, якщо організація не погодиться підвищити його виробничу квоту . Ірак є другим за обсягом виробником у OPEC, тому його вихід став би значно серйознішим ударом по системі обмежень.
У разі такого сценарію Саудівська Аравія могла б опинитися дедалі більш ізольованою як головна сила, що забезпечує дотримання квот . Подібні претензії можуть виникати й у Кувейту, Казахстану та інших країн із потенціалом для збільшення видобутку. Деякі аналітики вже описують OPEC+ як організацію, що може перетворюватися з дисциплінованого картелю на значно вільніше об’єднання .
Вихід ОАЕ став уже четвертим виходом із OPEC+ за останні роки після Анголи, Еквадору та Катару, але саме ОАЕ є найбільшим виробником, який залишив альянс . Негайного розпаду OPEC+ не сталося, проте рекордний видобуток ОАЕ та погрози Іраку показали: суперечність між національними планами зростання і колективними квотами стала для картелю найсерйознішим викликом за багато років.