Джим О'Ніл більше не називає плани БРІКС «казкою»: що змінилося в оцінках економіста та які перешкоди стоять на шляху

Чому він змінив думку: На це вплинуло кілька факторів:

• Сприйняття того, що поступовий відхід від домінування долара «пускає коріння» .
• Дії самих США, які через агресивну тарифну політику та використання долара як зброї можуть прискорювати власний фінансовий занепад .
• Перехід технічної інфраструктури блоку (BRICS Pay, зв'язки CBDC) від концепції до пілотних проєктів .

Що не змінилося: О'Ніл, як і раніше, вважає, що Китай залишається незамінним якорем БРІКС — «він все ще може стати таким же великим, як США, у найближчі десять років» . Він також наполягає, що без реальних зобов'язань як з боку Китаю, так і з боку Індії, порядок денний дедоларизації буде пробуксовувати .

2. Яку платіжну інфраструктуру будує БРІКС

Країни БРІКС створюють багатошарову платіжну екосистему, незалежну від долара. Її можна уявити у вигляді таблиці:

Стратегічна мета — створити платіжну систему, яка оминає і SWIFT, і доларові клірингові центри . У Декларації саміту в Казані у 2024 році чітко підтримувався розвиток таких альтернатив .

3. Які політичні перешкоди залишаються

Зовнішній тиск: тарифні погрози США

Дональд Трамп неодноразово й прямо погрожував країнам БРІКС серйозними митами, якщо вони продовжать політику дедоларизації:

• Січень 2025 року: Трамп попередив, що будь-яка країна БРІКС, яка спробує замінити долар, зіткнеться з 100% митами та буде відрізана від ринку США .
• Липень 2025 року: Він посилив риторику, заявивши, що будь-яка країна, яка «приєднається до антиамериканської політики БРІКС, отримає додаткове мито у 10% без винятків» . Він повторив цю погрозу через кілька днів, назвавши БРІКС загрозою економічній зверхності США .
• Чи це працює? Аналітики Інституту Лоуї (Lowy Institute) вважають, що тарифна політика Трампа, навпаки, змусила деякі країни БРІКС бути обережнішими . Наприклад, саміт у Ріо-де-Жанейро у 2025 році у своїй підсумковій декларації зі 126 пунктів навмисно уникав згадок про дедоларизацію — різкий контраст із Казанською декларацією 2024 року .

Внутрішні розбіжності

• Суперництво Китаю та Індії: Дві найбільші економіки БРІКС є стратегічними конкурентами. Сам О'Ніл каже, що блок — це «казки, доки Китай та Індія не почнуть діяти серйозно» . Індія виступає проти будь-якої архітектури, яка дасть юаню центральну роль, тоді як Китай просуває інтернаціоналізацію своєї валюти .
• Відсутність інституційної єдності: У БРІКС немає формального секретаріату, договірної бази чи механізму примусу до виконання рішень. Члени мають дуже різні політичні системи, економічні структури та геополітичні орієнтири .
• Консервативні центробанки: Центральні банки країн БРІКС (особливо в Індії та Бразилії) виявляють інституційну обережність щодо просування дедоларизації, зазначають у Stimson Center .
• Китайські обмеження на криптовалюти: Жорсткий контроль Пекіна над криптовалютами та цифровими активами заважає блоку прийняти єдиний блокчейн-рівень для розрахунків .
• Геополітичні розколи: Росія та Іран агресивно штовхають до дедоларизації через санкції, тоді як Індія, Бразилія та ПАР вважають за краще повільніший, менш конфронтаційний підхід, щоб не дратувати Вашингтон .
• Сила долара: Навіть країни БРІКС продовжують використовувати долар для більшості міжнародної торгівлі через його ліквідність, стабільність та розвинену інфраструктуру .

Коротко: О'Ніл більше не відкидає альтернативи долару від БРІКС як фантазію. Технічна інфраструктура дійсно будується (BRICS Pay, зв'язки CBDC, канали торгівлі в нацвалютах). Однак глибокі політичні тріщини всередині блоку — суперництво Китаю та Індії, консерватизм центробанків, різні геополітичні пріоритети — у поєднанні з прямими тарифними погрозами Трампа означають, що розрив між символічними амбіціями та конкретними результатами залишається дуже великим .