Меморандум про взаєморозуміння від 17 червня

17 червня 2026 року США та Іран підписали 14-пунктовий меморандум про взаєморозуміння (MOU) — тимчасову, необов'язкову заяву про наміри, а не мирну угоду . Основні положення включають:

• Відновлення судноплавства через Ормузьку протоку, через яку проходить майже п'ята частина світових поставок нафти та газу .
• Послаблення окремих фінансових обмежень на експорт іранської нафти .
• 60-денне вікно для переговорів з метою досягнення постійної мирної угоди за посередництва Катару та Пакистану .

Аналітики зазначають, що Меморандум є радше механізмом тимчасового припинення вогню, основна функція якого — «не завершити конфлікт, а відтермінувати його наступну фазу» . Усі ключові питання — ядерна програма Ірану, санкції, свобода судноплавства в Ормузькій протоці та ситуація в Лівані — були винесені на 60-денний переговорний трек .

Похоронна пауза: смерть Хаменеї та її вплив

Верховний лідер Алі Хаменеї загинув 28 лютого 2026 року внаслідок ударів США та Ізраїлю в перший день війни . Його похорон, який відкладали через бойові дії, розпочався в Тегерані 4 липня 2026 року; поховання в Мешхеді заплановано на 9 липня 2026 року .

Похорон призупинив активну фазу переговорів. Натовп скандував «Смерть Америці, смерть Ізраїлю!» і закликав до помсти, що ускладнило політичний простір для компромісу . Іранська влада використала церемонію для консолідації націоналістичних та релігійних настроїв . Очікується, що участь візьмуть до 20 мільйонів людей — це одна з наймасовіших акцій в історії Ірану .

Зайшли в глухий кут: ядерні переговори буксували

Прогрес у ядерному питанні був мінімальним і неодноразово блокувався:

• 19 червня 2026 року: Заплановані технічні переговори в Швейцарії були відкладені, оскільки Іран вийшов з них, посилаючись на удари Ізраїлю по Лівану як порушення Меморандуму .
• 22 червня 2026 року: Після хиткого старту переговори у Швейцарії завершилися ухваленням «дорожньої карти», а Іран погодився в принципі допустити назад інспекторів ООН в обмін на послаблення санкцій та відкриття Ормузької протоки. Однак технічні консультації так і не розпочалися .
• Кінець червня 2026 року: Делегації США та Ірану мали зустрітися в Досі, але Іран заявив, що жодної зустрічі не заплановано, а обмін ракетними ударами випробував тимчасове перемир'я на міцність .
• Станом на 1 липня минуло приблизно 14 днів з 60-денного вікна, але прогрес з ключових ядерних питань — рівня збагачення, скорочення запасів або обмежень на центрифуги — дорівнював нулю .

Жорстка позиція Ірану: спочатку зняття санкцій

Позиція Тегерана зміцніла: Іран вимагає зняття санкцій першочергово, перш ніж іти на ядерні поступки:

• 30 червня, Тегеран: Іранські чиновники заявили, що переговори про остаточну угоду не відновляться, доки США повністю не виконають усі положення Меморандуму від 17 червня, фактично вимагаючи скасування санкцій до будь-якого ядерного відступу .
• Іран заявляє, що «остаточної угоди не буде», доки США «не виконають свою частину» щодо санкцій .
• Крім того, Іран наполягає, що його ракетна та оборонна програми «ніколи» не будуть предметом обговорення, а США цю червону лінію не прийняли .

Середина 60-денного вікна: тиск з обох боків

Станом на 7 липня 2026 року 60-денне вікно минуло вже приблизно на 20 днів (одна третина), наближаючись до своєї середини.

• Тиск США: Риторика Трампа «угода або довершимо справу» в поєднанні з ракетними обстрілами минулими вихідними тримає військову ескалацію як реальну загрозу .
• Тиск Ірану: Режим використовує похорон Хаменеї для консолідації націоналістичних та релігійних настроїв, закликаючи до помсти США та Ізраїлю, що звужує внутрішній простір для компромісу . Водночас війна зруйнувала економіку та інфраструктуру Ірану.
• Ризик глухого кута: Аналітики описують переговори як такі, що «нікуди не рухаються» — жодна зі сторін не поступається в питанні послідовності дій (спочатку зняття санкцій чи спочатку ядерний відступ), а Меморандум широко сприймається як тимчасове перемир'я, а не справжня основа для миру .

Фундаментальна суперечка щодо послідовності залишається головною перешкодою: Іран вимагає зняття санкцій до будь-якого ядерного відступу, тоді як США наполягають на ядерних поступках перед значним полегшенням санкцій. Похорон поглинає політичну енергію в Тегерані, а ультиматум Трампа нависає — вікно для дипломатичного прориву звужується.

Меморандум про взаєморозуміння від 17 червня

17 червня 2026 року США та Іран підписали 14-пунктовий меморандум про взаєморозуміння (MOU) — тимчасову, необов'язкову заяву про наміри, а не мирну угоду . Основні положення включають:

• Відновлення судноплавства через Ормузьку протоку, через яку проходить майже п'ята частина світових поставок нафти та газу .
• Послаблення окремих фінансових обмежень на експорт іранської нафти .
• 60-денне вікно для переговорів з метою досягнення постійної мирної угоди за посередництва Катару та Пакистану .

Аналітики зазначають, що Меморандум є радше механізмом тимчасового припинення вогню, основна функція якого — «не завершити конфлікт, а відтермінувати його наступну фазу» . Усі ключові питання — ядерна програма Ірану, санкції, свобода судноплавства в Ормузькій протоці та ситуація в Лівані — були винесені на 60-денний переговорний трек .

Похоронна пауза: смерть Хаменеї та її вплив

Верховний лідер Алі Хаменеї загинув 28 лютого 2026 року внаслідок ударів США та Ізраїлю в перший день війни . Його похорон, який відкладали через бойові дії, розпочався в Тегерані 4 липня 2026 року; поховання в Мешхеді заплановано на 9 липня 2026 року .

Похорон призупинив активну фазу переговорів. Натовп скандував «Смерть Америці, смерть Ізраїлю!» і закликав до помсти, що ускладнило політичний простір для компромісу . Іранська влада використала церемонію для консолідації націоналістичних та релігійних настроїв . Очікується, що участь візьмуть до 20 мільйонів людей — це одна з наймасовіших акцій в історії Ірану .

Зайшли в глухий кут: ядерні переговори буксували

Прогрес у ядерному питанні був мінімальним і неодноразово блокувався:

• 19 червня 2026 року: Заплановані технічні переговори в Швейцарії були відкладені, оскільки Іран вийшов з них, посилаючись на удари Ізраїлю по Лівану як порушення Меморандуму .
• 22 червня 2026 року: Після хиткого старту переговори у Швейцарії завершилися ухваленням «дорожньої карти», а Іран погодився в принципі допустити назад інспекторів ООН в обмін на послаблення санкцій та відкриття Ормузької протоки. Однак технічні консультації так і не розпочалися .
• Кінець червня 2026 року: Делегації США та Ірану мали зустрітися в Досі, але Іран заявив, що жодної зустрічі не заплановано, а обмін ракетними ударами випробував тимчасове перемир'я на міцність .
• Станом на 1 липня минуло приблизно 14 днів з 60-денного вікна, але прогрес з ключових ядерних питань — рівня збагачення, скорочення запасів або обмежень на центрифуги — дорівнював нулю .

Жорстка позиція Ірану: спочатку зняття санкцій

Позиція Тегерана зміцніла: Іран вимагає зняття санкцій першочергово, перш ніж іти на ядерні поступки:

• 30 червня, Тегеран: Іранські чиновники заявили, що переговори про остаточну угоду не відновляться, доки США повністю не виконають усі положення Меморандуму від 17 червня, фактично вимагаючи скасування санкцій до будь-якого ядерного відступу .
• Іран заявляє, що «остаточної угоди не буде», доки США «не виконають свою частину» щодо санкцій .
• Крім того, Іран наполягає, що його ракетна та оборонна програми «ніколи» не будуть предметом обговорення, а США цю червону лінію не прийняли .

Середина 60-денного вікна: тиск з обох боків

Станом на 7 липня 2026 року 60-денне вікно минуло вже приблизно на 20 днів (одна третина), наближаючись до своєї середини.

• Тиск США: Риторика Трампа «угода або довершимо справу» в поєднанні з ракетними обстрілами минулими вихідними тримає військову ескалацію як реальну загрозу .
• Тиск Ірану: Режим використовує похорон Хаменеї для консолідації націоналістичних та релігійних настроїв, закликаючи до помсти США та Ізраїлю, що звужує внутрішній простір для компромісу . Водночас війна зруйнувала економіку та інфраструктуру Ірану.
• Ризик глухого кута: Аналітики описують переговори як такі, що «нікуди не рухаються» — жодна зі сторін не поступається в питанні послідовності дій (спочатку зняття санкцій чи спочатку ядерний відступ), а Меморандум широко сприймається як тимчасове перемир'я, а не справжня основа для миру .

Фундаментальна суперечка щодо послідовності залишається головною перешкодою: Іран вимагає зняття санкцій до будь-якого ядерного відступу, тоді як США наполягають на ядерних поступках перед значним полегшенням санкцій. Похорон поглинає політичну енергію в Тегерані, а ультиматум Трампа нависає — вікно для дипломатичного прориву звужується.