Ормузька протока через чотири місяці конфлікту: Іран контролює судноплавство, танкери розвертаються біля узбережжя Оману

Критичні недоліки:

• Навмисно розмите формулювання щодо контролю. Стаття 5 MoU стверджує, що Іран «зробить заходи, використовуючи свої найкращі зусилля, для безпечного проходу комерційних суден без жодних зборів» — фраза, яку аналітики описують як структурно асиметричну та нездійсненну . Тегеран трактує це як дозвіл самостійно вирішувати, які судна та яким маршрутом проходитимуть .
• Різні тлумачення з першого дня. США представили угоду як повне відкриття. Іранські державні ЗМІ подавали її як перемогу: судна можуть проходити безкоштовно 60 днів, після чого Іран та Оман спільно керуватимуть протокою .
• Відсутність постійного припинення вогню. Обидві сторони визнали, що постійне перемир'я ще належить узгодити .
• Відсутність механізму примусу. MoU не містив жодних санкцій за недотримання, залишаючи Ірану свободу встановлювати власні умови транзиту .

2. Розвороти танкерів та відхилення Іраном пропозиції США щодо відкриття

У середині квітня 2026 року, після зриву короткочасного перемир'я, Іран сигналізував, що може дозволити суднам прохід через оманські води, але на власних умовах, а не в межах американської ініціативи . У відповідь на пропозицію США відкрити протоку без жодних умов:

• П'ять грецьких та індійських танкерів здійснили видимі розвороти біля узбережжя Оману 17–18 квітня, коли судновласники та трейдери не змогли отримати чітких гарантій від Ірану .
• КВІР заявив, що протока залишиться закритою, а нові атаки на цивільні судна розвіяли будь-який оптимізм у судноплавному секторі .
• Умова Ірану: він запропонував відкрити протоку лише за умови, що США знімуть блокаду та припинять усі бойові дії — фактично вимагаючи повної капітуляції США до відновлення транзиту .

Reuters повідомляло на початку липня, що Тегеран вважає, ніби формулювання червневого MoU «дозволяє йому зберегти контроль над тим, які судна можуть проходити та яким маршрутом вони рухатимуться через вузьку протоку» . Іран відкрито відкинув американську концепцію вільного, некерованого транзиту.

3. Конкуруючі маршрути: Іран проти підтримуваного США «оманського коридору»

З'явилися дві принципово різні системи транзиту:

• Іранський маршрут (північний коридор): Іран наполягає, що всі судна мають рухатися дозволеними смугами через його територіальні води, подавати 48-годинні запити до PGSA та дотримуватися протоколів супроводу КВІР. 3 липня спільне військове командування Ірану попередило, що танкери, які використовують несанкціоновані маршрути, отримають «рішучу відповідь» .

• Підтримуваний США «оманський коридор» (південний маршрут): США та Міжнародна морська організація (IMO) запустили ініціативу з використання південного маршруту через оманські води під наглядом ВМС США, покликану обійти іранський контроль . Іран публічно відкинув це, а КВІР заявив, що будь-які маршрути, встановлені «без координації з Тегераном», є «неприйнятними та небезпечними» .

• Оман у пастці: Хоча MoU номінально передбачає спільне ірано-оманське управління через 60 днів, Іран «ревниво конкурує з Оманом за право приймати рішення щодо протоки» та відкидає пропозиції Оману щодо маршрутів . Оман заявив, що будь-яка система, створена з Іраном, має керувати морськими послугами, але Іран хоче одноосібного операційного контролю.

4. Відновлення трафіку та насильницький розворот у кінці червня

Відновлення судноплавства після угоди 15 червня було реальним, але короткочасним:

• Тиждень 18–25 червня: Обсяги перевезень сирої нафти через Ормуз досягли найвищого рівня з початку війни в лютому завдяки високому попиту в Азії .
• Атака 25 червня: Іранський дрон вразив вантажне судно біля узбережжя Оману — перша атака на комерційне судно після підписання угоди. IMO тимчасово призупинила план евакуації суден .
• Удари США у відповідь (26 червня): Військові США завдали ударів по іранських цілях, причому кожна сторона звинувачувала іншу в порушенні перемир'я .
• Колапс трафіку (28–29 червня): Судноплавство «зазнало помітного спаду протягом вихідних» через серію атак за чотири дні, які змусили власників вважати транзит надто небезпечним . Один галузевий трекер повідомив про пропускну спроможність на рівні лише 15% від довоєнного рівня .
• Тимчасова угода «фактично зруйнувалася» до 28 червня, повернувши протоку в стан «операційного паралічу» .

5. Поточна ситуація (початок липня 2026 року)

Станом на 3 липня 2026 року (найновіша дата з наявних джерел):

• Іран наполягає на своєму праві контролювати все судноплавство та вимагає, щоб судна використовували лише схвалені Іраном маршрути .
• США продовжують відкидати будь-яке право Ірану стягувати збори або контролювати транзит. Держсекретар Марко Рубіо підтвердив цю позицію після атаки 25 червня .
• 60-денне вікно безкоштовного проходу спливає в середині серпня, і постійної угоди не видно.
• Щодо конкретних елементів, які ви запитували, — звернення Трампа з гори Рашмор, відхилення Іраном пропозиції США щодо відкриття та посередництва Катару й Пакистану — наявні джерела не надають прямих посилань на ці твердження. Reuters, AP та Bloomberg підтверджують, що Іран відхилив рамки відкриття США у квітні 2026 року, а посередницькі зусилля включали кілька сторін, але первинні репортажі про промову на горі Рашмор, яка б спеціально стосувалася протоки, або детальний канало-пакистанський трек не були зафіксовані в отриманому наборі джерел.