Перший сигнал тривоги пролунав 2 травня 2026 року, коли Велика Британія повідомила ВООЗ згідно з Міжнародними медико-санітарними правилами про кластер випадків важкого гострого респіраторного захворювання на судні MV Hondius, яке слідувало до Кабо-Верде . Того ж дня лабораторні тести підтвердили хантавірус, а 6 травня південноафриканський Національний інститут інфекційних хвороб та швейцарська лабораторія HUG/CRIVE ідентифікували конкретний штам — вірус Анди (ANDV) . На той момент троє пасажирів вже померли.
Судно утримувалося біля узбережжя Кабо-Верде, поки організовувалася міжнародна евакуація . До середини травня пасажирів висадили на Тенерифе та репатріювали до рідних країн . Останній новий випадок було зареєстровано 25 травня 2026 року; після цієї дати нових заражень не виникало .
22 червня 2026 року ВООЗ оприлюднила оновлену швидку оцінку ризиків, дійшовши висновку, що спалах локалізовано . 2 липня 2026 року Генеральний директор ВООЗ Тедрос Аданом Гебреєсус офіційно оголосив спалах завершеним після того, як останній тісний контакт був виписаний з карантину .
У результаті спалаху зафіксовано 13 випадків — 12 лабораторно підтверджених інфекцій вірусом Анди та 1 ймовірний випадок — і 3 смерті, всі серед осіб, які подорожували на MV Hondius . Рівень летальності склав 23% .
Збудником став вірус Анди (ANDV), різновид ортохантавірусу, ендемічного для Південної Америки . Вірус Анди — це єдиний відомий хантавірус, здатний до стійкої передачі від людини до людини, яка відбувається через респіраторні краплі та тривалий тісний контакт із симптоматичними пацієнтами . Більшість інших хантавірусів передаються виключно від гризунів до людини.
Робоча гіпотеза ВООЗ, підкріплена геномним аналізом, полягає в тому, що перші два випадки, ймовірно, інфікувалися до посадки на борт — ці особи багато подорожували Аргентиною, Чилі та Уругваєм, де вірус Анди є ендемічним, перед тим як приєднатися до круїзу . Потім вірус поширився серед пасажирів та екіпажу на судні шляхом передачі від людини до людини, чому, ймовірно, сприяло замкнене середовище корабля . Важливо, що всі підтверджені випадки були серед осіб, які подорожували на MV Hondius; жодного документованого поширення серед населення зафіксовано не було .
Судно перевозило пасажирів та екіпаж із 23 країн (включно з 9 країнами ЄС/ЄЕЗ), але відповідь у результаті охопила 33 країни та території по всьому світу . Органи охорони здоров'я виявили та взяли під нагляд понад 650 контактів у цих юрисдикціях . На піку спалаху 161 контакт перебував під активним спостереженням; до кінця червня 54 контакти залишалися на карантині, всі вони були виписані до 2 липня після негативних тестів . Скоординовані зусилля включали репатріаційні рейси, облаштування карантинних об'єктів, діагностичне тестування та відстеження контактів під керівництвом національних агентств охорони здоров'я та за координації ВООЗ .
Важливе уточнення: Цифра 33 країни стосується юрисдикцій, залучених до відстеження контактів та реагування — тобто країн, де були виявлені контакти, а не обов'язково країн із підтвердженими випадками . На самому судні були пасажири з 23 країн.
Вірус Анди спричиняє хантавірусний легеневий синдром, який має високий рівень летальності, і на сьогодні не існує ліцензованої вакцини чи специфічної противірусної терапії . Огляд, опублікований у PubMed 31 травня 2026 року, зазначає, що ANDV є єдиним хантавірусом, здатним до стійкої передачі від людини до людини, що підкреслює потребу в подальших дослідженнях динаміки передачі та засобів протидії . Французьке дослідницьке агентство ANRS створило спеціалізований підрозділ для координації досліджень штаму з MV Hondius, включаючи молекулярну епідеміологію та збір клінічних даних . Однак у джерелах, зосереджених на спалаху, не було надано конкретної інформації про статус вакцин-кандидатів, терапевтичних випробувань чи діагностичних досягнень, тому ця сфера залишається такою, де доказів недостатньо для надання актуального оновлення.
Перший сигнал тривоги пролунав 2 травня 2026 року, коли Велика Британія повідомила ВООЗ згідно з Міжнародними медико-санітарними правилами про кластер випадків важкого гострого респіраторного захворювання на судні MV Hondius, яке слідувало до Кабо-Верде . Того ж дня лабораторні тести підтвердили хантавірус, а 6 травня південноафриканський Національний інститут інфекційних хвороб та швейцарська лабораторія HUG/CRIVE ідентифікували конкретний штам — вірус Анди (ANDV) . На той момент троє пасажирів вже померли.
Судно утримувалося біля узбережжя Кабо-Верде, поки організовувалася міжнародна евакуація . До середини травня пасажирів висадили на Тенерифе та репатріювали до рідних країн . Останній новий випадок було зареєстровано 25 травня 2026 року; після цієї дати нових заражень не виникало .
22 червня 2026 року ВООЗ оприлюднила оновлену швидку оцінку ризиків, дійшовши висновку, що спалах локалізовано . 2 липня 2026 року Генеральний директор ВООЗ Тедрос Аданом Гебреєсус офіційно оголосив спалах завершеним після того, як останній тісний контакт був виписаний з карантину .
У результаті спалаху зафіксовано 13 випадків — 12 лабораторно підтверджених інфекцій вірусом Анди та 1 ймовірний випадок — і 3 смерті, всі серед осіб, які подорожували на MV Hondius . Рівень летальності склав 23% .
Збудником став вірус Анди (ANDV), різновид ортохантавірусу, ендемічного для Південної Америки . Вірус Анди — це єдиний відомий хантавірус, здатний до стійкої передачі від людини до людини, яка відбувається через респіраторні краплі та тривалий тісний контакт із симптоматичними пацієнтами . Більшість інших хантавірусів передаються виключно від гризунів до людини.
Робоча гіпотеза ВООЗ, підкріплена геномним аналізом, полягає в тому, що перші два випадки, ймовірно, інфікувалися до посадки на борт — ці особи багато подорожували Аргентиною, Чилі та Уругваєм, де вірус Анди є ендемічним, перед тим як приєднатися до круїзу . Потім вірус поширився серед пасажирів та екіпажу на судні шляхом передачі від людини до людини, чому, ймовірно, сприяло замкнене середовище корабля . Важливо, що всі підтверджені випадки були серед осіб, які подорожували на MV Hondius; жодного документованого поширення серед населення зафіксовано не було .
Судно перевозило пасажирів та екіпаж із 23 країн (включно з 9 країнами ЄС/ЄЕЗ), але відповідь у результаті охопила 33 країни та території по всьому світу . Органи охорони здоров'я виявили та взяли під нагляд понад 650 контактів у цих юрисдикціях . На піку спалаху 161 контакт перебував під активним спостереженням; до кінця червня 54 контакти залишалися на карантині, всі вони були виписані до 2 липня після негативних тестів . Скоординовані зусилля включали репатріаційні рейси, облаштування карантинних об'єктів, діагностичне тестування та відстеження контактів під керівництвом національних агентств охорони здоров'я та за координації ВООЗ .
Важливе уточнення: Цифра 33 країни стосується юрисдикцій, залучених до відстеження контактів та реагування — тобто країн, де були виявлені контакти, а не обов'язково країн із підтвердженими випадками . На самому судні були пасажири з 23 країн.
Вірус Анди спричиняє хантавірусний легеневий синдром, який має високий рівень летальності, і на сьогодні не існує ліцензованої вакцини чи специфічної противірусної терапії . Огляд, опублікований у PubMed 31 травня 2026 року, зазначає, що ANDV є єдиним хантавірусом, здатним до стійкої передачі від людини до людини, що підкреслює потребу в подальших дослідженнях динаміки передачі та засобів протидії . Французьке дослідницьке агентство ANRS створило спеціалізований підрозділ для координації досліджень штаму з MV Hondius, включаючи молекулярну епідеміологію та збір клінічних даних . Однак у джерелах, зосереджених на спалаху, не було надано конкретної інформації про статус вакцин-кандидатів, терапевтичних випробувань чи діагностичних досягнень, тому ця сфера залишається такою, де доказів недостатньо для надання актуального оновлення.