Великий вихід тренерів: хто залишив збірні після раннього вильоту з ЧС-2026

Чемпіонат світу з футболу 2026 року — перший в історії, що проходив за розширеним форматом за участі 48 збірних, — запам'ятається не лише географією (США, Мексика, Канада), але й справжньою «тренерською чисткою». Національні федерації не стали чекати завершення турніру і почали звільняти або приймати відставки наставників одразу після вильоту їхніх команд. Головний тригер — груповий етап або програш у першому раунді плей-оф, тоді як керівництво ставило за мінімум вихід у наступну стадію .

Ось що відомо про кожного тренера — з посиланнями на джерела.

Сабрі Лямуші (Туніс) — звільнений після одного матчу

Туніська федерація звільнила Сабрі Лямуші наступного дня після нищівної поразки 1:5 від Швеції у стартовому матчі групи F 15 червня. Це рішення зробило його першим тренером в історії чемпіонатів світу, якого звільнили після всього лише одного матчу . Федерація футболу Тунісу провела екстрену нараду в готелі команди одразу після поразки й оголосила про зміни 16 червня, призначивши наступником Ерве Ренара .

Хон Мьон Бо (Південна Корея) — пішов у відставку під вогнем президентської критики

Південна Корея вилетіла на груповому етапі, і Хон Мьон Бо подав у відставку 28 червня, взявши на себе повну відповідальність за провал . Відхід супроводжувався безпрецедентним скандалом: президент Південної Кореї публічно назвав тренера «нездатним» і наказав провести повний аудит футбольної адміністрації . Хон вибачився перед уболівальниками ще перед вильотом з тренувальної бази в Гвадалахарі (Мексика), а в аеропорту Інчхон його зустріли свистом .

Стів Кларк (Шотландія) — пішов у відставку за планом

Шотландія вибула після групового етапу, програвши Бразилії 0:3 27 червня. Стів Кларк, який вивів шотландців на перший за 28 років чемпіонат світу, назвав своє рішення піти «легким» — воно було заплановане на випадок невиходу з групи . Про відставку він оголосив лише через 30 днів після підписання нового чотирирічного контракту, що завершило його семирічну роботу у збірній . Кларк повідомив гравцям про своє рішення в готелі в Шарлотті одразу після того, як виліт став математично неминучим .

Марсело Б'єльса (Уругвай) — пішов у відставку після безвиграшної групи

Уругвай, 19-та збірна світу за рейтингом ФІФА, фінішував на дні групи без жодної перемоги — лише нічиї з Кабо-Верде та Саудівською Аравією і поразка 0:1 від Іспанії . Марсело Б'єльса, який за місяці до турніру натякав, що його робота завершиться з чемпіонатом , визнав провину на пресконференції 1 липня. «Відповідальність за цей результат лежить повністю на мені, — сказав Б'єльса. — Наш виліт на груповому етапі не можна виправдати жодними вибаченнями» . Він також визнав, що «нічого не залишив» уругвайському футболу .

Себастьян Беккасесе (Еквадор) — пішов у відставку після поразки в 1/32 фіналу

Еквадор зумів вийти з групи, сенсаційно обігравши Німеччину, але поступився 0:2 співгосподарці Мексиці в 1/32 фіналу 1 липня . Беккасесе оголосив про відставку одразу після матчу. «Наш контракт завершився з чемпіонатом світу. Я не вважаю, що ми досягли мети», — заявив він журналістам . Раніше він казав, що піде, якщо Еквадор не зможе вийти з групи .

Рональд Куман (Нідерланди) — недостатньо доказів

Наявні джерела не підтверджують, що Куман подав у відставку або був звільнений після ЧС-2026. В одному звіті згадується, що «Нідерланди стали однією з перших команд, які втратили головного тренера після вильоту» в серії пенальті від Марокко , однак жодне джерело з наданого переліку не називає Кумана поіменно. Цей факт неможливо верифікувати на основі наявних матеріалів.

Мірослав Коубек — недостатньо доказів

У наданих джерелах немає жодної згадки про Коубека у зв'язку з ЧС-2026. Його ім'я не фігурує серед результатів пошуку щодо тренерських змін на турнірі.

Чому хвиля відставок була такою потужною?

На початок липня, за даними звітів, нараховувалося щонайменше шість підтверджених тренерських відставок, і очікувалося, що їх буде більше . Дві причини: по-перше, розширений формат на 48 команд створив більше «моментів вильоту» — більше груп, більше раундів плей-оф, більше шансів на невдачу. По-друге, федерації діяли на випередження, аби погасити гнів уболівальників та політиків — як у Південній Кореї, де в ситуацію втрутився особисто президент . Це свідчить про те, що в епоху розширеного чемпіонату світу запас міцності для національних тренерів різко звузився.