Для іранських консервативних сил це сигнал тривоги: вони побоюються, що в обмін на припинення бойових дій і послаблення санкцій переговорники можуть піти на надмірні поступки.
Попередження пролунало менш ніж через два тижні після підписання США та Іраном 14-пунктового меморандуму про взаєморозуміння — так званого Ісламабадського меморандуму. Документ створив рамку для припинення бойових дій і відклав найскладніші питання до наступного етапу дипломатії .
Найбільш спірним залишається питання запасів іранського урану, збагаченого до рівня, близького до збройового . За оцінкою Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), Іран має приблизно 441 кг урану, збагаченого до 60%. Для досягнення рівня близько 90%, який вважають збройовим, потрібен ще один технічний етап . Генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі заявляв, що після подальшого збагачення цього запасу могло б вистачити для виробництва матеріалу більш ніж для 10 ядерних боєголовок .
США вимагають, щоб запаси вивезли з Ірану, розбавили або іншим способом нейтралізували . Однак наприкінці травня 2026 року Моджтаба Хаменеї, за даними двох високопоставлених іранських джерел Reuters, видав жорстку директиву: «Не вивезти жодного грама». Вона передбачає, що весь збагачений уран має залишатися на території Ірану .
Ця позиція прямо суперечить ключовій вимозі Вашингтона і, за повідомленнями, стала найбільшою перешкодою для всеосяжної угоди . Керівник іранської ядерної програми Мохаммад Есламі також заявляв, що будь-яка фінальна домовленість має визнавати право Ірану на збагачення урану. Це ще одна «червона лінія», яка не збігається з позицією США .
Сама заява Асамблеї експертів свідчить про побоювання жорсткої лінії в Ірані, що переговорники можуть вийти за межі повноважень і порушити вимоги верховного лідера .
Консервативні сили розглядають меморандум як потенційну пастку: Тегеран уже отримує послаблення санкцій і відновлення руху через Ормузьку протоку, але не має гарантій збереження права на збагачення урану — питання, яке Хаменеї оголосив таким, що не підлягає торгу .
Деякі представники цього табору також заявляли, що 60-денний строк може бути тактикою США: спочатку Іран виконує домовленості щодо Ормузької протоки й нафтового експорту, а потім веде переговори з меншою кількістю важелів впливу .
Ізраїль також висловив глибоке занепокоєння. За оцінками, провал спроби врегулювати питання запасів урану може бути розцінений там як неприйнятний ризик для безпеки, тоді як меморандум не містить гарантій безпеки для Ізраїлю .
Ісламабадський меморандум призупинив бойові дії та передбачив відновлення судноплавства через Ормузьку протоку. Але одночасно почався відлік 60 днів для вирішення питання, яке сторони досі не можуть узгодити: чи погодиться Іран вивезти з країни запаси урану, збагаченого майже до збройового рівня, якщо директива Хаменеї залишається незмінною — «не вивезти жодного грама» .
Вашингтон і Тегеран стикаються із сильним внутрішнім опором, який може зруйнувати домовленості ще до завершення встановленого строку. Заява Асамблеї експертів показала: іранський духовний істеблішмент чинитиме опір будь-якій угоді, що зачіпає ядерні права, які він вважає принципово непорушними.