16 червня Керрі заявив Bloomberg, що невизначеність навколо Ормузької протоки залишається дуже високою. Він попередив: підтримувати перемир’я буде складно, а повна нормалізація руху через протоку може відбутися лише наприкінці року.
Оцінка Управління енергетичної інформації США (EIA) також передбачає повільне відновлення. У його короткостроковому прогнозі зазначено, що перевезення через протоку можуть почати відновлюватися у третьому кварталі 2026 року, але до довоєнного рівня, ймовірно, не повернуться до початку 2027-го.
Для ринку це принципова різниця: фінансові контракти можуть відреагувати на оголошення про угоду за хвилини, тоді як судноплавство, страхування та видобуток відновлюються тижнями або місяцями.
Наприкінці травня Керрі попереджав, що нафтові запаси в Азії наближаються до так званого «дна резервуарів» — мінімального рівня, необхідного для нормальної роботи системи. За його оцінкою, Європа могла опинитися в подібній ситуації наступною, а США — зіткнутися з нестачею вже в липні.
Водночас загальносвітові цифри запасів можуть приховувати регіональне виснаження. Частина нафти, яка формально враховується як запас, може бути недоступною для негайного використання або перебувати не там, де виникла потреба.
Навіть після укладення угоди танкери мають отримати страховий захист, судноплавні маршрути — бути перенаправлені, а виробники — відновити видобуток, перерваний війною США та Ізраїлю проти Ірану.
Керрі наголошував, що видобуток не можна просто «увімкнути» одним натисканням кнопки. В одному з його пояснень ішлося про те, що навіть у разі відкриття протоки завтра знадобиться понад три місяці, перш ніж поставки почнуть хоча б нагадувати нормальний потік.
Ще за кілька тижнів до мирної угоди Керрі описував ситуацію як гострий фізичний дефіцит і називав її «дзеркальним відображенням Covid». Він попереджав, що до травня проблеми можуть виникнути в Азії, а до липня — у США, якщо рух через Ормузьку протоку не буде відновлено.
Після оголошення про перемир’я ціни різко обвалилися. Керрі вважає це надмірною реакцією вниз: 18 червня він заявив, що нафтові ринки «перевищують необхідний масштаб падіння». А 17 червня назвав відкат «сильною можливістю для купівлі», оскільки довгострокова структурна історія ринку, на його думку, залишається незмінною.
Розрив між паперовим і фізичним ринками особливо помітний на тлі подій березня. Тоді спотові ціни на авіаційне паливо в Сінгапурі підскочили до 230 доларів за барель, а в Роттердамі — до 220 доларів. Керрі назвав це «молекулярним зараженням», яке поширюється між континентами.
Після оголошення про припинення вогню ф’ючерсні трейдери майже миттєво почали враховувати повернення великих обсягів пропозиції. Керрі пояснює різкий рух так званим «страйком покупців»: фізичні та фінансові учасники скорочували запаси, очікуючи ще нижчих цін.
У результаті тимчасовий спад попиту на ринку може виглядати як надлишок нафти. Але якщо відкладений попит повернеться до моменту, коли фізичні запаси залишатимуться низькими, ціни здатні відновитися так само різко, як і впали.
Міжнародне енергетичне агентство (МЕА, IEA) оцінює перспективи інакше. До початку війни агентство прогнозувало рекордний глобальний профіцит — приблизно 3,8 млн барелів на добу у 2026 році. Під час конфлікту МЕА визнало, що перебої з поставками скорочують попит. А після оголошення про перемир’я попередило: тривалий мир може призвести до «значного» надлишку нафти у 2027 році.
Керрі не обов’язково заперечує можливість профіциту в майбутньому. Його розбіжність із МЕА стосується передусім термінів і масштабу відновлення. На його думку, фізичний дефіцит уже розгортається, запаси виснажені, а навіть часткове повернення видобутку потребуватиме місяців.
Дані самої EIA свідчать, що за її сценарієм світові нафтові запаси у другому кварталі 2026 року скорочуються в середньому на 6,3 млн барелів на добу. Це не доводить прогноз Керрі автоматично, але пояснює, чому миттєве падіння цін після політичної домовленості може не відображати стан фізичного ринку.
Для Джеффа Керрі нинішній нафтовий профіцит — це короткострокова ілюзія паперового ринку, створена новиною про угоду США та Ірану. Котирування вже припускають достаток, тоді як реальні поставки ще стикаються з низькими запасами, страховими та логістичними обмеженнями й повільним відновленням роботи Ормузької протоки.
Головне питання, на його думку, полягає не в тому, чи збережеться профіцит, а в тому, коли ф’ючерсний ринок знову буде змушений врахувати фізичну реальність — і наскільки різким може бути це повернення.