Рекордний дефіцит

Торговельний дисбаланс різко зріс. Профіцит Китаю в торгівлі товарами з ЄС сягнув €360,6 млрд у 2025 році, що на 15% більше, ніж у 2024 році, і в середньому зростав на 10% на рік останніми роками . Лише за перший квартал 2026 року дефіцит становив €98 млрд, найвищий показник з кінця 2022 року, а квітень 2026 року додав ще €31,9 млрд . Фон дер Ляєн попередила, що 2025 рік стане першим, коли всі держави-члени ЄС матимуть дефіцит торгівлі з Китаєм .

Нові інструменти торговельного захисту в розробці

Лідери доручили Європейській комісії розширити арсенал торговельного захисту ЄС. Розробляються два конкретні інструменти:

• «Інструмент диверсифікації» для зменшення залежності від китайських ланцюгів постачання.
• Інструмент для протидії іноземному промисловому надлишку потужностей .

Ширший набір інструментів, що обговорюються, включає тарифи, імпортні квоти, прискорені антидемпінгові розслідування, правила державних закупівель та норми щодо субсидій, спрямовані на стримування китайського експорту, що підтримується державою . Лідери також доручили Комісії прискорити секторальні заходи торговельного захисту, особливо для галузей, які найбільше постраждали від китайського надлишку потужностей — електромобілів, сталі та критично важливої сировини .

Політичний тиск на жорсткішу лінію

Дипломати ЄС повідомили про «поступове зближення поглядів» серед держав-членів . Широка коаліція — від країн, орієнтованих на вільний ринок, до давніх прихильників державного втручання — тепер підтримує жорсткіші дії, щоб запобігти тому, що деякі назвали «китайською деіндустріалізацією Європи» .

Фон дер Ляєн назвала відносини «несталими», зазначивши, що імпорт ЄС з Китаю зріс на 46% з 2020 року, і попередила, що економічні відносини Європи з Китаєм досягли «поворотного моменту» . Франція та Європейська народна партія (ЄНП) очолили заклики до жорсткішої позиції, а голова ЄНП Манфред Вебер заявив: «Європі потрібно відкрити нову главу у відносинах з Китаєм» і «Ера наївності закінчилася» .

Постійні розбіжності

Незважаючи на жорсткішу риторику, держави-члени залишаються розділеними щодо темпів та суворості заходів. Офіційні висновки саміту уникали прямої згадки Китаю, посилаючись лише на «глобальні макроекономічні дисбаланси» . The Financial Times повідомила, що держави-члени ЄС були настільки розділені, що президент Європейської ради Антоніу Кошта не наважувався виносити це питання на формальне голосування . Зрештою, лідери шукали «золоту середину», щоб уникнути повномасштабної торговельної конфронтації .

Дипломатична відповідь Китаю

Пекін традиційно позиціонує себе як «партнера, а не суперника» ЄС. Посол Фу Конг заявив у березні 2026 року, що Китай та ЄС «є партнерами, а не суперниками, і можливостями, а не загрозами один для одного» . Міністр закордонних справ Ван Ї повторив цю тезу у лютому 2026 року, заявивши, що Китай та ЄС є «природними партнерами, а не суперниками, тим більше не „системними суперниками“» .

За дипломатичною мовою китайські чиновники висловлювали розчарування новим підходом Європи до економічної безпеки та призупиненням ратифікації Всеосяжної угоди про інвестиції (CAI), розглядаючи жорсткішу позицію ЄС як відхід від партнерства . Наявні звіти з червневого саміту 2026 року не містять конкретної нової заяви китайської дипломатії у відповідь на підсумки саміту; найближчою за часом високопосадовою артикуляцією була заява Ван Ї у лютому 2026 року .

Підсумок саміту залишає ЄС у звичній позиції: погодилися щодо проблеми, але зупинилися на лікуванні. Найскладніші рішення були відкладені на жовтень, коли лідери, як очікується, повернуться до конкретних заходів .

Рекордний дефіцит

Торговельний дисбаланс різко зріс. Профіцит Китаю в торгівлі товарами з ЄС сягнув €360,6 млрд у 2025 році, що на 15% більше, ніж у 2024 році, і в середньому зростав на 10% на рік останніми роками . Лише за перший квартал 2026 року дефіцит становив €98 млрд, найвищий показник з кінця 2022 року, а квітень 2026 року додав ще €31,9 млрд . Фон дер Ляєн попередила, що 2025 рік стане першим, коли всі держави-члени ЄС матимуть дефіцит торгівлі з Китаєм .

Нові інструменти торговельного захисту в розробці

Лідери доручили Європейській комісії розширити арсенал торговельного захисту ЄС. Розробляються два конкретні інструменти:

• «Інструмент диверсифікації» для зменшення залежності від китайських ланцюгів постачання.
• Інструмент для протидії іноземному промисловому надлишку потужностей .

Ширший набір інструментів, що обговорюються, включає тарифи, імпортні квоти, прискорені антидемпінгові розслідування, правила державних закупівель та норми щодо субсидій, спрямовані на стримування китайського експорту, що підтримується державою . Лідери також доручили Комісії прискорити секторальні заходи торговельного захисту, особливо для галузей, які найбільше постраждали від китайського надлишку потужностей — електромобілів, сталі та критично важливої сировини .

Політичний тиск на жорсткішу лінію

Дипломати ЄС повідомили про «поступове зближення поглядів» серед держав-членів . Широка коаліція — від країн, орієнтованих на вільний ринок, до давніх прихильників державного втручання — тепер підтримує жорсткіші дії, щоб запобігти тому, що деякі назвали «китайською деіндустріалізацією Європи» .

Фон дер Ляєн назвала відносини «несталими», зазначивши, що імпорт ЄС з Китаю зріс на 46% з 2020 року, і попередила, що економічні відносини Європи з Китаєм досягли «поворотного моменту» . Франція та Європейська народна партія (ЄНП) очолили заклики до жорсткішої позиції, а голова ЄНП Манфред Вебер заявив: «Європі потрібно відкрити нову главу у відносинах з Китаєм» і «Ера наївності закінчилася» .

Постійні розбіжності

Незважаючи на жорсткішу риторику, держави-члени залишаються розділеними щодо темпів та суворості заходів. Офіційні висновки саміту уникали прямої згадки Китаю, посилаючись лише на «глобальні макроекономічні дисбаланси» . The Financial Times повідомила, що держави-члени ЄС були настільки розділені, що президент Європейської ради Антоніу Кошта не наважувався виносити це питання на формальне голосування . Зрештою, лідери шукали «золоту середину», щоб уникнути повномасштабної торговельної конфронтації .

Дипломатична відповідь Китаю

Пекін традиційно позиціонує себе як «партнера, а не суперника» ЄС. Посол Фу Конг заявив у березні 2026 року, що Китай та ЄС «є партнерами, а не суперниками, і можливостями, а не загрозами один для одного» . Міністр закордонних справ Ван Ї повторив цю тезу у лютому 2026 року, заявивши, що Китай та ЄС є «природними партнерами, а не суперниками, тим більше не „системними суперниками“» .

За дипломатичною мовою китайські чиновники висловлювали розчарування новим підходом Європи до економічної безпеки та призупиненням ратифікації Всеосяжної угоди про інвестиції (CAI), розглядаючи жорсткішу позицію ЄС як відхід від партнерства . Наявні звіти з червневого саміту 2026 року не містять конкретної нової заяви китайської дипломатії у відповідь на підсумки саміту; найближчою за часом високопосадовою артикуляцією була заява Ван Ї у лютому 2026 року .

Підсумок саміту залишає ЄС у звичній позиції: погодилися щодо проблеми, але зупинилися на лікуванні. Найскладніші рішення були відкладені на жовтень, коли лідери, як очікується, повернуться до конкретних заходів .