Європа має фінансовий важіль у 200 мільярдів доларів: нове дослідження Кільського інституту

Нове значне дослідження Кільського інституту світової економіки (Kiel Institute for the World Economy) детально описує фінансовий важіль, який Європа має над Сполученими Штатами, кидаючи виклик уявленню про США як непереможну фінансову наддержаву. Звіт під назвою «Shorting America: Europe's financial leverage over the United States», опублікований 23 червня 2026 року, кількісно оцінює потенційний вплив використання Європою існуючих регуляторних інструментів для зменшення попиту на казначейські облігації США .

Ключова асиметрія: Європа володіє значно більшою часткою активів США

Автори дослідження, Філіппос Петрулакіс (Банк Греції) та Фарзад Саїді (Боннський університет, Кільський інститут та CEPR), виявили асиметрію в 3,2 трильйона доларів у трансатлантичних активах, яка є основою потенційного фінансового важеля Європи .

• Європа володіє 9,6 трильйона доларів в американських активах.
• США володіють 6,4 трильйона доларів в європейських активах.

Це означає, що вплив економіки США на Європу приблизно в 1,5 раза більший, ніж навпаки, що дає Європі структурну перевагу .

Регуляторний важіль: скасування привілею нульового ризику

Звіт зосереджується на конкретному, вже існуючому регуляторному важелі: скасуванні так званого «привілею нульового ризику» для казначейських облігацій США в рамках двох європейських регуляторних рамок :

• Solvency II: Регулює діяльність страхових компаній. Зміна буде впроваджена через коефіцієнт спред-ризику.
• Регламент про вимоги до капіталу (CRR): Регулює діяльність банків. Зміна буде впроваджена через коефіцієнт ризику.

Автори стверджують, що цей привілей є «дедалі більш невиправданим» з пруденційної точки зору. Відношення боргу до ВВП США перевищує 120%, і США вже переживали зниження суверенного рейтингу . Дослідження подає таку зміну не як геополітичну зброю, а як розумну пруденційну політику, яка б оцінювала казначейські облігації США відповідно до їхніх фактичних кредитних показників .

Оцінений вплив: вилучення 200 мільярдів доларів попиту

Консервативні оцінки дослідження передбачають вилучення приблизно 200 мільярдів доларів попиту на казначейські облігації протягом десяти років з боку європейських страховиків, банків та пенсійних фондів. Для контексту автори зазначають, що це приблизно чверть першого етапу кількісного посилення (QT1) Федеральної резервної системи або третина QE2 (другого раунду кількісного пом'якшення ФРС) .

Вплив на вартість запозичень США: 33–42 мільярди доларів на рік

Дослідження оцінює, що таке зменшення попиту призведе до зростання прибутковості казначейських облігацій США на 11–14 базисних пунктів. Це означає додаткові 33–42 мільярди доларів на рік у витратах федерального бюджету США на запозичення .

Два підходи до моделювання підтверджують цей діапазон :

• Лінійне масштабування від еталону QT1 дає приблизно 11 базисних пунктів.
• Детальна модель системи попиту Янсена, Лі та Шміда (2025) для постійного зменшення попиту на 100 млрд дол. на довгому кінці кривої дає приблизно 14 базисних пунктів для 10-річних облігацій.

Прогнозовані ринкові наслідки

• Самопідсилювальна динаміка: Перерозподіл капіталу страховиків на користь європейських суверенних та банківських облігацій покращить структуру фінансування європейських банків, зменшивши їхню залежність від долара та послабивши обмеження, які могли б перешкоджати участі в продажу казначейських облігацій .
• Керований перехід: Значна частка європейських доларових активів хеджована. Часткове згортання цих хеджів діє як амортизатор, дозволяючи девальвації долара та зростанню прибутковості відбуватися поступово, а не руйнівно .
• Заміщувальні потоки: Інвестори, які шукають дохідність, ймовірно, втрутяться, щоб пом'якшити, але не усунути структурний зсув у попиті .

Застереження: важіль на крайній випадок

Дослідження подає цю потенційну дію з важливими застереженнями :

• Автори подають її як важіль на крайній випадок для інформування дискусій про європейську стратегічну автономію, а не як рекомендований перший крок.
• Зміна подається як розумна пруденційна політика незалежно від геополітичного контексту, що виправляє регуляторне спотворення, яке важко захищати з огляду на фіскальні показники США .