Найбільш помітним ефект мирної угоди був на енергетичних ринках. У вівторок, 16 червня, ф'ючерси на нафту Brent впали на 4,4% до приблизно $83,46 за барель, досягнувши найнижчих рівнів з початку війни з Іраном . До 18 червня, після підписання проміжної угоди у Швейцарії, Brent торгувався нижче $79 за барель . Очікується, що угода скасує санкції на експорт іранської нафти та відновить роботу Ормузької протоки — «вузького місця», через яке проходить приблизно одна п'ята світових обсягів нафти і газу, яка була заблокована під час конфлікту . S&P Global попередили, що фізичні ринки нафти залишатимуться напруженими протягом літа, але довгостроковий прогноз пропозиції значно покращився .
Нижчі ціни на нафту безпосередньо знижують інфляційні очікування, і ця логіка спрацювала на ринку державних облігацій США. Прибутковість 10-річних казначейських нот знизилася після оголошення: The Wall Street Journal повідомив, що «прибутковість казначейських облігацій та долар зазнали спаду» в міру того, як мирна угода набувала форми . До вівторка прибутковість 10-річних облігацій впала до приблизно 4,45%, порівняно з 4,485% попередньої п'ятниці . Логіка була очевидною: дешевша нафта пом'якшила очікування щодо подальшого посилення монетарної політики Федеральною резервною системою (ФРС) . Це також був тиждень засідання ФРС 17-18 червня. Зрештою ФРС залишила цільовий діапазон федеральної ставки без змін на рівні 3,50%-3,75%, але «точковий графік» (dot plot) виявив розкол у комітеті: 9 з 19 чиновників очікували принаймні одного підвищення ставки протягом року, а 6 виступали за сукупне посилення на 50 і більше базисних пунктів . Падіння цін на нафту, спричинене мирною угодою, зробило ці «яструбині» очікування менш імовірними.
У Європі рух був ще більш вираженим. Прибутковість державних облігацій єврозони падала четвертий день поспіль у вівторок, досягнувши багатотижневих мінімумів . Прибутковість 10-річних німецьких облігацій (Bund) впала на 2,5 базисного пункту до 2,925%, найнижчого рівня з 8 квітня . Прибутковість 10-річних італійських облігацій також знизилася на 4 базисні пункти до 3,639% . Тут спрацював той самий механізм: обвал цін на нафту зменшив тиск імпортованої інфляції для єврозони, що послабило очікування щодо підвищення ставок Європейським центральним банком (ЄЦБ) . Грошові ринки оцінили лише 30 базисних пунктів посилення ЄЦБ до кінця року — значне зниження порівняно з попередніми «яструбиними» очікуваннями .
Станом на середину червня 2026 року ФРС та ЄЦБ перебували в чітко різних позиціях — і мирна угода посилила цей розрив.
| Центральний банк | Ключова ставка | Останнє рішення | Перспективи після мирної угоди |
|---|---|---|---|
| Федеральна резервна система (ФРС) | 3,50%–3,75% | Залишено без змін на засіданні 17-18 червня | «Точковий графік» розділений: 9 з 19 чиновників очікують на підвищення протягом року; 6 хочуть посилення на 50+ б.п. . Обвал цін на нафту знижує терміновість таких кроків. |
| Європейський центральний банк (ЄЦБ) | DFR на рівні 2,00% (з червня 2025 р.) | Залишено без змін 5 засідань поспіль до березня 2026 р. | Зниження цін на нафту додатково охолодило залишковий тиск на посилення. Грошові ринки оцінили лише 30 б.п. посилення ЄЦБ до кінця року . |
Банк Японії додав ще один вимір до цієї історії розбіжності, підвищивши свою облікову ставку до 1% — 31-річного максимуму — того ж вівторка, посилаючись на інфляційні ризики від енергетичного шоку на Близькому Сході . Численні аналітики охарактеризували загальну картину як «велику розбіжність політик» (great policy divergence), де ФРС обережно тримає паузу, ЄЦБ перебуває у стабільній паузі, а Банк Японії активно посилює політику .
Вівторок, 16 червня 2026 року, був не днем «втечі в безпеку», а днем, коли геополітична премія за ризик зникла. Падіння цін на нафту внаслідок мирної угоди між США та Іраном безпосередньо знизило інфляційні очікування, що призвело до зниження прибутковості облігацій як у США, так і в єврозоні, а також послабило очікування щодо подальшого посилення монетарної політики як з боку ФРС, так і ЄЦБ. Загальний рух був згортанням хеджування: зростання ризикових настроїв в акціях та облігаціях, вихід з активів-«притулків» у нафті та валютах.
Найбільш помітним ефект мирної угоди був на енергетичних ринках. У вівторок, 16 червня, ф'ючерси на нафту Brent впали на 4,4% до приблизно $83,46 за барель, досягнувши найнижчих рівнів з початку війни з Іраном . До 18 червня, після підписання проміжної угоди у Швейцарії, Brent торгувався нижче $79 за барель . Очікується, що угода скасує санкції на експорт іранської нафти та відновить роботу Ормузької протоки — «вузького місця», через яке проходить приблизно одна п'ята світових обсягів нафти і газу, яка була заблокована під час конфлікту . S&P Global попередили, що фізичні ринки нафти залишатимуться напруженими протягом літа, але довгостроковий прогноз пропозиції значно покращився .
Нижчі ціни на нафту безпосередньо знижують інфляційні очікування, і ця логіка спрацювала на ринку державних облігацій США. Прибутковість 10-річних казначейських нот знизилася після оголошення: The Wall Street Journal повідомив, що «прибутковість казначейських облігацій та долар зазнали спаду» в міру того, як мирна угода набувала форми . До вівторка прибутковість 10-річних облігацій впала до приблизно 4,45%, порівняно з 4,485% попередньої п'ятниці . Логіка була очевидною: дешевша нафта пом'якшила очікування щодо подальшого посилення монетарної політики Федеральною резервною системою (ФРС) . Це також був тиждень засідання ФРС 17-18 червня. Зрештою ФРС залишила цільовий діапазон федеральної ставки без змін на рівні 3,50%-3,75%, але «точковий графік» (dot plot) виявив розкол у комітеті: 9 з 19 чиновників очікували принаймні одного підвищення ставки протягом року, а 6 виступали за сукупне посилення на 50 і більше базисних пунктів . Падіння цін на нафту, спричинене мирною угодою, зробило ці «яструбині» очікування менш імовірними.
У Європі рух був ще більш вираженим. Прибутковість державних облігацій єврозони падала четвертий день поспіль у вівторок, досягнувши багатотижневих мінімумів . Прибутковість 10-річних німецьких облігацій (Bund) впала на 2,5 базисного пункту до 2,925%, найнижчого рівня з 8 квітня . Прибутковість 10-річних італійських облігацій також знизилася на 4 базисні пункти до 3,639% . Тут спрацював той самий механізм: обвал цін на нафту зменшив тиск імпортованої інфляції для єврозони, що послабило очікування щодо підвищення ставок Європейським центральним банком (ЄЦБ) . Грошові ринки оцінили лише 30 базисних пунктів посилення ЄЦБ до кінця року — значне зниження порівняно з попередніми «яструбиними» очікуваннями .
Станом на середину червня 2026 року ФРС та ЄЦБ перебували в чітко різних позиціях — і мирна угода посилила цей розрив.
| Центральний банк | Ключова ставка | Останнє рішення | Перспективи після мирної угоди |
|---|---|---|---|
| Федеральна резервна система (ФРС) | 3,50%–3,75% | Залишено без змін на засіданні 17-18 червня | «Точковий графік» розділений: 9 з 19 чиновників очікують на підвищення протягом року; 6 хочуть посилення на 50+ б.п. . Обвал цін на нафту знижує терміновість таких кроків. |
| Європейський центральний банк (ЄЦБ) | DFR на рівні 2,00% (з червня 2025 р.) | Залишено без змін 5 засідань поспіль до березня 2026 р. | Зниження цін на нафту додатково охолодило залишковий тиск на посилення. Грошові ринки оцінили лише 30 б.п. посилення ЄЦБ до кінця року . |
Банк Японії додав ще один вимір до цієї історії розбіжності, підвищивши свою облікову ставку до 1% — 31-річного максимуму — того ж вівторка, посилаючись на інфляційні ризики від енергетичного шоку на Близькому Сході . Численні аналітики охарактеризували загальну картину як «велику розбіжність політик» (great policy divergence), де ФРС обережно тримає паузу, ЄЦБ перебуває у стабільній паузі, а Банк Японії активно посилює політику .
Вівторок, 16 червня 2026 року, був не днем «втечі в безпеку», а днем, коли геополітична премія за ризик зникла. Падіння цін на нафту внаслідок мирної угоди між США та Іраном безпосередньо знизило інфляційні очікування, що призвело до зниження прибутковості облігацій як у США, так і в єврозоні, а також послабило очікування щодо подальшого посилення монетарної політики як з боку ФРС, так і ЄЦБ. Загальний рух був згортанням хеджування: зростання ризикових настроїв в акціях та облігаціях, вихід з активів-«притулків» у нафті та валютах.