Великі запаси й слабкий попит: чому Китай не поспішатиме купувати нафту в Перській затоці

Китай, найбільший у світі імпортер сирої нафти, не поспішає повертатися до масштабних закупівель у Перській затоці, навіть якщо рух через Ормузьку протоку поступово відновиться після рамкової домовленості про припинення вогню між США та Іраном.

Пекін має простір для очікування. Масштабні стратегічні та комерційні запаси знижують нагальність нових поставок, нафтопереробні заводи стикаються зі слабким попитом і низькою маржею, а головна перевага іранської нафти — великі санкційні знижки — помітно скоротилася.

Імпорт у травні впав до восьмирічного мінімуму

За даними китайської митниці, які цитує Bloomberg, у травні 2026 року Китай імпортував близько 7,8 млн барелів сирої нафти на добу — це найнижчий показник із жовтня 2017 року . Wall Street Journal оцінює травневий імпорт у 7,82 млн барелів на добу, що на 29% менше, ніж роком раніше .

Оцінка Kpler для морських поставок була ще нижчою — близько 6,6 млн барелів на добу наприкінці травня, мінімум із 2016 року . Порівняно із середнім показником у лютому — приблизно 11,7 млн барелів на добу — скорочення становило майже 3 млн барелів. JPMorgan назвав цей спад серйознішим, ніж падіння попиту на піку пандемії наприкінці 2020 року .

Для світового нафтового ринку це має важливий наслідок: Китай, який зазвичай є одним із головних джерел попиту, тимчасово не кинувся шукати заміну близькосхідним поставкам.

Запаси дають Пекіну час

За оцінкою Управління енергетичної інформації США (EIA), станом на грудень 2025 року стратегічні запаси сирої нафти Китаю становили майже 1,4 млрд барелів. Протягом 2025 року країна поповнювала їх у середньому на 1,1 млн барелів на добу .

Китай офіційно не розкриває обсяг своїх нафтових резервів, тому цифра є оцінкою. Водночас EIA, Центр глобальної енергетичної політики Колумбійського університету та інші аналітики сходяться приблизно на такому рівні . Це орієнтовно втричі більше, ніж стратегічні запаси США .

За словами Ерiки Даунс, старшої наукової співробітниці Колумбійського університету, навіть у найгіршому сценарії — за повного припинення поставок із Близького Сходу — цих запасів могло б вистачити Китаю приблизно на шість місяців .

Під час конфлікту Пекін, схоже, використовував не лише стратегічні, а й комерційні резерви. За оцінкою Kayrros, до початку війни самі наземні комерційні запаси перевищували 851 млн барелів . Наявність такого буфера безпосередньо зменшує потребу в негайному замовленні нових партій.

Нафтопереробники не мають стимулу нарощувати закупівлі

Ще одна причина — слабка економіка переробки. Китайські незалежні заводи, особливо так звані «чайники» (teapots) у провінції Шаньдун, є основними покупцями іранської нафти. Однак вони скоротили завантаження до багаторічних мінімумів.

У квітні переробка сирої нафти в Китаї зменшилася на 5,8% у річному вимірі — приблизно до 13,3 млн барелів на добу. Це найнижчий рівень із серпня 2022 року, за даними Національного бюро статистики Китаю .

Середній рівень завантаження державних НПЗ у квітні впав до 73,43% — шестирічного мінімуму . Незалежні заводи на початку квітня працювали менш ніж на 63% потужностей, а їхня маржа стала від’ємною . У червні завантаження НПЗ у Шаньдуні знизилося приблизно до 51% .

За таких умов додаткова нафта означає для переробників не гарантований прибуток, а ризик збитків. Через слабкий внутрішній попит і високу вартість сировини деякі підприємства воліють зупинятися на технічне обслуговування, а не купувати нові партії .

Іранська нафта вже не настільки вигідна

До конфлікту іранська нафта продавалася китайським покупцям зі значною знижкою — приблизно $8–10 за барель нижче за еталон Brent. Саме ця різниця робила санкційну нафту привабливою для незалежних китайських НПЗ .

У червні 2026 року знижка скоротилася приблизно до $1 за барель, оскільки попит ослаб, а «чайники» зменшили обсяги переробки . Після проміжної мирної угоди продавці знову знизили ціни, намагаючись залучити покупців у міру відновлення експорту з Ірану: липневі партії Iranian Light пропонувалися зі знижкою $2,50–5 за барель до Brent .

Однак навіть дешевша нафта не викликала ажіотажу. За даними S&P Global, інтерес китайських незалежних НПЗ залишався «млявим»: вони не поспішали укладати нові контракти й радше обирали ремонт, ніж купівлю останніх доступних партій .

Отже, зникнення надзвичайно глибоких санкційних знижок послабило головний економічний мотив для швидкого повернення до іранської сировини.

Запаси в резервуарах замінюють нові поставки

Незалежні китайські НПЗ також купують іранську нафту, яка вже зберігається в наземних резервуарах. Використовуючи нові імпортні квоти, вони можуть забирати сировину зі сховищ, а не замовляти свіжі морські вантажі .

Ці запаси допомагають зменшити надлишок на ринку й відкладають потребу в нових поставках із Перської затоки . У грудні 2025 року іранська нафта з митних складів у Шаньдуні продавалася зі знижкою понад $8 за барель до Brent .

Різницю між імпортом і переробкою видно і в доступних оцінках: у травні китайські НПЗ переробляли близько 13,5 млн барелів на добу, тоді як імпорт становив лише 6,36 млн барелів. За цією оцінкою, розрив приблизно у 7 млн барелів на добу покривали запаси .

Цифри різняться залежно від методики — митна статистика дає близько 7,8 млн барелів на добу, а окремі оцінки морських поставок є нижчими. Але загальна картина однакова: частину потреби Китай закривав накопиченою нафтою, а не новими закупівлями.

Велике повернення можливе з серпня, але не раніше

JPMorgan очікує, що китайський імпорт сирої нафти почне відновлюватися із серпня після різкого падіння до восьмирічного мінімуму . Незалежні НПЗ уже поступово поновлюють запити на сировину після мирної домовленості, однак за нинішніх знижок їхній інтерес залишається обмеженим .

Швидкий стрибок закупівель виглядає малоймовірним, доки одночасно зберігаються три умови: резервуари залишаються заповненими, переробка приносить збитки, а стратегічні запаси забезпечують Китаю запас часу. Навіть нормалізація руху через Ормузьку протоку сама по собі не створює достатнього комерційного чи логістичного тиску, щоб Пекін негайно повернувся до масштабних закупівель нафти з Перської затоки.

Найімовірніший сценарій — поступове відновлення імпорту в другій половині року, а не раптовий вихід Китаю на світовий ринок із новою хвилею попиту.