Берлін ставить ультиматум Анкарі: газ для ЄС має бути без російського сліду

Імпорт газу Туреччиною з Росії та статус контрактів

• Обсяги імпорту: У 2025 році Росія поставила до Туреччини приблизно 21,2 млрд кубометрів (млрд куб. м) трубопровідного газу, що робить РФ найбільшим постачальником для Анкари . Частка Росії в турецькому імпорті газу впала з понад 60% десятиліття тому до приблизно 37% у 2025 році .
• Статус контрактів: Довгострокові контракти Туреччини з «Газпромом» — на сумарний обсяг до 21,75 млрд куб. м/рік через газопроводи «Блакитний потік» та «Турецький потік» — наближалися до завершення . У грудні 2025 року Туреччина погодилася на однорічне продовження цих угод, паралельно обговорюючи інвестиції в американський СПГ . Станом на червень 2026 року BOTAŞ та «Газпром» ведуть активні переговори про поновлення угод після 2026 року, з потенційним обсягом близько 22 млрд куб. м/рік .

Графік ЄС щодо відмови від російського газу

Рамкова програма ЄС REPowerEU, остаточно узгоджена в грудні 2025 року, запроваджує поетапну, юридично обов'язкову відмову від російського газу:

• Нові газові контракти (як на СПГ, так і на трубопровідний газ), підписані або змінені після 17 червня 2025 року, вже заборонені .
• Існуючі контракти на СПГ мають бути припинені до 1 січня 2027 року .
• Існуючий імпорт трубопровідного газу за довгостроковими контрактами має припинитися до 30 вересня 2027 року (прискорений графік порівняно з початковою пропозицією від 1 січня 2028 року) .
• Річний імпорт російського газу до ЄС вже скоротився з 152 млрд куб. м (45% частка) у 2021 році до приблизно 35 млрд куб. м (12% частка) у 2025 році .

Амбіції Туреччини стати газовим транзитним хабом

Прагнення Анкари стати регіональним газовим хабом суперечить планам ЄС щодо відмови від російського газу. Туреччина давно намагалася позиціонувати себе як ключовий транзитний маршрут для російського газу до Південно-Східної Європи, і президенти Ердоган та Путін обговорювали створення формального газового хабу в Туреччині . Однак заборона ЄС на імпорт російського газу до кінця 2027 року означає, що незабаром не буде легального ринку в ЄС для російського газу — що безпосередньо підриває бізнес-модель хабу в Туреччині, який би транзитував російський газ до Європи.

Водночас Анкара реалізує стратегію диверсифікації — інвестує в плавучі термінали для прийому СПГ (FSRU), розширює підземне сховище в Сіліврі та укладає угоди на постачання американського СПГ, щоб перетворитися на хаб із багатьма джерелами постачання. Такий хаб міг би агрегувати газ з Азербайджану, від постачальників СПГ та з власного видобутку, а не покладатися на російські обсяги . Послання міністерки Райхе підкреслило, що будь-які амбіції хабу, пов'язані з ринками ЄС, мають бути захищені від російського впливу — це умова, яка підштовхує Анкару до прискорення партнерства з не-російськими постачальниками, якщо вона хоче обслуговувати європейських споживачів .