Відкриття Ормузької протоки після угоди США та Ірану: 4 критичні виклики, які досі блокують судноплавство

Сполучені Штати та Іран 17 червня 2026 року в електронному форматі підписали меморандум про взаєморозуміння з 14 статей, завершивши 110 днів бойових дій та зобов'язавшись негайно відкрити Ормузьку протоку для комерційного судноплавства . Однак станом на 18–19 червня ця життєво важлива артерія залишається далекою від повноцінного функціонування. Ось чотири головні перешкоди, які стоять між підписаним документом і реально працюючим маршрутом.

Перші транзити суден — переважно некомерційні

Попри дипломатичний прорив, жодного значного комерційного відновлення не відбулося. Президент Трамп 15 червня заявив, що судна почали проходити через так звану «південну магістраль» (ймовірно, частину Схеми розподілу руху), але ВМС КВІР заявили, що не видавали жодних дозволів на транзит протягом попередніх 96 годин .

Провідні судноплавні організації — BIMCO, ICS, INTERTANKO та INTERCARGO — 18 червня заявили, що рух відновиться до норми лише після розмінування та відновлення традиційних маршрутів, вимагаючи чіткості щодо правил транзиту . Судновласники залишаються вкрай обережними через високі страхові внески на воєнні ризики та відсутність верифікованого формального договору . Американські військові кораблі 16 червня розпочали нову фазу розмінування , але комерційні судна поки що не наслідують їхній приклад.

Терміни розмінування різняться на 140 днів

Існує значна розбіжність між оцінками морської галузі та Пентагону:

Джерело	Оцінка	Деталі
Морська галузь (BIMCO, MARISKS, Lloyd's List)	40–50 днів	На основі оперативних оцінок мінного поля
Іран (згідно з MoU)	30 днів	Іран погодився розмінувати вузькість за 30 днів
Пентагон США	До 6 місяців	Набагато консервативніша оцінка

Розрив у 140 днів між оцінками галузі та Пентагону означає величезні потенційні збитки для регіональних економік — оціночно 27–30 мільярдів доларів лише для Саудівської Аравії .

Вартість страхування воєнних ризиків залишається майже на кризовому рівні

Страхові внески є невидимою блокадою, яка утримує судна на якорі:

• Довоєнний рівень (до 28 лютого): ~0,025% вартості корпусу за транзит (приблизно $20,000–$25,000 для типового танкера) .
• Пік під час конфлікту: Внески на воєнні ризики злетіли до 3–10% вартості корпусу за транзит, що становить зростання на 1,100–3,900%, або $4 млн–$14 млн за один транзит .
• На середину червня 2026 року: Внески залишаються майже на цьому ж високому рівні. Навіть у рамках програми військового супроводу або після підписання MoU страховики поки що суттєво не знижують ставки, оскільки мінна загроза та ризик випадкової детонації залишаються .

Величезне скупчення заблокованих суден і моряків

Кількість знерухомлених суден зростала протягом усього конфлікту:

• На початку кризи (березень): Близько 150 суден застрягли в протоці .
• До кінця квітня: Ця цифра зросла до приблизно 2,000 суден, заблокованих у ширшій Перській затоці .
• На початок червня: Близько 100 контейнеровозів усе ще були заблоковані безпосередньо в Аравійській затоці .
• На середину червня: Високопосадовець США назвав цифру понад 1,550 суден із приблизно 22,500 моряками в Перській затоці, які очікують на дозвіл на проходження .

Експертні оцінки щодо повернення до довоєнного рівня руху

• El País, з посиланням на експертів морської галузі: «Повернення до довоєнного рівня трафіку в Ормузькій протоці відбудеться не раніше кінця року». Фактори: розмінування, пошкоджена портова інфраструктура, розірвані ланцюги постачання та репатріація екіпажів .
• S&P Global / судноплавні групи (18 червня): Нормальний рух вимагає розмінування, відновлення Схеми розподілу руху та узгоджених правил транзиту — це питання тижнів або місяців .
• Консенсусний діапазон: Поетапне відновлення, що розпочнеться через 1–2 місяці (обмежені, конвойні транзити), з повною нормалізацією до кінця Q4 2026 або початку Q1 2027 — приблизно через 6–7 місяців після підписання угоди .