Від п’яти AI-гігафабрик до максимум двох у найближчі роки: як змінився план ЄС

План Європейського Союзу зі створення мережі надвеликих центрів обчислень для штучного інтелекту — так званих AI-гігафабрик — помітно втратив початковий масштаб. Проєкт, який у лютому 2025 року презентували як історичну державно-приватну інвестицію на €20 млрд, зіткнувся з бюджетними обмеженнями, неодноразовими затримками та охолодженням інтересу потенційних партнерів.

Яким був початковий задум

У лютому 2025 року президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн оголосила про створення механізму InvestAI. Він мав мобілізувати €20 млрд для будівництва до п’яти великих AI-гігафабрик — на той момент їх називали найбільшим у світі державно-приватним партнерством у сфері штучного інтелекту .

Кожен такий об’єкт планували оснастити понад 100 000 сучасних AI-процесорів. Його призначення — навчання найпотужніших моделей штучного інтелекту нового покоління, а також надання обчислювальних ресурсів європейським дослідникам, стартапам і промисловості .

Що змінилося на практиці

Замість п’яти приблизно рівнозначних об’єктів програма стала значно обмеженішою. За повідомленнями від червня 2026 року, через дефіцит коштів до початку наступного бюджетного циклу ЄС у 2028 році реально підтримати можуть щонайбільше два з п’яти запланованих центрів .

У деяких матеріалах також згадується дворівнева модель із трьома більшими та чотирма меншими центрами. Однак цей поділ не підтверджений офіційними поширеними документами ЄС. Регламент Ради ЄС 2026/150 і відповіді EuroHPC JU описують спільну закупівельну процедуру для «до п’яти» AI-гігафабрик, не встановлюючи формальної дворівневої структури .

Фінансування стало меншим і відкладеним

Головна зміна стосується грошей:

• Прямий внесок ЄС — близько €4,1 млрд. Країни, на території яких будуватимуть центри, мають додати приблизно таку саму суму. У результаті сукупне державне фінансування становитиме близько €8,2 млрд — значно менше за початково заявлений загальний пакет на €20 млрд .
• Фінансування розподілять у два етапи — у 2028 та 2030 роках. Критики вважають, що така схема може зробити європейську інфраструктуру запізнілою: попит на потужності для навчання AI-моделей зростає вже зараз .
• Решта коштів залежатиме від приватних інвесторів. Саме невизначеність щодо обсягу субсидій і термінів їх надходження ускладнює залучення бізнесу до проєктів .

Тендер кілька разів переносили

Офіційний конкурс для майбутніх операторів і консорціумів неодноразово відкладався. Його очікували:

• наприкінці 2025 року ;
• на початку 2026 року, у січні або лютому ;
• у травні 2026 року ;
• тепер — у липні 2026 року .

Європейська комісія також кілька разів відкладала публікацію формальних критеріїв до центрів обробки даних. Для потенційних учасників це означає, що вони змушені планувати багатомільярдні проєкти без остаточного розуміння вимог і правил фінансування .

Від 76 пропозицій до приблизно 10 охочих

Перший заклик висловити зацікавленість у червні 2025 року дав несподівано масштабний результат: Єврокомісія отримала 76 пропозицій із 16 держав-членів ЄС .

Проте згодом кількість реальних претендентів різко скоротилася. До червня 2026 року, за повідомленнями, лише близько 10 консорціумів були готові серйозно розглядати участь на нинішніх умовах . Причини — невизначеність із субсидіями, постійні перенесення та сумніви щодо того, коли саме такі обчислювальні потужності почнуть приносити дохід.

Чому для Європи це питання технологічного суверенітету

Проблеми з AI-гігафабриками виникли на тлі ширшої спроби ЄС зменшити залежність від технологій, вироблених за межами Європи.

3 червня 2026 року Європейська комісія представила Пакет європейського технологічного суверенітету. Він охоплює напівпровідники, хмарні технології, штучний інтелект і відкритий код. Серед ключових елементів — Chips Act 2.0, Cloud and AI Development Act, стратегія ЄС щодо відкритого програмного забезпечення та дорожня карта цифровізації й AI в енергетиці .

Логіка Брюсселя проста: без власних чипів, дата-центрів, хмарної інфраструктури та програмного забезпечення Європа ризикує залишитися залежною від зовнішніх постачальників у критично важливих сферах.

Французька заявка на €10 млрд

На цьому тлі приватний сектор намагається частково компенсувати невизначеність державної програми. У травні 2026 року французький консорціум AION подав заявку на створення великого AI-дата-центру у Франції вартістю €10 млрд.

До об’єднання входять, зокрема, Iliad SA, Orange SA, інвестиційна компанія Ardian, енергетична EDF, а також компанії у сфері хмарних сервісів та IT . Це одна з найбільших окремих приватних заявок у межах процесу відбору AI-гігафабрик і спроба бізнесу запропонувати готовий масштабний проєкт на тлі бюджетних затримок.

Водночас генеральний директор Nokia Пекка Лундмарк попереджав, що без швидшого інвестування в інфраструктуру Європа може безповоротно відстати в розвитку AI . Подібні побоювання висловлювали й інші представники європейської технологічної галузі.

Що залишається невідомим

Поки що немає остаточної ясності щодо:

• точної кількості консорціумів, які залишилися в перегонах;
• остаточних критеріїв відбору дата-центрів;
• термінів відкриття та завершення наступного конкурсу;
• кількості центрів, які реально отримають фінансування до 2028 року.

Також важливо не плутати початкову оцінку загального державно-приватного пакета на €20 млрд із прямими бюджетними субсидіями ЄС. Наразі підтверджена в контексті оновленої моделі сума прямої підтримки становить приблизно €4,1 млрд .

Висновок

AI-гігафабрики ЄС перетворилися з гучного плану на €20 млрд із п’ятьма великими центрами на набагато обережнішу програму. Пряме фінансування ЄС скоротилося приблизно до €4,1 млрд, конкурс перенесли на літо 2026 року, а кількість серйозних корпоративних претендентів зменшилася приблизно до 10.

Для Європи це не просто інфраструктурний проєкт. Йдеться про здатність самостійно розвивати критичні AI-системи й не залежати від американських або азійських постачальників обчислень. Але що довше тривають затримки, то складніше перетворити політичну амбіцію на реальну перевагу.