Aramco йде у рекордний продаж активів: що стоїть за $35-мільярдною програмою та договором про сховища з Південною Кореєю

Найбільший у світі експортер нафти — Saudi Aramco — проводить наймасштабнішу фінансову реструктуризацію майже за століття: продає частки в трубопроводах, електростанціях і терміналах та одночасно підписує угоди про екстрене зберігання нафти з ключовим азійським союзником. Усі ці кроки відбуваються на тлі блокування Ормузької протоки, яке спричинило історичний глобальний шок пропозиції нафти .

Багатомільярдна програма продажу інфраструктурних активів Aramco

Saudi Aramco активно реалізує стратегію монетизації активів — у рамках програми компанія планує залучити до $35 млрд через продаж та передачу в лізинг енергетичної інфраструктури, трубопроводів і нерухомості . Це найамбітніший план приватизації в 93-річній історії компанії. Він виник ще до кризи, але значно прискорився, адже Aramco потребує коштів для зміцнення балансу та фінансування програми диверсифікації економіки Саудівської Аравії «Бачення 2030» .

Основні угоди, які вже в роботі:

$11 млрд — угода про лізинг газової інфраструктури — У середині 2025 року група на чолі з BlackRock (Global Infrastructure Partners) підписала договір оренди об'єктів газової інфраструктури для гігантського проєкту Jafurah. Термін лізингу — 20 років . Сам проєкт Jafurah оцінюється у понад $100 млрд .

Продаж електростанцій — до $4 млрд — Aramco розглядає продаж до п'яти газових електростанцій, які забезпечують енергією її нафтопереробні заводи. За інформацією Reuters, тільки ця частина може принести близько $4 млрд .

Відчуження частини сірчаного бізнесу — Станом на 17 червня 2026 року Aramco підтвердила, що обмірковує продаж частки у своїх операціях із сіркою — черговий крок у рамках стратегії вивільнення коштів із неключових активів .

Продаж часток у нафтоекспортних та нафтосховищних терміналах — Компанія залучила банки, зокрема Citigroup, для вивчення можливості продажу акцій експортних терміналів. Потенційна вартість — понад $10 млрд. Офіційний старт продажу очікується на початку 2026 року за схемою, аналогічною попереднім угодам із трубопроводами .

Така стратегія не нова: у 2021 році Aramco продала 49% своїх нафтопроводів за $12,4 млрд, а пізніше — 49% газопроводів за $15,5 млрд. В обох випадках компанія зберегла операційний контроль через довгострокові договори лізингу .

Розширення стратегічних сховищ разом із Південною Кореєю

15 червня 2026 року Саудівська Аравія та Південна Корея підписали меморандум про взаєморозуміння (MoU), спрямований на розширення співпраці в нафтогазовій сфері. Головна мета — збільшити обсяги зберігання саудівської сирої нафти в стратегічних резервах Південної Кореї . Міністри обох країн підтвердили зобов'язання забезпечувати безперебійні постачання нафти та нафти до кінця року .

MoU — це пряма відповідь на вразливість ланцюгів постачання, яку оголила криза в Ормузькій протоці. Угода покликана посилити стабільність постачання та створити резерв саудівської нафти в азійському хабі . Вона розвиває домовленість 2023 року, за якою Korea National Oil Corp. (KNOC) погодилася зберігати 5,3 млн барелів саудівської нафти (переважно сорту Arab Light) на власному терміналі в Ульсані на південному сході Південної Кореї. Завершити розміщення планували до 2028 року. За тих умов Південна Корея отримала пріоритетне право викупу нафти в разі кризи та орендну плату за п'ять років .

Нова угода також передбачає вивчення можливостей для інфраструктурних проєктів з будівництва нафтопроводів, що з'єднують виробничі та експортні потужності . Для Південної Кореї, яка залежить від Ормузької протоки приблизно на 70% свого імпорту нафти, така домовленість — критично важливий елемент енергетичної безпеки .

Як криза в Ормузькій протоці змінила глобальний ринок нафти

Найбільший шок пропозиції в історії

Блокування Ормузької протоки, спричинене конфліктом США та Ізраїлю з Іраном наприкінці лютого 2026 року, призвело до того, що аналітики називають найбільшим зривом світового енергопостачання з часів енергетичної кризи 1970-х років .

До конфлікту через протоку проходило приблизно 20% світового постачання нафти — близько 15 млн барелів на добу сирої нафти та 5 млн барелів нафтопродуктів . Майже 15 млн барелів на добу сирої нафти було заблоковано — це майже п'ята частина світового щоденного споживання . Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) оцінює, що видобуток у країнах, порушених кризою, скоротився більш ніж на 14 млн барелів на добу . У статті Вікіпедії, присвяченій кризі, зазначається, що обмеження поставок більш ніж на 90% (близько 10 млн барелів на добу) стало найбільшим зривом в історії світового ринку нафти .

Ціни на нафту марки Brent перевищили $100 за барель 8 березня вперше за чотири роки, досягнувши піку в $126 за барель. Найбільше місячне зростання цін на нафту відбулося в березні 2026 року . У деяких сценаріях ціни на нафту Dubai зростали до $170 .

Вплив на глобальні ринки

• Прогнози нафтової «надлишковості» скасовано: попередні очікування надлишку нафти на 2026 рік виявилися неспроможними — покупці змагаються за кожен доступний барель .
• Прогнози економічного зростання погіршено по всьому світу: криза призводить до знищення попиту, і деякі аналітики попереджають, що ринку знадобляться місяці для нормалізації навіть після відновлення протоки .
• Ланцюги постачання порушено в багатьох товарних групах: криза не обмежується нафтою — постраждали також скраплений газ, нафтопродукти та нафтохімічна сировина . Понад 4 млн барелів на добу потужностей із переробки в Перській затоці вимушено зупинено через блокування експорту .

Азійські нафтопереробники постраждали найбільше

Оскільки 80–89% нафти, що проходила через Ормузьку протоку, прямували до Азії, вплив там виявився найсильнішим :

• Маржа переробки в Азії злетіла до найвищого рівня майже за чотири роки, а маржа Сінгапуру досягла рівнів, яких не спостерігали з 2022 року .
• Скорочення виробництва на 20–30% розглядають великі азійські переробники, оскільки десятки танкерів із нафтою залишаються заблокованими в Перській затоці . Китайські та японські нафтопереробники — особливо державні — найімовірніше скоротять обсяги через високу залежність від нафти з регіону Перської затоки .
• Азійські нафтопереробники шукають альтернативну сировину з-поза Близького Сходу — зі США, Західної Африки та Північного моря — після того, як спочатку відмовилися платити надвисокі ціни .
• Дефіцит з'являється по всій Азії, від Таїланду до Пакистану . Уряд Таїланду наказав негайно припинити весь експорт пального та інших нафтопродуктів .
• Покупці з Індії, Південної Кореї та Японії терміново оцінюють свої запаси та шукають альтернативні маршрути постачання та нові контракти .

Структурний зсув: що далі?

Криза оголила вразливість світової нафтової системи, яка небезпечно залежить від одного морського «вузького місця». Як зазначають аналітики Brookings, азійські ринки «постраждали швидко і сильно» через близькість до Перської затоки та залежність від постачальників із цього регіону . Криза вже спровокувала пошук альтернативних маршрутів постачання, прискорила інвестиції в стратегічні сховища (як демонструє саудівсько-корейська угода) та дала новий імпульс дискусіям про глобальну диверсифікацію енергетики. Аналітики підкреслюють: навіть якщо протоку вдасться відкрити, значний завал суден (можливо, на місяць або більше) продовжить перебої .

Висновок

Одночасна реалізація Aramco двох програм — продажу активів на $35 млрд та розширення стратегічних сховищ у Південній Кореї — розповідає про більше: світовий домінантний експортер нафти агресивно реструктурує свої фінанси й водночас будує «тилову» безпеку на своєму найважливішому ринку. Криза в Ормузькій протоці прискорила обидва процеси, перетворивши попередню стратегію монетизації на нагальну фінансову потребу, а азійські партнерства — на геополітичну необхідність. Для глобальних нафтових ринків ця криза стала жорстким нагадуванням про те, як швидко баланс може зміститися від очікуваного надлишку до гострого дефіциту — і як довго доведеться відновлювати стійкість.