Новий потужний союз на ринку безпілотних перевезень: що відомо про угоду Stellantis, Wayve та Uber

17 червня 2026 року на ринку комерціалізації автономної мобільності з'явився новий потужний гравець. Франко-італійсько-американський автовиробник Stellantis підписав необов'язковий меморандум про взаєморозуміння (MoU) з компанією Uber та британським ШІ-стартапом Wayve, щоб прискорити глобальне розгортання сервісів роботаксі 4-го рівня автономності (L4) . Про це було оголошено на заході MOVE 2026 у Лондоні.

Угода передбачає класичний розподіл ролей: Stellantis надає спеціалізовані платформи «L4-Ready», готові до інтеграції безпілотних технологій, Wayve забезпечує програмне забезпечення «AI Driver», яке не потребує карт, а Uber надає свою величезну райд-хейлінгову мережу .

Але найважливіше слово в цьому оголошенні — «необов'язковий». На відміну від жорсткого контракту, меморандум не встановлює ані фіксованих термінів, ані фінансових зобов'язань, ані ексклюзивних обмежень. Кожен із партнерів має повне право самостійно шукати нові альянси у сфері автономного водіння . По суті, це декларація про наміри — рамка, покликана розпочати глибші переговори щодо розробки технологій, ліцензування, виробництва та закупівлі автомобілів.

Як працює тристороння угода

У пресрелізі Stellantis альянс описується як гра в екосистему: «Поєднуючи першокласні платформи L4-Ready Platforms™ від Stellantis, передового ШІ-водія від Wayve та провідну мобільну мережу Uber, компанії прагнуть прискорити глобальний запуск сервісів роботаксі» . Кожен партнер закриває свою, унікальну частину головоломки.

Stellantis відповідатиме за розробку та масове виробництво автономних автомобілів на базі платформи «L4-Ready», яка передбачає безпілотну технологію 4-го рівня . Компанія взяла на себе зобов'язання з виробництва транспортних засобів та інтеграції сенсорів, хоча конкретних цифр чи графіків постачання наразі не розголошено .

Wayve надає інтелектуальну начинку — систему «AI Driver». Це наскрізна, незалежна від мап система, яка навчається на реальних даних водіння, а не покладається на заздалегідь прокладені маршрути чи жорстко прописані правила . Це та сама ключова технологія, яку Wayve використовує і в інших партнерствах.

Uber приносить у альянс свою глобальну мобільну мережу, плануючи розгорнути роботаксі на базі Wayve на своїй платформі в Європі, Північній Америці та інших регіонах . В рамках MoU компанії також мають намір співпрацювати над інтеграцією транспортних засобів, тестуванням, валідацією та розгортанням .

Мережа двосторонніх угод

Цей тристоронній MoU не виник на порожньому місці. Він став логічним продовженням серії двосторонніх відносин, що формувалися протягом 2025-2026 років. Це робить новий альянс радше формалізацією вже наявного імпульсу, ніж стартом з нуля.

Партнерство Stellantis та Wayve для рівня 2++ (травень 2026 року). Лише за кілька тижнів до роботаксі-MoU компанії анонсували стратегічне технологічне партнерство, зосереджене на контрольованому автоматизованому водінні . Ця угода передбачає інтеграцію ШІ-водія Wayve у платформу STLA AutoDrive від Stellantis для hands-free водіння з наглядом (рівень 2++) у міських умовах та на трасах. Запуск заплановано на 2028 рік у Північній Америці . Угода ґрунтується на попередніх стратегічних інвестиціях Stellantis у Wayve, що поглиблює співпрацю, яку автовиробник уже визначив як центральну у своїх планах з автоматизації .

Підготовка Wayve та Uber до запуску роботаксі в Лондоні (червень 2026 року). 8 червня 2026 року, всього за дев'ять днів до оголошення MoU зі Stellantis, Uber відкрив у додатку «список зацікавлених» для британських клієнтів, які хочуть бути серед перших пасажирів роботаксі в Лондоні . Сервіс використовуватиме безпілотні авто на базі технологій Wayve — спочатку це будуть чорні електричні кросовери Ford Mustang Mach-E з водієм безпеки на борту. Замовити таку поїздку можна буде через додаток Uber, і коштуватиме вона стільки ж, скільки звичайна . Комерційний запуск заплановано на другу половину 2026 року за умови отримання дозволу від Департаменту транспорту Великої Британії, який лише в травні 2026 року відкрив прийом заявок на участь у пілотній програмі .

Меморандум Wayve, Uber та Nissan для Токіо (березень 2026 року). На початку року Wayve та Uber підписали окремий меморандум про співпрацю з Nissan для розробки сервісів роботаксі в Японії. Пілотний запуск у Токіо заплановано на кінець 2026 року . У цьому проєкті використовуватиметься Nissan LEAF, оснащений ШІ-водієм від Wayve, що стане першим партнерством Uber у сфері автономного транспорту в Японії . Ця угода є частиною ширшого плану Wayve та Uber із запуску роботаксі більш ніж у 10 містах світу .

Стратегія Stellantis на два треки

Партнерство, орієнтоване на Wayve, — не єдина ставка Stellantis у сфері автономної мобільності. Також повідомляється про окремий консорціум за участю NVIDIA, Uber та Foxconn, який нібито націлений на роботаксі 4-го рівня на програмному забезпеченні NVIDIA з мінімальним замовленням у 5000 автомобілів для операцій Uber. Втім, жодне з наявних джерел не підтверджує цих деталей, тому ці заяви не можна вважати верифікованими.

Що абсолютно чітко видно з наявних джерел, так це те, що Stellantis реалізує стратегію двох треків в автономності. Перший трек, пов'язаний з Wayve, зосереджений на ШІ-водієві та колаборації з Uber для роботаксі. Другий — це окреме партнерство Stellantis-Wayve, націлене на контрольоване водіння рівня 2++ через платформу STLA AutoDrive із запуском у Північній Америці в 2028 році . Це дозволяє Stellantis брати участь у різних ланках ланцюга створення вартості — від систем допомоги водієві в серійних авто до повністю безпілотних комерційних флотів.

Що залишає за собою «дрібний шрифт»

Попри амбітні заяви, слід пам'ятати, що меморандум про взаєморозуміння не встановлює фіксованого графіка запуску сервісу роботаксі та не містить жодних обов'язкових фінансових умов . Він прямо описується як необов'язкова рамкова угода, тобто кожен партнер зберігає за собою свободу самостійно досліджувати та підписувати інші альянси. Угода сигналізує про намір, але найскладніші переговори — щодо обсягів виробництва, моделей розподілу доходів, ринкової ексклюзивності та графіків розгортання — ще попереду.