Що всередині рамкової угоди США та Ірану: припинення вогню, фонд на 300 млрд доларів і пастка механізму snapback в ООН

Попередня рамкова угода, досягнута між Сполученими Штатами та Іраном 14 червня 2026 року, має бути оформлена підписанням 14-пунктового Меморандуму про взаєморозуміння в Женеві, Швейцарія, 19 червня. Угода, укладена за посередництва Пакистану, покликана покласти край війні, що спалахнула в лютому 2026 року. Це радше захід для припинення вогню та зміцнення довіри, аніж остаточний мирний договір; її головна мета — заморозити бойові дії на 60 днів, поки переговірники вирішуватимуть найскладніші питання. Президент Трамп підтвердив домовленість, заявивши, що Ормузька протока буде знову відкрита, «щоб нафта могла текти», тоді як прем'єр-міністр Пакистану Шахбаз Шариф оголосив про зобов'язання обох країн негайно припинити військові дії .

14-пунктовий меморандум: що насправді дає проміжна угода

Проєкт меморандуму, з яким ознайомилося агентство Bloomberg і про який повідомляли численні ЗМІ, прямо описується як тимчасова рамкова угода, що запускає 60-денний період переговорів, зосереджених на ядерній програмі Ірану, регіональній безпеці та майбутній архітектурі відносин між США та Іраном . Вона містить кілька конкретних, негайних положень:

• Припинення вогню: «Негайне та постійне» припинення військових операцій на всіх фронтах, включаючи Ліван .
• Ормузька протока: Іран погоджується знову відкрити протоку для судноплавства без мит. Одночасно США зобов'язуються скасувати свою морську блокаду іранських портів .
• Полегшення санкцій: США беруть на себе зобов'язання послабити санкції проти Ірану за умови дотримання Тегераном умов .
• Призупинення ядерної програми: Іран погоджується призупинити збагачення урану та прийняти суворі нові обмеження й інспекції. Офіційні ядерні переговори мають розпочатися після підписання угоди 19 червня .
• Обмін полоненими: Проєкт передбачає обмін заручниками та військовополоненими .

Важливо, що Білий дім підкреслив: запропонований меморандум є лише рамковою угодою, а не остаточною мирною. Американські посадовці зазначили, що переговори щодо ядерної програми Ірану розпочнуться після офіційного підписання, а пом'якшення санкцій буде прив'язане до верифікованих інспекцій .

Приватний інвестиційний фонд на 300 мільярдів доларів

Вражаючим компонентом угоди є створення приватного інвестиційного фонду на 300 мільярдів доларів, який має спрямувати капітал на відбудову та розвиток економіки Ірану. Фонд структуровано як суто приватний механізм — фінансується виключно інвесторами, а не урядами, грантами чи військовими репараціями .

За словами джерела, безпосередньо обізнаного з деталями угоди, яке поспілкувалося з Reuters, понад половину загальної суми — понад 150 мільярдів доларів — уже пообіцяли надати приватні інвестори з п'яти різних регіонів світу. Фонд задуманий як обопільний економічний стимул, що дає і Вашингтону, і Тегерану потужну фінансову зацікавленість в укладенні та підтриманні остаточної угоди. Очікується, що інвестиції будуть спрямовані в такі сектори, як енергетика, логістика, виробництво та транспорт, а зобов'язання надійшли від компаній зі США, країн Перської затоки, Азії, Південної Америки та Африки .

Окремо угода дозволяє Ірану негайно відновити продаж нафти і згодом отримати доступ до своїх заморожених закордонних активів. Огляд майже остаточного проєкту Bloomberg показав, що економічний поштовх, який отримає Іран, є найбільш повним із можливих в обмін на припинення контролю над Ормузькою протокою та повторне підтвердження зобов'язання не прагнути до створення ядерної зброї .

Багатостороння мінне поле: санкції ООН snapback і розколота Рада Безпеки

Найгрізнішою перешкодою для перетворення тимчасової угоди на міцний мир є не двостороння, а багатостороння. Суперечка точиться навколо механізму «snapback» (швидкого відновлення), закріпленого в резолюції Ради Безпеки ООН № 2231, яка схвалила ядерну угоду 2015 року (Спільний всеосяжний план дій).

У серпні 2025 року країни «E3» (Франція, Німеччина та Велика Британія) офіційно запустили механізм snapback, посилаючись на значне невиконання Іраном своїх зобов'язань за СВПД. Цей крок повторно запровадив усі доСВПДівські санкції ООН проти Ірану. Однак Росія та Китай негайно оскаржили законність цього кроку, стверджуючи, що E3 не мала права запускати механізм після того, як США вийшли з СВПД у 2018 році. Вони подали лист до Генерального секретаря ООН, оголосивши це застосування юридично помилковим та недійсним .

Це створило глибокий юридичний розкол. 19 вересня 2025 року Рада Безпеки не змогла ухвалити резолюцію, яка б продовжила пом'якшення санкцій ООН. Подальший російсько-китайський проєкт резолюції про відтермінування санкцій також провалився, набравши лише чотири голоси. Як результат, країни E3 та США стверджують, що санкції ООН повністю відновлені, тоді як Росія, Китай та Іран наполягають, що ні .

Станом на 9 червня 2026 року цей глухий кут зберігався. Під час засідання Ради Безпеки постійні члени залишилися розділеними щодо того, чи є санкції ООН щодо ядерної програми Ірану юридично чинними. Ліберія, непостійний член, попередила, що ця суперечка створила «прогалину в нагляді» та закликала до створення тимчасового механізму звітності .

Чому цей глухий кут загрожує угоді: США можуть скасувати власні національні санкції виконавчим рішенням, але санкції ООН є окремим шаром міжнародного права. Тегеран чітко дав зрозуміти, що значуще економічне полегшення вимагає вирішення питання санкцій ООН. Без цього іноземні банки та компанії все ще можуть неохоче взаємодіяти з Іраном, побоюючись порушення санкційних обмежень, запроваджених ООН. Розв'язання цього тупика вимагає такого ступеня одностайності, який глибоко розділена Рада Безпеки наразі не здатна продемонструвати, а Росія та Китай сигналізують про рішучу опозицію до скасування механізму snapback .

Що буде далі

60-денне вікно, яке відкривається 19 червня, ймовірно, є найкритичнішим дипломатичним періодом між двома супротивниками за останні роки. Переговірники повинні одночасно працювати над технічними деталями постійної ядерної угоди, міцною архітектурою пом'якшення санкцій та рамками регіональної безпеки. Але життєздатність усього економічного пакета — особливо фонду на 300 мільярдів доларів та розблокування активів — залежить від того, чи зможе міжнародна спільнота вирішити юридичну суперечку щодо санкцій, яка вже майже рік паралізує Раду Безпеки. Проміжний меморандум припинив стрілянину та відкрив водний шлях, але шлях до остаточного врегулювання пролягає безпосередньо через штаб-квартиру ООН у Нью-Йорку.