Візова криза Чемпіонату світу-2026: як заборони, застави та затримки залишили родини та вболівальників за межами США

Чемпіонат світу з футболу 2026 року мав стати святом єдності, але для тисяч гравців, офіційних осіб та вболівальників він перетворився на історію про зачинені ворота — і йдеться не про футбольні. Клубок посилених візових політик США, включно з розширеними заборонами на в'їзд, новими фінансовими заставами та рекордними чергами на співбесіди, системно виключав людей із найбільшої спортивної події. Кульмінацією цієї драми став матч в Атланті 15 червня, де 40-річний воротар збірної Кабо-Верде Возінья здійснив героїчний сейв, відбивши сім ударів у матчі проти Іспанії, але святкував цей тріумф лише онлайн — його мати була за 4 000 миль, заблокована непідйомною ціною американської візи .

Особиста ціна політики: сльози Возіньї

Картинка зі стадіону «Мерседес-Бенц» розповідала дві історії. На полі Возінья (повне ім'я — Жозімар Жозе Евора Діаш) був визнаний найкращим гравцем матчу після історичної нульової нічиєї — першого залікового балу Кабо-Верде на чемпіонатах світу — проти іспанської команди, у складі якої виблискували Родрі, Педрі та Ламін Ямал . За межами поля 40-річний футболіст не міг стримати сліз. Його бабуся та дідусь, які його виховали, померли. Його мати, яка досі жива, не змогла бути поруч у цей найвеличніший момент.

«Моя мама не змогла бути тут через проблему з візою», — сказав Возінья журналістам після гри . Проблема полягала не просто у відмові, а у фінансовому бар'єрі, який родина не змогла подолати. У січні 2026 року уряд США запровадив вимогу для громадян Кабо-Верде надавати поворотну заставу в розмірі до $15 000 на додачу до стандартного візового збору, що зробило неможливим для його матері завершити оформлення документів . «Моя мама теж не змогла приїхати через проблему з візою та гроші, які ми мали за це заплатити, — пояснив він. — Нам не вдалося цього зробити» . Кількість його підписників в Instagram, що стала своєрідним барометром глобального співчуття, зросла з приблизно 50 000 до понад 2 мільйонів за лічені години після матчу .

Системна криза: від суддів до цілих фан-баз

Історія Возіньї — не поодинокий випадок, а людське обличчя системного збою. Проблеми сягають далеко за межі однієї родини і вплинули навіть на операційну логістику самого турніру.

• Офіційних осіб не пускають: Сомалійського арбітра Омара Абдулкадіра Артана фізично розвернули в аеропорту США, попри офіційне призначення судити матчі Чемпіонату світу . Члена тренерського штабу збірної Іраку також не впустили до країни, залишивши команду в ослабленому складі .
• Бар'єр заборон на в'їзд: Заборона часів адміністрації Трампа, що стосується 39 країн, зокрема учасників ЧС Гаїті, Ірану, Кот-д'Івуару та Сенегалу, не дозволила більшості звичайних громадян цих країн отримати візи для відвідування матчів, хоча для спортсменів та основного персоналу були зроблені вузькі винятки .
• Вболівальники за бортом: Іранським фанатам повністю перекрили можливість в'їзду після указу президента, який зупинив видачу віз для країн, позначених як «держави-спонсори тероризму» . Сенегальські вболівальники повідомляли про масові відмови, і багато хто змушений був дивитися матчі вдома . Навіть фанати з Марокко, яке не потрапило під загальну заборону, зіткнулися з численними відмовами у візах, попри наявність дійсних квитків на матчі .
• Гру в очікуванні вже програно: Ця криза не стала несподіванкою. Ще у квітні 2024 року критики попереджали, що час очікування співбесіди для отримання візи США перевищує 800 днів у двох містах Мексики та 685 днів у Боготі, Колумбія, фактично зачинивши двері для багатьох вболівальників ще до того, як вони могли спробувати подорожувати .

«Розслабтеся і заспокойтеся»: захист Джанні Інфантіно

Масштабне виключення людей зі свята футболу викликало запитання до президента ФІФА Джанні Інфантіно на його передтурнірній пресконференції в Мехіко. Його відповідь відтоді стала однією з найбільш обговорюваних тем.

Інфантіно відверто применшив серйозність проблем. «Те, що сталося з арбітром із Сомалі, прикро, але ми не можемо контролювати все, — сказав він. — Іноді вам просто потрібно розслабитися» . Він пішов далі, порадивши критикам, що іноді краще «розслабитися і заспокоїтися» щодо цих проблем .

Знімаючи з себе відповідальність, Інфантіно заявив, що ФІФА не може диктувати уряду країни-господарки, кого впускати до своєї країни, позиціонуючи організацію лише як спортивний орган, який повинен поважати суверенні імміграційні рішення . «Ми не королі світу», — сказав він .

Коли його запитали, чи не шкодує він про надання прав на проведення турніру Сполученим Штатам за таких умов, Інфантіно був різким. «Жодних жалю, — відповів він. — Я дуже добре знаю світ організації подій, і проблеми, звісно, є... Ми завжди робимо все можливе» .

Ця позиція викликала різку критику з боку правозахисних груп, вболівальників та ЗМІ, особливо з огляду на те, що ФІФА одночасно перебувала під пильною увагою Організації Об'єднаних Націй через питання прав людини, пов'язані з імміграцією . Риторика організації про об'єднання світу різко контрастувала з образами гравця, який плаче за матір'ю, що не змогла дозволити собі в'їзд до країни-господарки, та арбітра, якому фізично перешкодили виконувати його роботу.