Однак ефект виявився нетривалим. У березні темпи зростання сповільнилися до 1,7%, а в квітні — до 0,2% . Коли святковий чинник зник, а підтримка з боку держави послабилася, споживання майже одразу втратило опору. Так званий «післясвятковий похмільний ефект» виявився сильнішим, ніж очікували, показавши, наскільки слабким залишається базовий попит без постійного припливу політичних стимулів .
Стан автомобільного ринку найкраще демонструє крихкість китайського споживчого попиту. У квітні продажі автомобілів обвалилися на 15,3% у річному вимірі — це найгірший результат серед основних категорій роздрібної торгівлі . У першому кварталі загальний автомобільний ринок скоротився на 17% .
Падіння тісно пов’язане зі згортанням державної підтримки. Понад 20 міст призупинили або змінили приймання заявок на субсидії за програмою обміну старих автомобілів на нові після вичерпання виділених коштів. Це спричинило різкий провал попиту .
Morgan Stanley прогнозує, що за підсумками всього 2026 року внутрішні продажі легкових автомобілів зменшаться на 7% . Навіть сегмент автомобілів на нових джерелах енергії, який раніше був одним із головних двигунів зростання, втрачає темп через поступове скасування субсидій .
За галузевими проблемами та змінами державної політики стоїть глибша причина: китайські домогосподарства втратили впевненість у майбутньому економіки.
Тривала криза на ринку нерухомості продовжує зменшувати добробут населення. У березні інвестиції в нерухомість скоротилися на 11% у річному вимірі, і ознак швидкого завершення спаду поки немає . Для багатьох сімей це означає падіння вартості головного активу — житла — та посилення бажання заощаджувати, а не робити великі покупки.
Тиск на споживачів посилюють невпевненість на ринку праці, швидша інфляція та зростання витрат на енергоносії, пов’язані з війною між Іраном та Ізраїлем . У квітні слабкість поширилася далеко за межі автомобільного сектору: продажі побутової техніки впали на 15,1%, будматеріалів — на 13,8%, меблів — на 10,4% .
Навіть нові спроби Пекіна відновити довіру приватного сектору поки що дають обмежений результат. Стійкий песимізм важко змінити самими лише знижками чи разовими виплатами .
Ключовим інструментом стимулювання споживання для Пекіна стала програма обміну старих товарів на нові. Вона охоплює автомобілі, побутову техніку та інші споживчі товари й, за офіційними даними, згенерувала трильйони юанів продажів із 2024 року.
Проте тепер ефективність програми дедалі частіше ставлять під сумнів. У 2026 році центральний уряд скоротив бюджет субсидій на 50 млрд юанів — до 250 млрд юанів — і зменшив кількість категорій товарів, на які поширюється програма, із 12 до 6 . Місцеві фінансові чиновники та радники з питань політики звертають увагу, що продажі за цією схемою стабільно поступаються показникам попереднього року .
Дослідження також вказують на ефект спадної віддачі. Частина державних коштів не створила нового попиту, а лише перенесла майбутні покупки на раніший термін. Тобто субсидії підтримали людей, які й без того планували придбати автомобіль або техніку .
Понад 60% продажів, стимульованих програмою, припало на автомобілі. Це означає, що основними отримувачами вигоди стали представники середнього та високого класу, які зазвичай витрачають меншу частку додаткового доходу. Через це загальний ефект для економіки виявився обмеженим . Після кількох років знижок і цінових війн покупці значною мірою перестали реагувати на чергову акцію .
Проблеми роздрібної торгівлі не виникають у вакуумі. Вони є частиною ширшого уповільнення, яке охоплює промисловість та інвестиції.
Сукупність даних вказує на уповільнення, в основі якого лежить саме слабкий попит. Початковий ефект державних стимулів зійшов нанівець, автомобільний ринок просів після вичерпання субсидій, а домогосподарства не готові компенсувати це активнішими витратами.
Очікуване скорочення роздрібних продажів у травні стане важливим попередженням для Пекіна: точкові знижки та програми обміну можуть тимчасово підтримати статистику, але не здатні самі по собі відновити стійке, органічне зростання. Без глибших змін, які повернуть довіру до доходів, ринку праці та нерухомості, китайська економіка ризикує надовго залишитися у стані крихкого попиту.