Меморандум США-Іран: фінальний текст є, проте суперечки щодо $24 млрд та Лівану блокують угоду

Попри оптимістичний прорив, між двома державами зберігаються значні розбіжності в тлумаченні змісту угоди, які підігріваються публічними позуваннями та жорсткою внутрішньою опозицією з обох сторін . Це далеко не всеосяжний мир, а радше тендітний контейнер для низки ключових, і досі глибоко контроверсійних, питань.

Каркас угоди, заснований на виконанні зобов'язань

Меморандум замислювався як механізм, що спирається на принцип «дія за дію». За логікою Вашингтона, пом'якшення санкцій та розблокування фінансових активів жорстко прив'язуються до перевірених дій Ірану безпосередньо на місцях . Публічно узгоджені базові компоненти угоди такі:

• Продовження чинного режиму припинення вогню на 60 днів, аби виграти час для переговорів про остаточне закінчення війни .
• Негайне та безмитне відкриття Ормузької протоки — ключової артерії для світових постачань енергоносіїв .
• Зняття військово-морської блокади США з іранських портів упродовж 30 днів після підписання .
• Формування рамки для управління запасами збагаченого урану в Ірані, причому будь-які зобов'язувальні домовленості щодо ядерної програми буде відкладено до фінальної угоди .

Високопосадовець адміністрації США оцінив шанси на підписання в 80–85%, але попередив, що іранські прихильники жорсткої лінії досі намагаються зірвати прорив .

Центральне поле бою: негайний чи поступовий доступ до заморожених активів?

Найбільш вибухонебезпечний камінь спотикання — час пом'якшення санкцій і повернення заморожених іранських коштів. Сторони виходять із принципово несумісних передумов.

Позиція Ірану: Іранські переговірники, очолювані заступником міністра закордонних справ Каземом Гарібабаді, чітко заявили: щонайменше 50% заморожених закордонних активів Ірану — тобто не менше $12 млрд — мають бути розблоковані одразу після підписання меморандуму . Решта коштів із загальної суми, яку Тегеран оцінює в $24 млрд, повинні бути звільнені впродовж 60 днів . Для Тегерана це не тактичний хід, а безумовна передумова .

Позиція США: Вашингтон категорично відкидає ідею попереднього надання коштів. Американські посадовці наполягають, що послаблення санкцій, включно з доступом до заморожених активів, буде структуровано поетапно і залежатиме від підтвердженого виконання Іраном своїх зобов'язань . Високопоставлений представник адміністрації однозначно заявив: «Жодної готівки іранці не отримують, і жодного попереднього послаблення санкцій не передбачено» . США дали зрозуміти, що могли б розглянути гуманітарний механізм (можливо, за сприяння Катару), який дав би Ірану доступ до частини коштів на дозволені закупівлі, але це навіть близько не відповідає вимогам Тегерана .

Конкуруючі наративи: угода, яку сторони описують по-різному

Окрім суперечки про активи, американські та іранські офіційні особи публічно описують дві різні угоди, що породжує плутанину й недовіру.

• Масштаб угоди: Американська сторона описує доволі вузьку проміжну домовленість, суворо зосереджену на припиненні вогню та відкритті протоки . Натомість оприлюднений афілійованим із прихильниками жорсткої лінії агентством Mehr News Agency проєкт меморандуму малює максималістську картину: він передбачає вивільнення $24 млрд активів, план відбудови Ірану коштом США на суму щонайменше $300 млрд і навіть збереження за Іраном права на «управління» Ормузькою протокою .
• Вилучення ключових питань: Примітно, що в тексті меморандуму не йдеться ані про іранську програму балістичних ракет, ані про підтримку регіональних проксі-сил, таких як «Хезболла» . Іран наполіг на виключенні цих тем із проміжної угоди, тоді як США намагалися внести їх до порядку денного наступних раундів переговорів . Той факт, що ультрамаксималістський проєкт поширили ресурси, близькі до Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР), вказує на те, що це є тиском «яструбів», покликаним зафіксувати екстремальні позиції напередодні можливого підписання .

Умова щодо Лівану: як «Хезболла» тримає меморандум у заручниках

Навіть якби компроміс щодо активів було знайдено, шлях до підписання блокує окрема, на вигляд нерозв'язна проблема. Іран оголосив припинення вогню в Лівані безумовною передумовою для фіналізації будь-якої угоди зі США .

Наразі цю умову не виконано. Ще 4 червня лідер «Хезболли» Наїм Кассем офіційно відкинув досягнуту за посередництва США угоду про припинення вогню між Ізраїлем і Ліваном, назвавши її однобокою та такою, що вимагає капітуляції його бійців . Він зажадав повного виведення ізраїльських військ з усієї території Лівану . Після цієї відмови крихке перемир'я одразу ж зруйнувалося: між ізраїльськими силами й «Хезболлою» спалахнули нові бойові зіткнення .

Це напряму підриває здатність Ірану виконати власну передумову і залишає меморандум США-Іран підвішеним у повітрі. Допоки ліванський фронт лишається гарячим, Іран може використовувати це як привід для затягування, водночас ризикуючи бути безпосередньо втягнутим у ширший конфлікт .

Посередницька команда: ролі Пакистану та Катару

Весь процес тримався на активній роботі двосторонньої посередницької команди.

• Пакистан виступив у ролі основного брокера: прем'єр-міністр Шахбаз Шаріф узяв на себе особисту й публічну роль у досягненні фінального тексту . Начальник штабу армії Пакистану також був безпосередньо залучений: у критичні моменти він по кілька разів на день зв'язувався з віцепрезидентом США Венсом .
• Катар відігравав життєво важливу допоміжну роль, зокрема на перемовинах щодо потенційного гуманітарного механізму доступу до заморожених коштів, а також приймаючи прямі раунди переговорів .

Міністерство закордонних справ Ірану публічно визнало посередницькі зусилля обох країн, навіть попри звинувачення Вашингтона в діях, що підривають дипломатичний процес . Інтенсивна човникова дипломатія поклала надзвичайний геополітичний тягар на Ісламабад і Доху: їхній успіх міг би принести Нобелівську премію миру, а провал — обернутися катастрофою.