Стратегія «зворотного Ден Сяопіна»: чому Європа отримає лише заводи, а не «технологічні діаманти» від китайських виробників електромобілів

Головне занепокоєння: заводи будуть, а технології — ні

Су Веймін проводить пряму історичну паралель, яка має змусити європейських стратегів замислитися. «Це як Німеччина та Франція 30 років тому. Китай вирішуватиме, що залишити вдома, а що індустріалізувати деінде», — пояснює він . У 1980-х і 1990-х роках західні автовиробники, створюючи спільні підприємства в Китаї, здебільшого передавали виробничі потужності, але не свої найпередовіші розробки [7, 14].

Сьогодні ролі змінилися: тепер уже китайські компанії володіють технологічною перевагою в ключових сферах, таких як батареї та електромобілі . Су Веймін вважає, що вони будуть діяти так само, як і їхні попередники із Заходу. «Я передбачаю, що китайські виробники оригінального обладнання (OEM) будуватимуть заводи в Європі... але чи справді вони при цьому вивозять технології? Це лише завод, це індустріалізація», — зазначає він . Справжні «козирі» — ключова інтелектуальна власність (ІВ) та складна екосистема постачальників — залишаться в Китаї .

Три шари знань, з яких «їде» лише один

Щоб проілюструвати свою точку зору, Су Веймін розділяє автомобільне ноу-хау на три категорії, з яких, на його думку, китайські компанії експортують лише одну :

• Ключова інтелектуальна власність (ІВ): Найцінніші патенти, ноу-хау та програмне забезпечення, що забезпечують конкурентну перевагу. Це залишиться в Китаї.
• Індустріалізація: Процеси та вміння, необхідні для безпосереднього виробництва компонентів і збирання автомобілів. Саме це, на думку Су, і буде перенесено до Європи у вигляді складальних заводів .
• Екосистема постачальників: Мережа постачальників, яка формувалася роками. Її також надзвичайно складно відтворити в іншому місці.

Позиція Су Вейміна, який до приходу в Renault обіймав високі посади у Volkswagen (де він був найвищим за рангом етнічним китайцем-керівником) та Daimler-Chrysler, базується на глибокому розумінні обох ринків . Його прогноз підкріплюється й ширшим геополітичним контекстом: аналітики зазначають, що голова КНР Сі Цзіньпін сповнений рішучості перетворити Китай на «самодостатню фортецю», зберігаючи передові технології всередині країни . У китайських виробників, зокрема акумуляторних, є потужний стимул не передавати свої «коронні технології» за кордон .

Що це означає для європейської стратегії?

Попередження Су Вейміна свідчить про потенційну стратегічну помилку. Європа, намагаючись повторити китайський шлях індустріалізації, просить про те, що сам Китай сьогодні не готовий віддати. Як наслідок, китайські фірми можуть формально виконати вимоги (побудувавши локальні заводи, як це вже роблять BYD, Chery, Dongfeng та інші [9, 15, 17]), але зберегти суть своєї конкурентної переваги вдома. Таким чином, Європа ризикує вирішувати «вчорашню проблему», отримуючи індустріалізацію, але не справжній технологічний суверенітет .