Війна в Ірані та ШІ-бум: Чому Siemens Energy отримує рекордні замовлення на газові турбіни

Бум дата-центрів для ШІ: попит, що вже зашкалював

Ще до війни в Ірані будівництво дата-центрів для штучного інтелекту в США спричинило історичний енергетичний бум. Заплановані або вже споруджувані газові потужності в США стрімко зросли, і на початку 2026 року Siemens Energy зафіксувала рекордні замовлення на газові турбіни .

Фінансовий директор компанії Марія Ферраро зазначила, що Siemens Energy «розпродана за основними напрямками бізнесу до 2030 року і далі» . За підсумками 2025 фінансового року обсяг замовлень сягнув €58,9 млрд, а рекордний портфель замовлень — €138 млрд, який згодом зріс до €146 млрд у другому кварталі 2026 року .

Глобальний дефіцит виробничих потужностей

Три найбільші виробники — Siemens Energy, GE Vernova та Mitsubishi Heavy Industries — зіткнулися з величезними виробничими чергами. Розробникам нових проєктів тепер радять планувати закупівлю турбін за сім-вісім років наперед . Навіть розширення виробничих потужностей навряд чи швидко вирішить проблему дефіциту, залишаючи стійкий дисбаланс між попитом і пропозицією .

Американські енергетичні девелопери вже адаптують стратегії, бронюючи турбіни за роки до потреби, щоб якось пом'якшити вплив дефіциту .

Як війна перекроює глобальний енергетичний ринок

Іранська війна спровокувала «найбільший збій постачання в історії світового нафтового ринку», за оцінками МЕА. Понад 500 мільйонів барелів нафти було виведено з ринку, а дефіцит пропозиції сирої нафти оцінюється приблизно у 20 млн барелів на день .

Ціни на природний газ у Європі, вартість пального в США (понад $4 за галон) та ставки на азійські морські перевезення різко злетіли з початку бойових дій . Промисловий попит на газ у США, за прогнозами, залишатиметься на рекордних рівнях щонайменше до 2027 року .

Суть ситуації: Siemens Energy переживає подвійний удар попиту. Бум ШІ-датацентрів уже максимально завантажив її виробництво до 2030 року, а війна в Ірані додала геополітично зумовлений попит на газові турбіни, поки країни гарячково шукають енергетичної безпеки. Як наслідок — рекордний портфель замовлень у €146 млрд, багаторічні терміни постачання та структурне «пляшкове горло», яке жоден виробник не здатен швидко ліквідувати.