Таке зближення викликало критику з боку правозахисників. Організація FairSquare подала офіційну скаргу до етичного комітету FIFA, стверджуючи, що Інфантіно міг порушити вимогу статуту організації щодо політичного нейтралітету .

На пресконференції 10 червня в Мехіко Інфантіно захищав цей альянс і заявив, що без особистої участі Трампа провести чемпіонат світу у США було б «неможливо» . Критики ж вважають, що очільник FIFA поставив політичну близькість вище за незалежність футбольної організації .

«Заспокойтеся»: реакція на висилку Омара Артана

За кілька днів до відкриття турніру 34-річний сомалійський арбітр Омар Артан прилетів до міжнародного аеропорту Маямі на обов’язковий семінар для суддів. Попри чинну американську візу та дипломатичний паспорт, його затримали й не пустили до країни. Прикордонна служба США пояснила рішення невизначеними «питаннями перевірки» . Після цього Артана відправили літаком до Стамбула, а FIFA виключила його з турніру .

Артан мав стати першим сомалійцем, який працював би арбітром на чоловічому чемпіонаті світу. The New York Times він сказав, що його мрію було «зруйновано» .

Коли Інфантіно запитали про цей випадок на пресконференції 10 червня, він закликав уболівальників «заспокоїтися і розслабитися». Президент FIFA наголосив, що організація не може диктувати урядам, кого впускати до країни, і додав: «Ми маємо розуміти, що не є царями світу» .

Ці слова багато хто сприйняв як байдужість. Критики вважали, що FIFA мала використати свій вплив і публічно захистити власного офіційного представника. BBC Sport зазначила, що Інфантіно мав нагоду «заступитися за чемпіонат світу», але обрав пасивну позицію .

У серпні UEFA призначила Артана головним арбітром фіналу Суперкубка Європи — своєрідною професійною компенсацією за втрачену можливість на мундіалі .

Візові бар’єри торкнулися не лише одного арбітра

Історія Артана стала найпомітнішим, але не поодиноким випадком. Після повернення Трампа до Білого дому в січні 2025 року США запровадили обмеження на поїздки для громадян кількох країн, серед яких Сенегал, Кот-д’Івуар, Іран і Гаїті — усі вони кваліфікувалися на розширений чемпіонат світу .

• Іран. Найбільше труднощів зазнала іранська делегація. Посольство Ірану в Туреччині звинуватило США у «навмисному та дискримінаційному ставленні»: за оцінкою іранської сторони, візи не отримали близько 15 керівників, тренерів і працівників команди . Зрештою збірна перенесла операційну базу до Мексики .
• Журналісти. Міжнародна асоціація спортивної преси (AIPS) звернулася до FIFA через відмови у візах акредитованим журналістам з Ірану та африканських країн, назвавши ситуацію неприйнятною . Частина репортерів отримала лише одноразові дозволи на в’їзд, через що вони не могли вільно супроводжувати свої збірні між різними країнами-господарками .
• Уболівальники. За аналізом BBC World Service, серйозні візові або інші транспортні перешкоди виникли для фанатів більш ніж чверті країн-учасниць . Для громадян держав, на які поширювалися прямі заборони, отримання гостьової візи фактично стало неможливим. Al Jazeera повідомляла, що американські органи масово анулювали квитки іранських уболівальників на тлі воєнної напруженості між двома країнами .
• Масштаб проблеми. NPR назвало сукупність візових обмежень «безпрецедентною для чемпіонату світу», наголосивши, що вона змінює досвід уболівальників з усього світу .

Критика Лінекера та Бойкоффа

Поведінку Інфантіно та загальний напрямок турніру критикували відомі футбольні діячі й дослідники спорту.

Колишній нападник збірної Англії та телеведучий Гарі Лінекер назвав стосунки Трампа й Інфантіно «дуже дивними» та іронічно запропонував називати президента FIFA «Підлабузникіно» — грою слів на його прізвищі . Лінекер також звернув увагу на незвичну ситуацію, коли країна-господарка перебуває у війні з однією з команд-учасниць, і поставив під сумнів доступність квитків: чи не намагаються організатори «відсіяти» звичайних уболівальників високими цінами .

Професор Pacific University Джулс Бойкофф, автор книжки Red Card: The 2026 World Cup, Sportswashing, and the FIFA Greed Machine, назвав турнір «новим дном» для футболу. На його думку, Трамп використовує мундіаль як інструмент спортивного відбілювання — sportswashing, тобто спробу покращити політичний імідж через престижну спортивну подію. Інфантіно він назвав головним союзником Трампа в цьому процесі, а США — «приватною грошовою помпою FIFA» .

Квитки дорожчі за 1 000 доларів

Фінансова доступність стала ще однією лінією конфлікту. На найбільш затребувані матчі ціни на квитки перевищували 1 000 доларів за місце . Навіть Трамп, попри близькість до керівництва FIFA, заявляв, що не заплатив би таку суму за матч .

Разом із візовими бар’єрами це посилило враження, що чемпіонат будують передусім для VIP-гостей, корпорацій і заможних туристів, а не для пересічних фанатів .

Історичний турнір у тіні політики

ЧС-2026 справді має історичний масштаб: це перший мундіаль із 48 командами та перший турнір, який спільно приймають одразу три країни — США, Канада й Мексика. Відкриття відбулося 11 червня в Мехіко.

Однак ще до першого свистка FIFA була змушена пояснювати не лише організаційні рішення, а й власне ставлення до політики. Премія миру, вручена Трампу, арбітр, якого депортували попри чинну візу, обмеження для команд, журналістів і фанатів та захмарні ціни на квитки зробили цей мундіаль одним із найбільш політично заряджених в історії футболу.

Таке зближення викликало критику з боку правозахисників. Організація FairSquare подала офіційну скаргу до етичного комітету FIFA, стверджуючи, що Інфантіно міг порушити вимогу статуту організації щодо політичного нейтралітету .

На пресконференції 10 червня в Мехіко Інфантіно захищав цей альянс і заявив, що без особистої участі Трампа провести чемпіонат світу у США було б «неможливо» . Критики ж вважають, що очільник FIFA поставив політичну близькість вище за незалежність футбольної організації .

«Заспокойтеся»: реакція на висилку Омара Артана

За кілька днів до відкриття турніру 34-річний сомалійський арбітр Омар Артан прилетів до міжнародного аеропорту Маямі на обов’язковий семінар для суддів. Попри чинну американську візу та дипломатичний паспорт, його затримали й не пустили до країни. Прикордонна служба США пояснила рішення невизначеними «питаннями перевірки» . Після цього Артана відправили літаком до Стамбула, а FIFA виключила його з турніру .

Артан мав стати першим сомалійцем, який працював би арбітром на чоловічому чемпіонаті світу. The New York Times він сказав, що його мрію було «зруйновано» .

Коли Інфантіно запитали про цей випадок на пресконференції 10 червня, він закликав уболівальників «заспокоїтися і розслабитися». Президент FIFA наголосив, що організація не може диктувати урядам, кого впускати до країни, і додав: «Ми маємо розуміти, що не є царями світу» .

Ці слова багато хто сприйняв як байдужість. Критики вважали, що FIFA мала використати свій вплив і публічно захистити власного офіційного представника. BBC Sport зазначила, що Інфантіно мав нагоду «заступитися за чемпіонат світу», але обрав пасивну позицію .

У серпні UEFA призначила Артана головним арбітром фіналу Суперкубка Європи — своєрідною професійною компенсацією за втрачену можливість на мундіалі .

Візові бар’єри торкнулися не лише одного арбітра

Історія Артана стала найпомітнішим, але не поодиноким випадком. Після повернення Трампа до Білого дому в січні 2025 року США запровадили обмеження на поїздки для громадян кількох країн, серед яких Сенегал, Кот-д’Івуар, Іран і Гаїті — усі вони кваліфікувалися на розширений чемпіонат світу .

• Іран. Найбільше труднощів зазнала іранська делегація. Посольство Ірану в Туреччині звинуватило США у «навмисному та дискримінаційному ставленні»: за оцінкою іранської сторони, візи не отримали близько 15 керівників, тренерів і працівників команди . Зрештою збірна перенесла операційну базу до Мексики .
• Журналісти. Міжнародна асоціація спортивної преси (AIPS) звернулася до FIFA через відмови у візах акредитованим журналістам з Ірану та африканських країн, назвавши ситуацію неприйнятною . Частина репортерів отримала лише одноразові дозволи на в’їзд, через що вони не могли вільно супроводжувати свої збірні між різними країнами-господарками .
• Уболівальники. За аналізом BBC World Service, серйозні візові або інші транспортні перешкоди виникли для фанатів більш ніж чверті країн-учасниць . Для громадян держав, на які поширювалися прямі заборони, отримання гостьової візи фактично стало неможливим. Al Jazeera повідомляла, що американські органи масово анулювали квитки іранських уболівальників на тлі воєнної напруженості між двома країнами .
• Масштаб проблеми. NPR назвало сукупність візових обмежень «безпрецедентною для чемпіонату світу», наголосивши, що вона змінює досвід уболівальників з усього світу .

Критика Лінекера та Бойкоффа

Поведінку Інфантіно та загальний напрямок турніру критикували відомі футбольні діячі й дослідники спорту.

Колишній нападник збірної Англії та телеведучий Гарі Лінекер назвав стосунки Трампа й Інфантіно «дуже дивними» та іронічно запропонував називати президента FIFA «Підлабузникіно» — грою слів на його прізвищі . Лінекер також звернув увагу на незвичну ситуацію, коли країна-господарка перебуває у війні з однією з команд-учасниць, і поставив під сумнів доступність квитків: чи не намагаються організатори «відсіяти» звичайних уболівальників високими цінами .

Професор Pacific University Джулс Бойкофф, автор книжки Red Card: The 2026 World Cup, Sportswashing, and the FIFA Greed Machine, назвав турнір «новим дном» для футболу. На його думку, Трамп використовує мундіаль як інструмент спортивного відбілювання — sportswashing, тобто спробу покращити політичний імідж через престижну спортивну подію. Інфантіно він назвав головним союзником Трампа в цьому процесі, а США — «приватною грошовою помпою FIFA» .

Квитки дорожчі за 1 000 доларів

Фінансова доступність стала ще однією лінією конфлікту. На найбільш затребувані матчі ціни на квитки перевищували 1 000 доларів за місце . Навіть Трамп, попри близькість до керівництва FIFA, заявляв, що не заплатив би таку суму за матч .

Разом із візовими бар’єрами це посилило враження, що чемпіонат будують передусім для VIP-гостей, корпорацій і заможних туристів, а не для пересічних фанатів .

Історичний турнір у тіні політики

ЧС-2026 справді має історичний масштаб: це перший мундіаль із 48 командами та перший турнір, який спільно приймають одразу три країни — США, Канада й Мексика. Відкриття відбулося 11 червня в Мехіко.

Однак ще до першого свистка FIFA була змушена пояснювати не лише організаційні рішення, а й власне ставлення до політики. Премія миру, вручена Трампу, арбітр, якого депортували попри чинну візу, обмеження для команд, журналістів і фанатів та захмарні ціни на квитки зробили цей мундіаль одним із найбільш політично заряджених в історії футболу.