Це вже не звичайне засідання щодо квот. Міністрам доведеться вирішувати, як розподіляти обмежену кількість реальних барелів у момент, коли скорочуються виробництво, перевезення та запаси.

Ормузька протока: де зникла нафта

Протока залишається фактично закритою з кінця лютого. За повідомленнями, рух суден блокують рої дронів Корпусу вартових Ісламської революції, морські міни та оголошена заборонена для судноплавства зона . Станом на кінець травня через вузький водний коридор проходило менш як 12 комерційних суден на день — проти приблизно 138 у звичайний період .

У березні світова пропозиція нафти скоротилася на 10,1 млн барелів на добу. Це стало найбільшим місячним падінням з часів пандемії COVID-19 . Сукупні обмеження видобутку в країнах Перської затоки оцінюють у понад 11–14 млн барелів на добу — залежно від методики підрахунку .

Однак заголовні цифри можуть недооцінювати справжню нестачу. 4 червня російський віцепрем’єр Олександр Новак заявив, що приблизно 12 млн барелів на добу фактично не доходять до світового ринку. Він попередив: якщо конфлікти триватимуть, а держави Перської затоки відкладатимуть інвестиції у видобуток, гострий фізичний дефіцит може виникнути вже за кілька місяців .

За оцінкою Міжнародного енергетичного агентства, до середини травня сукупні втрати постачання вже перевищили 1 млрд барелів .

Ціна Brent залежить не лише від бочок, а й від дипломатії

У березні нафта Brent подорожчала приблизно до $126 за барель — це було найбільше місячне зростання за всю історію спостережень . На початку червня ціна опустилася приблизно до $95 на тлі крихких очікувань переговорів між США та Іраном .

Тепер ринок оцінює не тільки фізичну нестачу нафти, а й імовірність дипломатичного прориву. Якщо протока відкриється, ціни можуть різко відкотитися. Якщо ж переговори проваляться, кожен день обмеженого руху танкерів дедалі сильніше тиснутиме на запаси та вартість пального.

Додатковий ризик — запаси в розвинених країнах. JPMorgan попередив, що комерційні резерви країн ОЕСР можуть наблизитися до рівня операційного стресу вже на початку червня, а за збереження нинішніх темпів скорочення — опуститися до критично низьких значень до кінця місяця .

Прогнози попиту розходяться

Нафтова криза змусила аналітиків переглянути оцінки на 2026 і 2027 роки. У травневому щомісячному звіті ОПЕК знизила прогноз зростання світового попиту на 2026 рік приблизно з 1,4 до 1,2 млн барелів на добу, прямо пов’язавши перегляд із наслідками війни та перебоями постачання .

Водночас ОПЕК підвищила прогноз на 2027 рік приблизно до 1,5 млн барелів на добу — на 0,2 млн більше, ніж очікувалося раніше. Організація розраховує на різке відновлення попиту в країнах, що не входять до ОЕСР, після відновлення руху через протоку .

Прогноз Управління енергетичної інформації США (EIA) значно обережніший щодо 2026 року. Агентство очікує зростання світового попиту лише на 0,2 млн барелів на добу, оскільки скорочення споживання найбільше вдарить по Азії — регіону, залежному від близькосхідної нафти .

На 2027 рік EIA прогнозує зростання попиту на 1,5 млн барелів на добу, що загалом відповідає сценарію відновлення ОПЕК. Але агентство застерігає: навіть після відкриття Ормузької протоки більшість довоєнних виробничих і торговельних моделей не відновиться до кінця 2026-го або початку 2027 року .

У доступних матеріалах немає окремих підтверджених прогнозних цифр МЕА щодо попиту до 2027 року. Натомість травневий звіт агентства цитували у зв’язку з оцінкою скорочення видобутку в країнах Перської затоки більш ніж на 14 млн барелів на добу .

Росія та Саудівська Аравія: головна вісь переговорів

Зустріч міністра енергетики Саудівської Аравії принца Абдулазіза бін Салмана з російським віцепрем’єром Олександром Новаком 4 червня на полях Петербурзького міжнародного економічного форуму стала неформальною підготовкою до засідання ОПЕК+ .

Заклик саудівського міністра до «стабілізації енергетичного сектору» прозвучав на тлі одночасного впливу війни на Близькому Сході та війни Росії проти України на видобуток великих виробників . Разом Росія та Саудівська Аравія забезпечують понад 20% світового видобутку нафти, тому їхня позиція фактично визначатиме напрям рішення альянсу .

Попередження Новака про прихований дефіцит у 12 млн барелів на добу свідчить, що Москва бачить ринок значно напруженішим, ніж це випливає з офіційних квот. Для Росії передчасне нарощування видобутку може бути небезпечним, якщо судноплавство через Ормузьку протоку не відновиться .

Чого чекати від засідання 7 червня

41-ше засідання міністрів ОПЕК і країн, що не входять до ОПЕК, стане першою повною міністерською зустріччю після виходу ОАЕ 1 травня. Це має не лише політичне, а й практичне значення: ОАЕ володіли значними резервними потужностями, а після їхнього виходу EIA знизило прогноз середньої резервної потужності ОПЕК у 2027 році з 3,8 до 2,5 млн барелів на добу .

За очікуваннями делегатів, міністри можуть схвалити ще одне збільшення видобутку — на 188 тис. барелів на добу в липні. Це продовжило б поступове скасування добровільних скорочень, запроваджених у квітні 2023 року .

Головна інтрига полягає не лише в самому обсязі, а в темпі згортання обмежень. Альянс може:

• продовжити поступове збільшення видобутку;
• прискорити його, щоб компенсувати фізичну нестачу;
• поставити процес на паузу, якщо протока залишатиметься закритою.

Ціна Brent на рівні приблизно $95–101 за барель нижча за діапазон $90–100, який часто вважають орієнтиром для бюджетів більшості країн Перської затоки . Тому перед ОПЕК+ постає суперечливий вибір: швидше додати нафту й ризикнути обвалом цін у разі дипломатичної угоди або зберегти обмеження й віддати частку ринку виробникам, що не входять до альянсу.

Після виходу ОАЕ групі також доведеться перерозподілити квоти між меншою кількістю учасників. Це перевірить не тільки здатність ОПЕК+ впливати на ринок, а й внутрішню згуртованість альянсу.

Зустріч, яка може визначити літо

7 червня ОПЕК+ доведеться балансувати між трьома ризиками: фізичною нестачею, падінням попиту через надто високі ціни та виснаженням запасів. Звичні інструменти групи — резервні потужності, поступове скасування скорочень і координація провідних виробників — тепер працюють під безпрецедентним тиском.

Саме тому рішення щодо додаткових 188 тис. барелів на добу може мати значення, що виходить далеко за межі формальної квоти. Ринок стежитиме за тим, чи побачить альянс загрозу в дефіциті, чи вже готується до різкого відновлення постачання після можливого дипломатичного прориву.

Це вже не звичайне засідання щодо квот. Міністрам доведеться вирішувати, як розподіляти обмежену кількість реальних барелів у момент, коли скорочуються виробництво, перевезення та запаси.

Ормузька протока: де зникла нафта

Протока залишається фактично закритою з кінця лютого. За повідомленнями, рух суден блокують рої дронів Корпусу вартових Ісламської революції, морські міни та оголошена заборонена для судноплавства зона . Станом на кінець травня через вузький водний коридор проходило менш як 12 комерційних суден на день — проти приблизно 138 у звичайний період .

У березні світова пропозиція нафти скоротилася на 10,1 млн барелів на добу. Це стало найбільшим місячним падінням з часів пандемії COVID-19 . Сукупні обмеження видобутку в країнах Перської затоки оцінюють у понад 11–14 млн барелів на добу — залежно від методики підрахунку .

Однак заголовні цифри можуть недооцінювати справжню нестачу. 4 червня російський віцепрем’єр Олександр Новак заявив, що приблизно 12 млн барелів на добу фактично не доходять до світового ринку. Він попередив: якщо конфлікти триватимуть, а держави Перської затоки відкладатимуть інвестиції у видобуток, гострий фізичний дефіцит може виникнути вже за кілька місяців .

За оцінкою Міжнародного енергетичного агентства, до середини травня сукупні втрати постачання вже перевищили 1 млрд барелів .

Ціна Brent залежить не лише від бочок, а й від дипломатії

У березні нафта Brent подорожчала приблизно до $126 за барель — це було найбільше місячне зростання за всю історію спостережень . На початку червня ціна опустилася приблизно до $95 на тлі крихких очікувань переговорів між США та Іраном .

Тепер ринок оцінює не тільки фізичну нестачу нафти, а й імовірність дипломатичного прориву. Якщо протока відкриється, ціни можуть різко відкотитися. Якщо ж переговори проваляться, кожен день обмеженого руху танкерів дедалі сильніше тиснутиме на запаси та вартість пального.

Додатковий ризик — запаси в розвинених країнах. JPMorgan попередив, що комерційні резерви країн ОЕСР можуть наблизитися до рівня операційного стресу вже на початку червня, а за збереження нинішніх темпів скорочення — опуститися до критично низьких значень до кінця місяця .

Прогнози попиту розходяться

Нафтова криза змусила аналітиків переглянути оцінки на 2026 і 2027 роки. У травневому щомісячному звіті ОПЕК знизила прогноз зростання світового попиту на 2026 рік приблизно з 1,4 до 1,2 млн барелів на добу, прямо пов’язавши перегляд із наслідками війни та перебоями постачання .

Водночас ОПЕК підвищила прогноз на 2027 рік приблизно до 1,5 млн барелів на добу — на 0,2 млн більше, ніж очікувалося раніше. Організація розраховує на різке відновлення попиту в країнах, що не входять до ОЕСР, після відновлення руху через протоку .

Прогноз Управління енергетичної інформації США (EIA) значно обережніший щодо 2026 року. Агентство очікує зростання світового попиту лише на 0,2 млн барелів на добу, оскільки скорочення споживання найбільше вдарить по Азії — регіону, залежному від близькосхідної нафти .

На 2027 рік EIA прогнозує зростання попиту на 1,5 млн барелів на добу, що загалом відповідає сценарію відновлення ОПЕК. Але агентство застерігає: навіть після відкриття Ормузької протоки більшість довоєнних виробничих і торговельних моделей не відновиться до кінця 2026-го або початку 2027 року .

У доступних матеріалах немає окремих підтверджених прогнозних цифр МЕА щодо попиту до 2027 року. Натомість травневий звіт агентства цитували у зв’язку з оцінкою скорочення видобутку в країнах Перської затоки більш ніж на 14 млн барелів на добу .

Росія та Саудівська Аравія: головна вісь переговорів

Зустріч міністра енергетики Саудівської Аравії принца Абдулазіза бін Салмана з російським віцепрем’єром Олександром Новаком 4 червня на полях Петербурзького міжнародного економічного форуму стала неформальною підготовкою до засідання ОПЕК+ .

Заклик саудівського міністра до «стабілізації енергетичного сектору» прозвучав на тлі одночасного впливу війни на Близькому Сході та війни Росії проти України на видобуток великих виробників . Разом Росія та Саудівська Аравія забезпечують понад 20% світового видобутку нафти, тому їхня позиція фактично визначатиме напрям рішення альянсу .

Попередження Новака про прихований дефіцит у 12 млн барелів на добу свідчить, що Москва бачить ринок значно напруженішим, ніж це випливає з офіційних квот. Для Росії передчасне нарощування видобутку може бути небезпечним, якщо судноплавство через Ормузьку протоку не відновиться .

Чого чекати від засідання 7 червня

41-ше засідання міністрів ОПЕК і країн, що не входять до ОПЕК, стане першою повною міністерською зустріччю після виходу ОАЕ 1 травня. Це має не лише політичне, а й практичне значення: ОАЕ володіли значними резервними потужностями, а після їхнього виходу EIA знизило прогноз середньої резервної потужності ОПЕК у 2027 році з 3,8 до 2,5 млн барелів на добу .

За очікуваннями делегатів, міністри можуть схвалити ще одне збільшення видобутку — на 188 тис. барелів на добу в липні. Це продовжило б поступове скасування добровільних скорочень, запроваджених у квітні 2023 року .

Головна інтрига полягає не лише в самому обсязі, а в темпі згортання обмежень. Альянс може:

• продовжити поступове збільшення видобутку;
• прискорити його, щоб компенсувати фізичну нестачу;
• поставити процес на паузу, якщо протока залишатиметься закритою.

Ціна Brent на рівні приблизно $95–101 за барель нижча за діапазон $90–100, який часто вважають орієнтиром для бюджетів більшості країн Перської затоки . Тому перед ОПЕК+ постає суперечливий вибір: швидше додати нафту й ризикнути обвалом цін у разі дипломатичної угоди або зберегти обмеження й віддати частку ринку виробникам, що не входять до альянсу.

Після виходу ОАЕ групі також доведеться перерозподілити квоти між меншою кількістю учасників. Це перевірить не тільки здатність ОПЕК+ впливати на ринок, а й внутрішню згуртованість альянсу.

Зустріч, яка може визначити літо

7 червня ОПЕК+ доведеться балансувати між трьома ризиками: фізичною нестачею, падінням попиту через надто високі ціни та виснаженням запасів. Звичні інструменти групи — резервні потужності, поступове скасування скорочень і координація провідних виробників — тепер працюють під безпрецедентним тиском.

Саме тому рішення щодо додаткових 188 тис. барелів на добу може мати значення, що виходить далеко за межі формальної квоти. Ринок стежитиме за тим, чи побачить альянс загрозу в дефіциті, чи вже готується до різкого відновлення постачання після можливого дипломатичного прориву.