Найцікавіше починається тоді, коли цей закон застосовують до віддалених астрофізичних об'єктів, де прямі вимірювання неможливі.
Особливо вражає випадок SN 1006 — залишку наднової, де рентгенівське випромінювання однозначно вказує на те, що електрони там розганяються аж до 100 ТеВ Такий збіг теоретично передбачених і реально спостережуваних енергій робить гіпотезу про універсальний механізм надзвичайно переконливою. Варто пам'ятати, що саме ударні хвилі в залишках наднових вважаються головними "фабриками" галактичних космічних променів — загадкових частинок високих енергій, що постійно бомбардують Землю.
Інтерпретація науковців така: фундаментальна фізика прискорення на ударних хвилях у беззіштовхувальній плазмі є універсальною. Незалежно від того, чи це компактна хвиля біля Землі, гігантська біля Юпітера, чи колосальна структура після вибуху зорі — механізм, зафіксований апаратом Juno, працює за одним і тим самим сценарієм.
Попри всю красу такої універсальної моделі, варто залишатися науково обережними. Поширення закономірності, виведеної для об'єктів нашої Сонячної системи, на колосальні залишки наднових поки що є екстраполяцією — адже жоден космічний апарат не може провести прямих вимірювань в епіцентрі таких подій. Той факт, що теоретичні розрахунки чудово узгоджуються з даними спостережень за SN 1006, робить цей закон масштабу дуже правдоподібним, проте поки що це слід сприймати як потужний непрямий доказ, а не як пряму фіксацію процесу.
Comments
0 comments