Завершення місії стало втратою не лише для планетології. MAVEN — скорочено від Mars Atmosphere and Volatile Evolution — був першим апаратом, повністю присвяченим вивченню верхньої атмосфери Марса та її витікання в космос. Паралельно він працював як важливий ретранслятор зв’язку для марсоходів на поверхні планети .

Як MAVEN втратив зв’язок

Остання штатна телеметрія надійшла 4 грудня 2025 року. Вона показувала, що всі підсистеми працюють нормально . Через два дні апарат, як і передбачалося його орбітою, пройшов за Марсом. Однак після очікуваного виходу з-за планети антени NASA не почули сигналу від MAVEN .

Невдовзі наземні радарні спостереження підтвердили серйозність проблеми: апарат обертався неконтрольовано й відхилився від розрахункової траєкторії . За висновком комісії, яка аналізувала аварію, найімовірнішою причиною стала критична відмова одного з двох основних інерціальних вимірювальних блоків — IMU. Ці прилади допомагають космічному апарату визначати власну орієнтацію в просторі .

Без справного IMU MAVEN не зміг стабільно зорієнтувати сонячні панелі на Сонце. Акумулятори розрядилися, після чого апарат продовжив безповоротно обертатися.

Шість місяців спроб порятунку

NASA діяла поетапно, використовуючи наземну мережу далекого космічного зв’язку та дані радіолокаційного стеження.

• 6–15 грудня 2025 року: оператори намагалися встановити повторний контакт і проаналізували короткий фрагмент радіоданих, який показав незвичне обертання MAVEN .
• Спроба перемкнути IMU: інженери подали команду на припинення так званого «сигналу серцебиття». Це мало змусити апарат перезапуститися та перейти на резервний навігаційний блок, але відновити контроль над орієнтацією не вдалося .
• Пауза через сонячну кон’юнкцію: наприкінці грудня Марс і Земля опинилися по різні боки від Сонця. Через радіоперешкоди стабільний зв’язок із марсіанськими місіями був неможливий приблизно два тижні .
• Відновлення пошуків: 26 січня 2026 року NASA знову почала передавати сигнали через Deep Space Network і обсерваторію Green Bank .
• Остання спроба: команда надіслала команди, які могли допомогти апарату, що обертався та втрачав енергію, знову зорієнтуватися на Сонце. MAVEN не відповів .

Після оцінки всіх варіантів комісія NASA з аналізу аномалії 3 червня офіційно визнала апарат невідновлюваним, поставивши крапку в місії .

Що MAVEN відкрив про минуле Марса

Головне завдання MAVEN полягало в тому, щоб з’ясувати, як Марс утратив значну частину своєї атмосфери. Дані апарата дали прямі докази того, що ключову роль у цьому процесі відіграє Сонце.

Сонячний вітер — потік заряджених частинок від Сонця — постійно вибиває іони з верхніх шарів марсіанської атмосфери. Під час потужних космічних бур цей процес прискорюється щонайменше у 10 разів . Упродовж мільярдів років така ерозія могла перетворити Марс із теплішого та вологішого світу на холодну пустелю, яку ми бачимо сьогодні .

Серед інших важливих результатів MAVEN:

• апарат уперше безпосередньо спостерігав поширені дифузні та протонні полярні сяйва на Марсі — явища, що відрізняються від земних полярних сяйв ;
• виявив шар іонів металів у марсіанській іоносфері, який утворюється через потрапляння міжпланетного пилу в атмосферу ;
• за час роботи виконав понад 22 000 обертів навколо Марса, зробив понад 10 000 ультрафіолетових знімків планети та зібрав дані про 14 трильйонів електронів .

Ці спостереження допомогли вченим краще зрозуміти, як атмосфери планет взаємодіють із сонячним вітром і чому умови на Марсі з часом стали непридатнішими для існування рідкої води.

Втрата важливого «поштового відділення» для марсоходів

Наукові відкриття — лише половина історії MAVEN. Орбітальний апарат роками виконував практичну роботу в марсіанській ретрансляційній мережі NASA: передавав команди з Землі марсоходам і повертав наукові дані з поверхні назад до операторів .

До зникнення MAVEN провів понад 1 850 сеансів ретрансляції для місій, зокрема марсоходів Curiosity та Perseverance, а також посадкового апарата InSight, роботу якого вже завершено .

NASA і далі має інші орбітальні апарати, зокрема Mars Reconnaissance Orbiter, здатні підтримувати зв’язок із поверхневими місіями. Однак втрата такого досвідченого «робочого коня» зменшує доступну пропускну здатність мережі та створює додаткове навантаження на решту марсіанського флоту .

MAVEN більше не передаватиме сигнали з орбіти Марса, але його багаторічний масив даних ще довго залишатиметься джерелом нових досліджень — про атмосферу Червоної планети, її кліматичну історію та вплив Сонця на інші світи.

Завершення місії стало втратою не лише для планетології. MAVEN — скорочено від Mars Atmosphere and Volatile Evolution — був першим апаратом, повністю присвяченим вивченню верхньої атмосфери Марса та її витікання в космос. Паралельно він працював як важливий ретранслятор зв’язку для марсоходів на поверхні планети .

Як MAVEN втратив зв’язок

Остання штатна телеметрія надійшла 4 грудня 2025 року. Вона показувала, що всі підсистеми працюють нормально . Через два дні апарат, як і передбачалося його орбітою, пройшов за Марсом. Однак після очікуваного виходу з-за планети антени NASA не почули сигналу від MAVEN .

Невдовзі наземні радарні спостереження підтвердили серйозність проблеми: апарат обертався неконтрольовано й відхилився від розрахункової траєкторії . За висновком комісії, яка аналізувала аварію, найімовірнішою причиною стала критична відмова одного з двох основних інерціальних вимірювальних блоків — IMU. Ці прилади допомагають космічному апарату визначати власну орієнтацію в просторі .

Без справного IMU MAVEN не зміг стабільно зорієнтувати сонячні панелі на Сонце. Акумулятори розрядилися, після чого апарат продовжив безповоротно обертатися.

Шість місяців спроб порятунку

NASA діяла поетапно, використовуючи наземну мережу далекого космічного зв’язку та дані радіолокаційного стеження.

• 6–15 грудня 2025 року: оператори намагалися встановити повторний контакт і проаналізували короткий фрагмент радіоданих, який показав незвичне обертання MAVEN .
• Спроба перемкнути IMU: інженери подали команду на припинення так званого «сигналу серцебиття». Це мало змусити апарат перезапуститися та перейти на резервний навігаційний блок, але відновити контроль над орієнтацією не вдалося .
• Пауза через сонячну кон’юнкцію: наприкінці грудня Марс і Земля опинилися по різні боки від Сонця. Через радіоперешкоди стабільний зв’язок із марсіанськими місіями був неможливий приблизно два тижні .
• Відновлення пошуків: 26 січня 2026 року NASA знову почала передавати сигнали через Deep Space Network і обсерваторію Green Bank .
• Остання спроба: команда надіслала команди, які могли допомогти апарату, що обертався та втрачав енергію, знову зорієнтуватися на Сонце. MAVEN не відповів .

Після оцінки всіх варіантів комісія NASA з аналізу аномалії 3 червня офіційно визнала апарат невідновлюваним, поставивши крапку в місії .

Що MAVEN відкрив про минуле Марса

Головне завдання MAVEN полягало в тому, щоб з’ясувати, як Марс утратив значну частину своєї атмосфери. Дані апарата дали прямі докази того, що ключову роль у цьому процесі відіграє Сонце.

Сонячний вітер — потік заряджених частинок від Сонця — постійно вибиває іони з верхніх шарів марсіанської атмосфери. Під час потужних космічних бур цей процес прискорюється щонайменше у 10 разів . Упродовж мільярдів років така ерозія могла перетворити Марс із теплішого та вологішого світу на холодну пустелю, яку ми бачимо сьогодні .

Серед інших важливих результатів MAVEN:

• апарат уперше безпосередньо спостерігав поширені дифузні та протонні полярні сяйва на Марсі — явища, що відрізняються від земних полярних сяйв ;
• виявив шар іонів металів у марсіанській іоносфері, який утворюється через потрапляння міжпланетного пилу в атмосферу ;
• за час роботи виконав понад 22 000 обертів навколо Марса, зробив понад 10 000 ультрафіолетових знімків планети та зібрав дані про 14 трильйонів електронів .

Ці спостереження допомогли вченим краще зрозуміти, як атмосфери планет взаємодіють із сонячним вітром і чому умови на Марсі з часом стали непридатнішими для існування рідкої води.

Втрата важливого «поштового відділення» для марсоходів

Наукові відкриття — лише половина історії MAVEN. Орбітальний апарат роками виконував практичну роботу в марсіанській ретрансляційній мережі NASA: передавав команди з Землі марсоходам і повертав наукові дані з поверхні назад до операторів .

До зникнення MAVEN провів понад 1 850 сеансів ретрансляції для місій, зокрема марсоходів Curiosity та Perseverance, а також посадкового апарата InSight, роботу якого вже завершено .

NASA і далі має інші орбітальні апарати, зокрема Mars Reconnaissance Orbiter, здатні підтримувати зв’язок із поверхневими місіями. Однак втрата такого досвідченого «робочого коня» зменшує доступну пропускну здатність мережі та створює додаткове навантаження на решту марсіанського флоту .

MAVEN більше не передаватиме сигнали з орбіти Марса, але його багаторічний масив даних ще довго залишатиметься джерелом нових досліджень — про атмосферу Червоної планети, її кліматичну історію та вплив Сонця на інші світи.