Важливий нюанс: енергетичні витрати не додаються до оборонного ліміту в 1,5% ВВП. Вони конкурують із ним за той самий бюджетний простір. Якщо країна використає 0,3% ВВП на енергетику, відповідно зменшиться можливість збільшити оборонні видатки в цьому ж році.

На що можна витрачати кошти

Єврокомісія прив’язала гнучкість переважно до довгострокових інвестицій, а не до широкого здешевлення рахунків для всіх споживачів. До прийнятних напрямів належать :

• модернізація електричних мереж;
• інфраструктура відновлюваної енергетики;
• збільшення потужностей акумуляторних систем;
• міждержавні енергетичні з’єднання;
• проєкти промислової електрифікації;
• інші заходи, що підвищують стійкість енергосистеми.

Видатки мають бути «своєчасними, цільовими й тимчасовими» та не повинні збільшувати сукупний попит на енергію . Тому загальне зниження акцизів, ПДВ або ненаправлені субсидії для домогосподарств не підпадають під цю гнучкість.

Це обмеження має політичний сенс: за даними на травень 2026 року, понад 72% із більш ніж 11 млрд євро вже оголошених урядами Європи антикризових заходів були ненаправленими .

Чого вимагала Італія

Рішення Єврокомісії стало прямою відповіддю на тиск з боку Рима, але задовольнило лише частину італійських вимог.

У середині травня 2026 року прем’єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні звернулася до президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн із вимогою визнати енергетичну безпеку такою ж нагальною, як і оборону. Рим наполягав, щоб для енергетичних витрат став доступним увесь ліміт національної клаузули — 1,5% ВВП, без окремої підстелі .

Тиск вийшов за межі дипломатичних заяв. За повідомленнями, Мелоні погрожувала не підтримати інструмент оборонного фінансування SAFE, якщо вимогу Італії не буде враховано . Міністр закордонних справ Антоніо Таяні ще наприкінці квітня публічно заявляв: «Так само, як ЄС вчинив із видатками на оборону, можна вчинити й з видатками на енергетику» .

Ширшу гнучкість неформально підтримували й інші держави, особливо ті, що найбільше потерпали від високих цін на енергоносії, але саме Італія була головною рушійною силою кампанії . Італійські посадовці назвали компроміс у 0,3% «значною перемогою» . Водночас позиція Комісії залишилася чіткою: енергетика й оборона не є тотожними сферами, а окрема підстеля має зберегти цю відмінність.

Чому знадобилася ця поступка

Рішення ухвалювали на тлі різкого енергетичного шоку, який почався 28 лютого 2026 року після американо-ізраїльської атаки на Іран. Подальше закриття Ормузької протоки — маршруту, через який у звичайних умовах проходить приблизно 20% світової торгівлі нафтою, — різко скоротило глобальні поставки .

До моменту оприлюднення весняного пакета наслідки для економіки вже були суттєвими:

• ціни на нафту зросли приблизно на 70% порівняно з довоєнним рівнем ;
• ціни на газ у Європі залишалися приблизно на 45% вищими, ніж до початку війни ;
• прогноз інфляції в єврозоні на 2026 рік підвищили до 3,0% проти довоєнних очікувань у 1,9% ;
• прогноз зростання ВВП єврозони на 2026 рік знизили до 0,9% з 1,2% в осінньому прогнозі ;
• уряди європейських країн уже заклали понад 11 млрд євро на фіскальні заходи підтримки, причому 8,3 млрд євро припадали на ненаправлене зниження акцизів або ПДВ .

Оцінка Інституту Жака Делора ще масштабніша: лише блокада Ормузької протоки, за його підрахунками, створила для європейських економік понад 39 млрд євро додаткових витрат .

Які правила залишаються чинними

Нова гнучкість не скасовує базових вимог Пакту стабільності та зростання. Граничний рівень дефіциту в 3% ВВП і орієнтир державного боргу в 60% ВВП залишаються чинними, а звичайний цикл фіскального нагляду не призупиняється .

Країни також мають дотримуватися вимог до характеру видатків: вони повинні бути тимчасовими, цільовими та спрямованими на зміцнення енергетичної системи, а не на безмежне стимулювання споживання.

Чому ліміт критикують

Головна претензія очевидна: 0,3% ВВП на рік виглядає замало порівняно з масштабом енергетичного удару. Початкову вимогу Італії щодо повного доступу до оборонної гнучкості в 1,5% ВВП відхилили, а нова енергетична підстеля є лише частиною цього простору .

Міжнародний валютний фонд окремо застерігав, що багато європейських урядів роблять ставку на ненаправлене зниження податків, а не на інвестиції в стійкість. Такі заходи можуть послаблювати ціновий сигнал, необхідний для скорочення попиту на енергію .

Виникає й практична проблема: держави з високим борговим навантаженням, які вже наближаються до межі дефіциту в 3% ВВП, можуть не наважитися використати навіть обмежений доступний простір, побоюючись погіршення оцінки стійкості своїх фінансів.

Що залишилося невирішеним

Подальша доля цієї поступки залежатиме від тривалості конфлікту та цінового шоку. Якщо війна проти Ірану затягнеться або загостриться, Комісія може зіткнутися з новим тиском щодо підвищення ліміту 0,3% — і питанням, наскільки швидко це можна буде зробити.

Не менш важливо, чи зможуть структурні інвестиції дати швидкий результат у кризі, де політично найпростішою відповіддю залишаються широкі субсидії та податкові знижки. Також незрозуміло, чи вистачить дозволеного простору, щоб захистити європейську промисловість від тривалого зростання витрат.

Поки що ЄС обрав обережний компроміс: не відкривати повністю фіскальні шлюзи, але дозволити обмежені інвестиції в енергетичну стійкість. Чи стане цього достатньо, залежатиме від того, чи виявиться нинішній шок тимчасовим, чи перетвориться на довготривалий тиск на державні фінанси Європи.

Важливий нюанс: енергетичні витрати не додаються до оборонного ліміту в 1,5% ВВП. Вони конкурують із ним за той самий бюджетний простір. Якщо країна використає 0,3% ВВП на енергетику, відповідно зменшиться можливість збільшити оборонні видатки в цьому ж році.

На що можна витрачати кошти

Єврокомісія прив’язала гнучкість переважно до довгострокових інвестицій, а не до широкого здешевлення рахунків для всіх споживачів. До прийнятних напрямів належать :

• модернізація електричних мереж;
• інфраструктура відновлюваної енергетики;
• збільшення потужностей акумуляторних систем;
• міждержавні енергетичні з’єднання;
• проєкти промислової електрифікації;
• інші заходи, що підвищують стійкість енергосистеми.

Видатки мають бути «своєчасними, цільовими й тимчасовими» та не повинні збільшувати сукупний попит на енергію . Тому загальне зниження акцизів, ПДВ або ненаправлені субсидії для домогосподарств не підпадають під цю гнучкість.

Це обмеження має політичний сенс: за даними на травень 2026 року, понад 72% із більш ніж 11 млрд євро вже оголошених урядами Європи антикризових заходів були ненаправленими .

Чого вимагала Італія

Рішення Єврокомісії стало прямою відповіддю на тиск з боку Рима, але задовольнило лише частину італійських вимог.

У середині травня 2026 року прем’єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні звернулася до президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн із вимогою визнати енергетичну безпеку такою ж нагальною, як і оборону. Рим наполягав, щоб для енергетичних витрат став доступним увесь ліміт національної клаузули — 1,5% ВВП, без окремої підстелі .

Тиск вийшов за межі дипломатичних заяв. За повідомленнями, Мелоні погрожувала не підтримати інструмент оборонного фінансування SAFE, якщо вимогу Італії не буде враховано . Міністр закордонних справ Антоніо Таяні ще наприкінці квітня публічно заявляв: «Так само, як ЄС вчинив із видатками на оборону, можна вчинити й з видатками на енергетику» .

Ширшу гнучкість неформально підтримували й інші держави, особливо ті, що найбільше потерпали від високих цін на енергоносії, але саме Італія була головною рушійною силою кампанії . Італійські посадовці назвали компроміс у 0,3% «значною перемогою» . Водночас позиція Комісії залишилася чіткою: енергетика й оборона не є тотожними сферами, а окрема підстеля має зберегти цю відмінність.

Чому знадобилася ця поступка

Рішення ухвалювали на тлі різкого енергетичного шоку, який почався 28 лютого 2026 року після американо-ізраїльської атаки на Іран. Подальше закриття Ормузької протоки — маршруту, через який у звичайних умовах проходить приблизно 20% світової торгівлі нафтою, — різко скоротило глобальні поставки .

До моменту оприлюднення весняного пакета наслідки для економіки вже були суттєвими:

• ціни на нафту зросли приблизно на 70% порівняно з довоєнним рівнем ;
• ціни на газ у Європі залишалися приблизно на 45% вищими, ніж до початку війни ;
• прогноз інфляції в єврозоні на 2026 рік підвищили до 3,0% проти довоєнних очікувань у 1,9% ;
• прогноз зростання ВВП єврозони на 2026 рік знизили до 0,9% з 1,2% в осінньому прогнозі ;
• уряди європейських країн уже заклали понад 11 млрд євро на фіскальні заходи підтримки, причому 8,3 млрд євро припадали на ненаправлене зниження акцизів або ПДВ .

Оцінка Інституту Жака Делора ще масштабніша: лише блокада Ормузької протоки, за його підрахунками, створила для європейських економік понад 39 млрд євро додаткових витрат .

Які правила залишаються чинними

Нова гнучкість не скасовує базових вимог Пакту стабільності та зростання. Граничний рівень дефіциту в 3% ВВП і орієнтир державного боргу в 60% ВВП залишаються чинними, а звичайний цикл фіскального нагляду не призупиняється .

Країни також мають дотримуватися вимог до характеру видатків: вони повинні бути тимчасовими, цільовими та спрямованими на зміцнення енергетичної системи, а не на безмежне стимулювання споживання.

Чому ліміт критикують

Головна претензія очевидна: 0,3% ВВП на рік виглядає замало порівняно з масштабом енергетичного удару. Початкову вимогу Італії щодо повного доступу до оборонної гнучкості в 1,5% ВВП відхилили, а нова енергетична підстеля є лише частиною цього простору .

Міжнародний валютний фонд окремо застерігав, що багато європейських урядів роблять ставку на ненаправлене зниження податків, а не на інвестиції в стійкість. Такі заходи можуть послаблювати ціновий сигнал, необхідний для скорочення попиту на енергію .

Виникає й практична проблема: держави з високим борговим навантаженням, які вже наближаються до межі дефіциту в 3% ВВП, можуть не наважитися використати навіть обмежений доступний простір, побоюючись погіршення оцінки стійкості своїх фінансів.

Що залишилося невирішеним

Подальша доля цієї поступки залежатиме від тривалості конфлікту та цінового шоку. Якщо війна проти Ірану затягнеться або загостриться, Комісія може зіткнутися з новим тиском щодо підвищення ліміту 0,3% — і питанням, наскільки швидко це можна буде зробити.

Не менш важливо, чи зможуть структурні інвестиції дати швидкий результат у кризі, де політично найпростішою відповіддю залишаються широкі субсидії та податкові знижки. Також незрозуміло, чи вистачить дозволеного простору, щоб захистити європейську промисловість від тривалого зростання витрат.

Поки що ЄС обрав обережний компроміс: не відкривати повністю фіскальні шлюзи, але дозволити обмежені інвестиції в енергетичну стійкість. Чи стане цього достатньо, залежатиме від того, чи виявиться нинішній шок тимчасовим, чи перетвориться на довготривалий тиск на державні фінанси Європи.