Як Австралія поступово вийшла з конфлікту

Канберра не стала відповідати дзеркальними митами. Замість цього уряд поєднав юридичний тиск, дипломатичні контакти та обережну зміну політичного тону.

Австралія подала офіційні скарги до Світової організації торгівлі — міжнародної інституції, що встановлює правила світової торгівлі та розглядає спори між державами. Частину справ згодом призупинили, щоб дати сторонам можливість домовитися дипломатичним шляхом .

Важливим поворотом стала зміна уряду у 2022 році. Кабінет прем’єр-міністра Ентоні Албанізі обрав курс на стабілізацію та відновлення робочих контактів із Пекіном . Результат з’явився не миттєво, але обмеження зрештою почали зникати одне за одним:

• лютий 2023 року: Китай відновив імпорт австралійського вугілля;
• серпень 2023 року: було скасовано 80,5-відсоткові мита на ячмінь після перегляду заходів і призупинення розгляду справи в СОТ. Це відкрило шлях назад на ринок, який до конфлікту оцінювали приблизно в 1,5 млрд австралійських доларів на рік ;
• березень 2024 року: Китай скасував мита на австралійське вино ;
• грудень 2024 року: було врегульовано останні обмеження на експорт живих омарів, що ознаменувало завершення торговельного конфлікту .

Економічні зв’язки не просто відновилися — вони досягли рекордних показників. У серпні 2023 року річний обсяг двосторонньої торгівлі становив приблизно 219 млрд австралійських доларів. На товари припадало близько 194 млрд, а на послуги — 9,5 млрд австралійських доларів . У 2025 році Австралія та Китай також домовилися про загальний перегляд угоди про вільну торгівлю, щоб надалі розширити доступ до ринків .

Чому європейська ситуація набагато складніша

На перший погляд, австралійський досвід може здатися готовою інструкцією для ЄС: не відповідати на мита митами, звертатися до міжнародних правил і чекати на політичне вікно для деескалації.

Однак між двома конфліктами є фундаментальна відмінність. Австралія зіткнулася переважно з цілеспрямованими обмеженнями проти окремих секторів після політичного конфлікту. Проблема ЄС значно глибше вкорінена в самій структурі торгівлі.

У 2025 році дефіцит ЄС у торгівлі товарами з Китаєм досяг €359,9 млрд — на 2,7% більше, ніж роком раніше. Європейський Союз експортував до Китаю товарів на €199,6 млрд, тоді як імпортував на €559,4 млрд . Упродовж 2015–2025 років дефіцит у натуральному обсязі зріс більш ніж уп’ятеро, а у вартісному — більш ніж удвічі .

Залежність особливо помітна у промисловому імпорті: у 2025 році промислові товари становили 97,3% усіх поставок із Китаю до ЄС . За даними китайської митниці, лише за перші чотири місяці 2026 року профіцит Китаю в торгівлі з ЄС сягнув $113 млрд — проти $91 млрд за аналогічний період попереднього року .

Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн назвала такий профіцит Китаю «просто нестійким» і пов’язала його з надлишковими промисловими потужностями, підтриманими державою, які спрямовують надлишок виробництва на світові ринки .

Брюссель обирає захисну стратегію

На відміну від Австралії, ЄС уже переходить до активнішої торговельної оборони. Серед інструментів, які застосовуються або розглядаються:

• мита на електромобілі: ЄС запровадив остаточні компенсаційні мита на китайські електромобілі; у деяких випадках їхній сукупний рівень може сягати близько 45% ;
• квоти та захисні заходи: європейські посадовці заявляють про можливість ширше застосовувати захисні положення для вразливих галузей ;
• преференції для європейських виробників: промислова політика ЄС передбачає підхід «Made in Europe» у державних закупівлях — перевагу постачальникам із Європи перед компаніями з третіх країн ;
• зменшення залежності від китайських компонентів: Єврокомісія також розглядає заходи для захисту стратегічних секторів і ланцюгів постачання .

Китай, зі свого боку, звинувачує ЄС у вибірковому використанні торговельної статистики для виправдання нових обмежень . Водночас напруження посилюється через обмеження Пекіна на експорт рідкісноземельних матеріалів і компонентів, важливих для європейської автомобільної, оборонної та «зеленої» промисловості .

Австралійський рецепт не можна перенести механічно

Досвід Канберри справді демонструє, що поєднання дипломатії, звернень до СОТ і відмови від політики «око за око» може допомогти зняти торговельні бар’єри. Австралія зберегла принципову позицію, але не перетворила суперечку на повномасштабну взаємну торговельну війну.

Та для ЄС дипломатичного перезавантаження може бути недостатньо. Австралійський конфлікт значною мірою був політично спровокованим і стосувався конкретних товарів. Європа ж має справу з тривалим дисбалансом у промисловій торгівлі, китайською надлишковою виробничою спроможністю та конкуренцією у стратегічних технологіях.

Саме тому Брюссель опинився перед складним вибором. Надмірна ескалація може призвести до нових обмежень у відповідь і вдарити по європейським компаніям, залежним від китайських компонентів. Але пасивність ризикує ще більше послабити промислову базу ЄС.

Висновок

Порада Дона Фаррелла — «терпіння має вирішальне значення» — є переконливою як дипломатичний принцип. Австралійський приклад показує, що витримка, юридичні механізми та постійний діалог можуть зрештою привести до скасування мит і відновлення торгівлі .

Проте Європейський Союз має справу не просто з політичною сваркою, а з дефіцитом майже €360 млрд на рік і конкуренцією за майбутнє промисловості. Тому австралійський підхід може стати для Брюсселя корисним орієнтиром, але навряд чи — повною готовою стратегією.

Як Австралія поступово вийшла з конфлікту

Канберра не стала відповідати дзеркальними митами. Замість цього уряд поєднав юридичний тиск, дипломатичні контакти та обережну зміну політичного тону.

Австралія подала офіційні скарги до Світової організації торгівлі — міжнародної інституції, що встановлює правила світової торгівлі та розглядає спори між державами. Частину справ згодом призупинили, щоб дати сторонам можливість домовитися дипломатичним шляхом .

Важливим поворотом стала зміна уряду у 2022 році. Кабінет прем’єр-міністра Ентоні Албанізі обрав курс на стабілізацію та відновлення робочих контактів із Пекіном . Результат з’явився не миттєво, але обмеження зрештою почали зникати одне за одним:

• лютий 2023 року: Китай відновив імпорт австралійського вугілля;
• серпень 2023 року: було скасовано 80,5-відсоткові мита на ячмінь після перегляду заходів і призупинення розгляду справи в СОТ. Це відкрило шлях назад на ринок, який до конфлікту оцінювали приблизно в 1,5 млрд австралійських доларів на рік ;
• березень 2024 року: Китай скасував мита на австралійське вино ;
• грудень 2024 року: було врегульовано останні обмеження на експорт живих омарів, що ознаменувало завершення торговельного конфлікту .

Економічні зв’язки не просто відновилися — вони досягли рекордних показників. У серпні 2023 року річний обсяг двосторонньої торгівлі становив приблизно 219 млрд австралійських доларів. На товари припадало близько 194 млрд, а на послуги — 9,5 млрд австралійських доларів . У 2025 році Австралія та Китай також домовилися про загальний перегляд угоди про вільну торгівлю, щоб надалі розширити доступ до ринків .

Чому європейська ситуація набагато складніша

На перший погляд, австралійський досвід може здатися готовою інструкцією для ЄС: не відповідати на мита митами, звертатися до міжнародних правил і чекати на політичне вікно для деескалації.

Однак між двома конфліктами є фундаментальна відмінність. Австралія зіткнулася переважно з цілеспрямованими обмеженнями проти окремих секторів після політичного конфлікту. Проблема ЄС значно глибше вкорінена в самій структурі торгівлі.

У 2025 році дефіцит ЄС у торгівлі товарами з Китаєм досяг €359,9 млрд — на 2,7% більше, ніж роком раніше. Європейський Союз експортував до Китаю товарів на €199,6 млрд, тоді як імпортував на €559,4 млрд . Упродовж 2015–2025 років дефіцит у натуральному обсязі зріс більш ніж уп’ятеро, а у вартісному — більш ніж удвічі .

Залежність особливо помітна у промисловому імпорті: у 2025 році промислові товари становили 97,3% усіх поставок із Китаю до ЄС . За даними китайської митниці, лише за перші чотири місяці 2026 року профіцит Китаю в торгівлі з ЄС сягнув $113 млрд — проти $91 млрд за аналогічний період попереднього року .

Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн назвала такий профіцит Китаю «просто нестійким» і пов’язала його з надлишковими промисловими потужностями, підтриманими державою, які спрямовують надлишок виробництва на світові ринки .

Брюссель обирає захисну стратегію

На відміну від Австралії, ЄС уже переходить до активнішої торговельної оборони. Серед інструментів, які застосовуються або розглядаються:

• мита на електромобілі: ЄС запровадив остаточні компенсаційні мита на китайські електромобілі; у деяких випадках їхній сукупний рівень може сягати близько 45% ;
• квоти та захисні заходи: європейські посадовці заявляють про можливість ширше застосовувати захисні положення для вразливих галузей ;
• преференції для європейських виробників: промислова політика ЄС передбачає підхід «Made in Europe» у державних закупівлях — перевагу постачальникам із Європи перед компаніями з третіх країн ;
• зменшення залежності від китайських компонентів: Єврокомісія також розглядає заходи для захисту стратегічних секторів і ланцюгів постачання .

Китай, зі свого боку, звинувачує ЄС у вибірковому використанні торговельної статистики для виправдання нових обмежень . Водночас напруження посилюється через обмеження Пекіна на експорт рідкісноземельних матеріалів і компонентів, важливих для європейської автомобільної, оборонної та «зеленої» промисловості .

Австралійський рецепт не можна перенести механічно

Досвід Канберри справді демонструє, що поєднання дипломатії, звернень до СОТ і відмови від політики «око за око» може допомогти зняти торговельні бар’єри. Австралія зберегла принципову позицію, але не перетворила суперечку на повномасштабну взаємну торговельну війну.

Та для ЄС дипломатичного перезавантаження може бути недостатньо. Австралійський конфлікт значною мірою був політично спровокованим і стосувався конкретних товарів. Європа ж має справу з тривалим дисбалансом у промисловій торгівлі, китайською надлишковою виробничою спроможністю та конкуренцією у стратегічних технологіях.

Саме тому Брюссель опинився перед складним вибором. Надмірна ескалація може призвести до нових обмежень у відповідь і вдарити по європейським компаніям, залежним від китайських компонентів. Але пасивність ризикує ще більше послабити промислову базу ЄС.

Висновок

Порада Дона Фаррелла — «терпіння має вирішальне значення» — є переконливою як дипломатичний принцип. Австралійський приклад показує, що витримка, юридичні механізми та постійний діалог можуть зрештою привести до скасування мит і відновлення торгівлі .

Проте Європейський Союз має справу не просто з політичною сваркою, а з дефіцитом майже €360 млрд на рік і конкуренцією за майбутнє промисловості. Тому австралійський підхід може стати для Брюсселя корисним орієнтиром, але навряд чи — повною готовою стратегією.