Геополітичні драйвери: чому центробанки скуповують золото

Президентка ЄЦБ Крістін Лагард та віцепрезидент Луїс де Гіндос неодноразово вказували на стійку геополітичну напругу як на головну рушійну силу цього тренду . Його коріння сягає 2022 року, коли західні країни заморозили доларові резерви росії після повномасштабного вторгнення в Україну. Це спровокувало фундаментальну переоцінку вразливості резервних активів центробанками по всьому світу .

Опитування майже 60 центробанків, проведене Всесвітньою радою із золота і процитоване в звіті ЄЦБ, визначило ключові мотиви офіційного попиту на золото: диверсифікація резервів (відхід від традиційних резервних валют), хеджування геополітичних ризиків та прагнення мати надійний засіб заощадження під час криз . У жовтневому протоколі ЄЦБ за 2025 рік зазначалося, що ралі на ринку золота «спочатку було зумовлене диверсифікацією резервів центробанками, особливо на ринках, що розвиваються», а згодом його підхопили інституційні та роздрібні інвестори .

Ефект переоцінки: як ціна золота змінює баланси

Ефект переоцінки через стрімке зростання цін на золото став потужним підсилювачем збільшення його частки в резервах. У протоколі жовтневого засідання ЄЦБ зауважили, що ралі на ринку золота «спростувало історичні кореляції», адже ціни злітали попри сильний долар США та високі реальні дохідності . Це означає, що навіть якби центробанки не придбали жодної додаткової унції, ринкова вартість, а отже й частка їхніх наявних золотих запасів, суттєво зросла б.

Наприклад, Бундесбанк Німеччини повідомив, що його золота позиція досягла історичного максимуму в €395 млрд, збільшившись за рік на €125 млрд виключно завдяки переоцінці . Отже, зростання частки золота у світових резервах — це наслідок як активних закупівель, так і пасивної переоцінки наявних запасів .

Диверсифікація, а не просто дедоларизація

Зростання ролі золота є частиною ширшого тренду на диверсифікацію, але важливо не перебільшувати його як просту втечу від долара США. У червневому звіті Федеральної резервної системи США за 2026 рік зроблено висновок, що купівля золота більшістю країн відображає «помірну диверсифікацію міжнародних резервів», а не стратегію відвертої дедоларизації . Доларові активи загалом досі становлять найбільшу частку світових резервів — 42%, навіть якщо саме казначейські облігації США поступилися золоту .

Диверсифікація відбувається на кількох фронтах. Звіт ЄЦБ за червень 2025 року зазначав, що сукупна частка нетрадиційних резервних валют, як-от австралійський та канадський долари, зросла до 9,6%, що на 2,4 відсоткових пункти більше, ніж до вторгнення в Україну. Крім того, дані опитувань свідчать, що дві третини керівників резервами планували й надалі збільшувати алокацію в золото .

Окремий драматичний епізод — падіння на $82 млрд обсягу казначейських облігацій США на зберіганні у Федеральному резервному банку Нью-Йорка до березня 2026 року — підкреслює загальний нестабільний фон. Цей розпродаж значною мірою приписують країнам-імпортерам нафти, зокрема Туреччині, Індії та Таїланду, які ліквідували доларові резерви для підтримки своїх валют та оплати імпорту енергоносіїв після війни в Ірані та закриття Ормузької протоки . Хоча це не було прямою причиною зростання популярності золота, цей випадок ілюструє гострий тиск на ліквідність, який робить недоларові резервні активи привабливішими.

Хто купував золото найактивніше у 2025 році

Чисті закупівлі золота центробанками у 2025 році склали близько 850 тонн. Це менше за рекордні 1 045 тонн у 2024 році, але все ще значно вище за історичні норми . Попит переважно формували країни з ринками, що розвиваються.

Головні покупці на основі доступних даних:

• Польща: Національний банк Польщі вдруге поспіль став найбільшим покупцем, додавши близько 102 тонн і довівши резерви до 550 тонн. Банк підтвердив свої наміри, підвищивши цільову частку золота до 30% загальних резервів .
• Казахстан: Національний банк Казахстану посів друге місце, додавши близько 57 тонн у рекордний для країни рік закупівель, значною мірою з власного видобутку .
• Бразилія: Центральний банк Бразилії повернувся на ринок після чотирирічної паузи, придбавши 43 тонни за кілька місяців і збільшивши загальний обсяг до 172 тонн .
• Китай: Народний банк Китаю продовжив низку закупівель, додавши 27 тонн за 17 місяців поспіль. Офіційно заявлені резерви сягнули 2 306 тонн .
• Туреччина: Центральний банк Туреччини залишався стабільним покупцем, збільшивши свої значні запаси ще на 22 тонни .

Структурні обмеження золота як резервного активу

Попри вражаюче зростання, у ЄЦБ та інші аналітики застерігають, що золото не є повноцінною заміною резервних систем на основі фіатних валют. Опитування центробанкірів визначили ключові мотиви для зберігання золота — диверсифікацію та захист від геополітики, — що одразу вказує на його відмінну роль від дохідних державних облігацій .

Основні структурні обмеження золота порівняно з основними фіатними резервними активами:

• Відсутність дохідності: Золото не приносить купонного доходу, що робить його менш привабливим як актив для отримання прибутку в середовищі високих відсоткових ставок .
• Потреба у фізичному зберіганні: Як фізичний актив, золото потребує витрат на зберігання у сховищах та страхування, які не застосовуються до електронних цінних паперів .
• Ліквідність для інтервенцій: Золото — чудовий засіб заощадження, але воно менш придатне для негайного використання у щоденних валютних інтервенціях та розрахунках, ніж ліквідні валютні депозити чи цінні папери .
• Цінова волатильність: У ЄЦБ зазначили, що різке ралі золота «спростувало історичні кореляції», що підкреслює його потенціал для непередбачуваних цінових коливань .
• Обмежена масштабованість: Функцію золота слід розуміти як доповнення до фіатних резервних активів, а не як масштабовану заміну глибині та операційній гнучкості основних ринків державних облігацій .

Вихід золота на перше місце серед резервних активів — знаковий момент, що сигналізує про глибоке занепокоєння геополітичним статус-кво. Однак його обмеження гарантують, що фундаментальна роль основних фіатних валют та ринків їхніх державних облігацій у світовій фінансовій системі залишається непорушною.

Геополітичні драйвери: чому центробанки скуповують золото

Президентка ЄЦБ Крістін Лагард та віцепрезидент Луїс де Гіндос неодноразово вказували на стійку геополітичну напругу як на головну рушійну силу цього тренду . Його коріння сягає 2022 року, коли західні країни заморозили доларові резерви росії після повномасштабного вторгнення в Україну. Це спровокувало фундаментальну переоцінку вразливості резервних активів центробанками по всьому світу .

Опитування майже 60 центробанків, проведене Всесвітньою радою із золота і процитоване в звіті ЄЦБ, визначило ключові мотиви офіційного попиту на золото: диверсифікація резервів (відхід від традиційних резервних валют), хеджування геополітичних ризиків та прагнення мати надійний засіб заощадження під час криз . У жовтневому протоколі ЄЦБ за 2025 рік зазначалося, що ралі на ринку золота «спочатку було зумовлене диверсифікацією резервів центробанками, особливо на ринках, що розвиваються», а згодом його підхопили інституційні та роздрібні інвестори .

Ефект переоцінки: як ціна золота змінює баланси

Ефект переоцінки через стрімке зростання цін на золото став потужним підсилювачем збільшення його частки в резервах. У протоколі жовтневого засідання ЄЦБ зауважили, що ралі на ринку золота «спростувало історичні кореляції», адже ціни злітали попри сильний долар США та високі реальні дохідності . Це означає, що навіть якби центробанки не придбали жодної додаткової унції, ринкова вартість, а отже й частка їхніх наявних золотих запасів, суттєво зросла б.

Наприклад, Бундесбанк Німеччини повідомив, що його золота позиція досягла історичного максимуму в €395 млрд, збільшившись за рік на €125 млрд виключно завдяки переоцінці . Отже, зростання частки золота у світових резервах — це наслідок як активних закупівель, так і пасивної переоцінки наявних запасів .

Диверсифікація, а не просто дедоларизація

Зростання ролі золота є частиною ширшого тренду на диверсифікацію, але важливо не перебільшувати його як просту втечу від долара США. У червневому звіті Федеральної резервної системи США за 2026 рік зроблено висновок, що купівля золота більшістю країн відображає «помірну диверсифікацію міжнародних резервів», а не стратегію відвертої дедоларизації . Доларові активи загалом досі становлять найбільшу частку світових резервів — 42%, навіть якщо саме казначейські облігації США поступилися золоту .

Диверсифікація відбувається на кількох фронтах. Звіт ЄЦБ за червень 2025 року зазначав, що сукупна частка нетрадиційних резервних валют, як-от австралійський та канадський долари, зросла до 9,6%, що на 2,4 відсоткових пункти більше, ніж до вторгнення в Україну. Крім того, дані опитувань свідчать, що дві третини керівників резервами планували й надалі збільшувати алокацію в золото .

Окремий драматичний епізод — падіння на $82 млрд обсягу казначейських облігацій США на зберіганні у Федеральному резервному банку Нью-Йорка до березня 2026 року — підкреслює загальний нестабільний фон. Цей розпродаж значною мірою приписують країнам-імпортерам нафти, зокрема Туреччині, Індії та Таїланду, які ліквідували доларові резерви для підтримки своїх валют та оплати імпорту енергоносіїв після війни в Ірані та закриття Ормузької протоки . Хоча це не було прямою причиною зростання популярності золота, цей випадок ілюструє гострий тиск на ліквідність, який робить недоларові резервні активи привабливішими.

Хто купував золото найактивніше у 2025 році

Чисті закупівлі золота центробанками у 2025 році склали близько 850 тонн. Це менше за рекордні 1 045 тонн у 2024 році, але все ще значно вище за історичні норми . Попит переважно формували країни з ринками, що розвиваються.

Головні покупці на основі доступних даних:

• Польща: Національний банк Польщі вдруге поспіль став найбільшим покупцем, додавши близько 102 тонн і довівши резерви до 550 тонн. Банк підтвердив свої наміри, підвищивши цільову частку золота до 30% загальних резервів .
• Казахстан: Національний банк Казахстану посів друге місце, додавши близько 57 тонн у рекордний для країни рік закупівель, значною мірою з власного видобутку .
• Бразилія: Центральний банк Бразилії повернувся на ринок після чотирирічної паузи, придбавши 43 тонни за кілька місяців і збільшивши загальний обсяг до 172 тонн .
• Китай: Народний банк Китаю продовжив низку закупівель, додавши 27 тонн за 17 місяців поспіль. Офіційно заявлені резерви сягнули 2 306 тонн .
• Туреччина: Центральний банк Туреччини залишався стабільним покупцем, збільшивши свої значні запаси ще на 22 тонни .

Структурні обмеження золота як резервного активу

Попри вражаюче зростання, у ЄЦБ та інші аналітики застерігають, що золото не є повноцінною заміною резервних систем на основі фіатних валют. Опитування центробанкірів визначили ключові мотиви для зберігання золота — диверсифікацію та захист від геополітики, — що одразу вказує на його відмінну роль від дохідних державних облігацій .

Основні структурні обмеження золота порівняно з основними фіатними резервними активами:

• Відсутність дохідності: Золото не приносить купонного доходу, що робить його менш привабливим як актив для отримання прибутку в середовищі високих відсоткових ставок .
• Потреба у фізичному зберіганні: Як фізичний актив, золото потребує витрат на зберігання у сховищах та страхування, які не застосовуються до електронних цінних паперів .
• Ліквідність для інтервенцій: Золото — чудовий засіб заощадження, але воно менш придатне для негайного використання у щоденних валютних інтервенціях та розрахунках, ніж ліквідні валютні депозити чи цінні папери .
• Цінова волатильність: У ЄЦБ зазначили, що різке ралі золота «спростувало історичні кореляції», що підкреслює його потенціал для непередбачуваних цінових коливань .
• Обмежена масштабованість: Функцію золота слід розуміти як доповнення до фіатних резервних активів, а не як масштабовану заміну глибині та операційній гнучкості основних ринків державних облігацій .

Вихід золота на перше місце серед резервних активів — знаковий момент, що сигналізує про глибоке занепокоєння геополітичним статус-кво. Однак його обмеження гарантують, що фундаментальна роль основних фіатних валют та ринків їхніх державних облігацій у світовій фінансовій системі залишається непорушною.