Гнів громадськості поширився швидко, особливо серед студентів університетів. Демонстрації почалися в Новому Саді й охопили всю країну, перетворившись на широкий антиурядовий рух, що вимагав відповідальності за трагедію.
У документах Європейського парламенту обвал конструкції названо причиною «безпрецедентних загальнонаціональних протестів під проводом студентів».
Хоча спочатку протести мали на меті лише справедливість для жертв, студентський рух розширив свої вимоги до ширших питань управління державою.
Ключові вимоги включають:
Студенти відіграють центральну роль в організації мітингів, блокад університетів та демонстрацій по всій країні, допомагаючи руху вийти за межі кампусів і перетворитися на ширшу громадянську коаліцію.
Сербська влада намагалася обмежити або стримати протести за допомогою заходів безпеки та поліцейських дій під час масових акцій.
На кількох демонстраціях у Белграді поліція застосовувала сльозогінний газ та проводила масові затримання після загострення ситуації.
Звіти спостерігачів та правозахисних організацій також фіксують:
Уряд заявляє, що дії поліції були необхідні для підтримання порядку, але критики кажуть, що така реакція ризикує підірвати демократичні свободи та загострити політичну напругу.
Протести привертають дедалі більшу увагу європейських інституцій та правозахисних органів, оскільки Сербія є країною-кандидатом на вступ до ЄС, чиї демократичні стандарти ретельно відстежуються.
Представники ЄС та Європейський парламент висловили занепокоєння щодо:
Комісар Ради Європи з прав людини попередив, що влада, схоже, використовує силу та арешти для розгону протестів, що викликає тривогу щодо свободи зібрань та вираження поглядів.
Ці питання мають значення для міжнародного становища Сербії, оскільки демократичні реформи та захист прав людини є ключовими умовами для потенційного вступу до ЄС.
Те, що почалося як гнів через окрему інфраструктурну аварію, переросло в загальнонаціональний політичний рух. До 2025 року протести охопили сотні громад і зібрали величезні натовпи в Белграді та інших містах.
Для багатьох протестувальників трагедія в Новому Саді стала символом глибших системних проблем – корупції, відсутності прозорості та слабкої інституційної відповідальності. Чи призведуть протести врешті-решт до політичних реформ або дострокових виборів, залишається невизначеним, але вони вже змінили політичний ландшафт Сербії та посилили міжнародний контроль за її демократичним курсом.