До груп особливого ризику належать:

• Жінки та дівчата
• Колишні державні службовці та співробітники силових структур Афганістану
• Журналісти та працівники ЗМІ
• Правозахисники та активісти громадянського суспільства
• Релігійні, етнічні та сексуальні меншини

За даними ООН, ці категорії осіб перебувають під підвищеним ризиком репресій або дискримінації з боку влади Талібану.

Скільки афганців депортовано у 2026 році

Звіти, пов'язані з ООН, свідчать, що депортації та примусове повернення залишаються масовими.

Ключові цифри за 2026 рік:

• Майже 270 000 афганців депортовано або повернуто з країн перебування з початку 2026 року, згідно з даними ООН.
• 177 600 повернень із Пакистану станом на 9 травня 2026 року, за даними УВКБ ООН.
• 55 202 афганці повернулися з Пакистану лише за період з січня по березень 2026 року.

Більшість депортацій відбувається з сусідніх країн, зокрема Пакистану та Ірану, де проживають великі громади афганських біженців. Менша кількість повернень зафіксована з Туреччини та Таджикистану.

Починаючи з жовтня 2023 року, за даними ООН, близько 5,4 мільйона афганців повернулися з Ірану та Пакистану разом, і багато з них — не з власної волі.

Які ризики чекають на тих, хто повертається, під владою Талібану

Звіти ООН вказують на те, що багато афганців, відправлених назад до країни, стикаються із серйозними загрозами після повернення.

Серед задокументованих ризиків:

• Переслідування або помста з боку Талібану
• Довільні арешти та утримання під вартою
• Тортури або інше жорстоке поводження
• Погрози та насильницькі розправи
• Жорсткі обмеження та дискримінація жінок і дівчат

Розслідування ООН виявили докази погроз, тортур і довільних арештів, спрямованих проти деяких осіб, які повернулися, а також людей, пов'язаних із колишнім урядом Афганістану або тих, хто має інакодумство.

Через цю небезпеку ООН наполягає, що Афганістан наразі не можна вважати безпечною країною для депортованих мігрантів та біженців.

Що вимагає принцип non-refoulement

У центрі дискусії знаходиться принцип non-refoulement — наріжний камінь міжнародного захисту біженців.

Згідно з цим правилом, держави не можуть висилати, депортувати або іншим чином повертати особу до країни, де їй загрожує реальний ризик переслідування, тортур або інших серйозних порушень прав людини. Цей захист діє незалежно від міграційного статусу особи.

Принцип закріплений у міжнародному праві біженців та прав людини, зокрема в Конвенції про статус біженців 1951 року та відповідних правових рамках.

Чому критикують Пакистан, Іран та деякі європейські країни

Правозахисні організації та посадовці ООН висловили занепокоєння щодо політики, яку проводять у кількох регіонах.

Пакистан та Іран здійснюють масштабні депортації афганців, у тому числі осіб без легального статусу. Критики стверджують, що багато випадків повернення є фактично примусовими або здійснюються під тиском і можуть порушувати зобов'язання не повертати людей у небезпеку.

Водночас деякі європейські країни та інституції ЄС вивчають шляхи збільшення депортацій афганських громадян, чиї заявки на притулок було відхилено. Згідно з повідомленнями, чиновники ЄС навіть обговорювали технічні механізми з представниками Талібану для сприяння поверненням.

Ці обговорення викликали критику з боку правозахисних груп та експертів ООН, які стверджують, що розширення депортацій до підконтрольного Талібану Афганістану може порушити зобов'язання щодо non-refoulement.

Ширший контекст дискусії

Суперечка навколо депортацій афганців відображає ширше глобальне напруження між політикою контролю за міграцією та правилами захисту біженців.

Посадовці ООН та правозахисники стверджують, що повернення людей до Афганістану, поки ситуація з правами людини в країні залишається нестабільною, ризикує порушити міжнародне законодавство. Уряди, які проводять депортації, однак, часто заявляють, що вони лише виконують імміграційні правила або надають пріоритет виселенню осіб без легального статусу.

Оскільки депортації тривають у 2026 році, головне послання ООН залишається чітким: повернення до Афганістану мають бути добровільними, безпечними та гідними — і обов'язково відповідати принципу non-refoulement.

До груп особливого ризику належать:

• Жінки та дівчата
• Колишні державні службовці та співробітники силових структур Афганістану
• Журналісти та працівники ЗМІ
• Правозахисники та активісти громадянського суспільства
• Релігійні, етнічні та сексуальні меншини

За даними ООН, ці категорії осіб перебувають під підвищеним ризиком репресій або дискримінації з боку влади Талібану.

Скільки афганців депортовано у 2026 році

Звіти, пов'язані з ООН, свідчать, що депортації та примусове повернення залишаються масовими.

Ключові цифри за 2026 рік:

• Майже 270 000 афганців депортовано або повернуто з країн перебування з початку 2026 року, згідно з даними ООН.
• 177 600 повернень із Пакистану станом на 9 травня 2026 року, за даними УВКБ ООН.
• 55 202 афганці повернулися з Пакистану лише за період з січня по березень 2026 року.

Більшість депортацій відбувається з сусідніх країн, зокрема Пакистану та Ірану, де проживають великі громади афганських біженців. Менша кількість повернень зафіксована з Туреччини та Таджикистану.

Починаючи з жовтня 2023 року, за даними ООН, близько 5,4 мільйона афганців повернулися з Ірану та Пакистану разом, і багато з них — не з власної волі.

Які ризики чекають на тих, хто повертається, під владою Талібану

Звіти ООН вказують на те, що багато афганців, відправлених назад до країни, стикаються із серйозними загрозами після повернення.

Серед задокументованих ризиків:

• Переслідування або помста з боку Талібану
• Довільні арешти та утримання під вартою
• Тортури або інше жорстоке поводження
• Погрози та насильницькі розправи
• Жорсткі обмеження та дискримінація жінок і дівчат

Розслідування ООН виявили докази погроз, тортур і довільних арештів, спрямованих проти деяких осіб, які повернулися, а також людей, пов'язаних із колишнім урядом Афганістану або тих, хто має інакодумство.

Через цю небезпеку ООН наполягає, що Афганістан наразі не можна вважати безпечною країною для депортованих мігрантів та біженців.

Що вимагає принцип non-refoulement

У центрі дискусії знаходиться принцип non-refoulement — наріжний камінь міжнародного захисту біженців.

Згідно з цим правилом, держави не можуть висилати, депортувати або іншим чином повертати особу до країни, де їй загрожує реальний ризик переслідування, тортур або інших серйозних порушень прав людини. Цей захист діє незалежно від міграційного статусу особи.

Принцип закріплений у міжнародному праві біженців та прав людини, зокрема в Конвенції про статус біженців 1951 року та відповідних правових рамках.

Чому критикують Пакистан, Іран та деякі європейські країни

Правозахисні організації та посадовці ООН висловили занепокоєння щодо політики, яку проводять у кількох регіонах.

Пакистан та Іран здійснюють масштабні депортації афганців, у тому числі осіб без легального статусу. Критики стверджують, що багато випадків повернення є фактично примусовими або здійснюються під тиском і можуть порушувати зобов'язання не повертати людей у небезпеку.

Водночас деякі європейські країни та інституції ЄС вивчають шляхи збільшення депортацій афганських громадян, чиї заявки на притулок було відхилено. Згідно з повідомленнями, чиновники ЄС навіть обговорювали технічні механізми з представниками Талібану для сприяння поверненням.

Ці обговорення викликали критику з боку правозахисних груп та експертів ООН, які стверджують, що розширення депортацій до підконтрольного Талібану Афганістану може порушити зобов'язання щодо non-refoulement.

Ширший контекст дискусії

Суперечка навколо депортацій афганців відображає ширше глобальне напруження між політикою контролю за міграцією та правилами захисту біженців.

Посадовці ООН та правозахисники стверджують, що повернення людей до Афганістану, поки ситуація з правами людини в країні залишається нестабільною, ризикує порушити міжнародне законодавство. Уряди, які проводять депортації, однак, часто заявляють, що вони лише виконують імміграційні правила або надають пріоритет виселенню осіб без легального статусу.

Оскільки депортації тривають у 2026 році, головне послання ООН залишається чітким: повернення до Афганістану мають бути добровільними, безпечними та гідними — і обов'язково відповідати принципу non-refoulement.