Петер Мадяр vs. Брюссель: чи повернеться Європа до російського газу?

Він припускає, що ці структурні реалії врешті-решт можуть повернути ЄС до російських енергоносіїв, незважаючи на сьогоднішні політичні зобов'язання відмовитися від них. На його думку, потреба в доступній енергії, особливо для промисловості, стане вирішальним фактором, щойно безпосередня геополітична криза вщухне.

«Енергетичний прагматизм»: ширша стратегія Мадяра

Мадяр позиціонує свою позицію в межах того, що він називає «енергетичним прагматизмом». Цей підхід поєднує дві цілі:

• Диверсифікацію джерел енергії, щоб Угорщина та Європа не надто залежали від одного постачальника.
• Купівлю найдешевшої та найбезпечнішої доступної енергії в короткостроковій перспективі, навіть якщо це включає російські поставки.

Така стратегія також відображає структурні енергетичні обмеження Угорщини. Країна давно значною мірою залежить від імпорту російських енергоносіїв та трубопроводів, які вже інтегровані в центральноєвропейську інфраструктуру. Мадяр визнає, що зменшення залежності є необхідним, але стверджує, що це не може статися миттєво, і пропонує триваліший перехідний період — приблизно до 2035 року.

На практиці цей підхід надає пріоритет ціні та безпеці поставок, паралельно поступово створюючи альтернативи, замість негайного припинення імпорту російських енергоносіїв.

Юридично обов'язковий план ЄС щодо відмови

Європейський Союз рухається в протилежному напрямку. У рамках програми REPowerEU та Регламенту (ЄС) 2026/261 блок ухвалив юридично обов'язковий план поетапної відмови від імпорту російського природного газу.

Ключові етапи включають:

• 1 січня 2026: заборона імпорту за новими контрактами на російський газ.
• 17 червня 2026: припинення імпорту за існуючими короткостроковими контрактами.
• 30 вересня 2027: заборона решти імпорту трубопровідного газу за довгостроковими контрактами.

Загальна мета — повністю припинити імпорт російського СПГ та трубопровідного газу до кінця 2027 року, що значно зменшить вразливість Європи до російських викопних енергоносіїв.

Ця політика виникла після вторгнення Росії в Україну, коли ЄС запустив стратегію REPowerEU для диверсифікації джерел енергії, прискорення розвитку відновлюваної енергетики та зменшення залежності від російських енергоносіїв.

Відповідь Брюсселя: жодного повернення до російської енергії

Високопосадовці ЄС рішуче відкинули ідею про те, що Європа може повернутися до російських викопних енергоносіїв.

Єврокомісар з економіки Валдіс Домбровскіс неодноразово заявляв, що санкції та відмова від енергоносіїв не повинні послаблюватися навіть у періоди високих цін. Він наголосив, що ЄС не повинен шукати дешевшу російську нафту чи газ для полегшення, підкресливши, що Європа вже заплатила високу економічну та стратегічну ціну за залежність від російської енергії.

Домбровскіс також попередив, що послаблення санкцій принесе фінансову вигоду Росії та підірве зусилля з обмеження можливостей Москви фінансувати свою війну. Замість послаблення, на його думку, санкційний тиск слід посилювати.

Що означає ця суперечка для політики ЄС

Протистояння між Мадяром та Брюсселем висвітлює глибшу стратегічну дискусію про енергетичне майбутнє Європи.

1. Безпека проти вартості

Стратегія ЄС надає пріоритет енергетичній безпеці та геополітичній незалежності, навіть якщо альтернативні джерела є дорожчими. Аргумент Мадяра натомість ставить у центр конкурентоспроможність та доступність, особливо для промислових економік Центральної Європи.

2. Стійкість санкцій

Якщо більше урядів ЄС переймуть логіку Мадяра про те, що Європа з часом може повернутися до російської енергії, політична підтримка суворих санкцій може з часом ослабнути.

3. Відносини з Україною

Енергетична політика тісно пов'язана з підтримкою ЄС України. Майбутнє повернення до російського газу було б політично суперечливим, оскільки доходи від енергоносіїв вважаються такими, що фінансують військові зусилля Росії.

Стратегічна дискусія, яка ще не завершена

Наразі законодавство ЄС та політичне керівництво твердо налаштовані припинити імпорт російського газу до 2027 року. Однак заяви Мадяра підкреслюють питання, яке досі висить у повітрі: чи має довгострокова енергетична стратегія надавати перевагу геополітичній незалежності чи економічній конкурентоспроможності.

Поки Європа перебудовує свою енергетичну систему, напруженість між цими двома цілями, ймовірно, залишатиметься однією з визначальних дискусій у політиці ЄС.