Ціни відреагували майже миттєво. 1 червня ф’ючерси на Brent сягнули 97,79 долара за барель, а з березня ціна неодноразово перевищувала позначку 100 доларів. Водночас EIA зафіксувало пік на рівні 138 доларів за барель 7 квітня .
Для країн, залежних від імпорту енергії та продовольства, це не абстрактний показник зі світових ринків. Це пряме зростання собівартості — від пального для вантажівок і суден до пакування та переробки продуктів.
Найпомітніше нафтовий шок проявився в японських цінниках на харчові товари. Дослідницький інститут Teikoku Databank повідомив, що в червні 2026 року виробники планують підвищити ціни на 1 078 продуктів і напоїв. У травні таких позицій було лише 84 — отже, місячний показник зріс приблизно у 13 разів .
Найбільше змін припало на приправи — 450 позицій. Ще 304 позиції становлять перероблені продукти . Інститут прямо пов’язав нову хвилю подорожчання, зокрема, з кризою на Близькому Сході .
Уразливість Японії посилює її залежність від зовнішніх поставок. На калорійній основі країна імпортує близько 62% продовольства, а рівень самозабезпечення становить приблизно 38% . Тому стрибок вартості морських перевезень, пального або сировини швидко перекладається на кінцеву ціну.
У квітні продовольча інфляція в Японії становила 3,5% у річному вимірі . Водночас довгострокове навантаження на бюджети домогосподарств показує так званий коефіцієнт Енгеля — частка споживчих витрат, що йде на харчування. У 2025 році він сягнув 28,6%, найвищого рівня за 44 роки .
Важлива деталь: загалом темпи підвищення цін на продукти у 2026 році могли сповільнюватися порівняно з 2025-м. За даними Daiwa, понад 60% запланованих подорожчань уже припадало на вищі витрати на працю, а не на енергію чи слабшу єну . Проте червневий стрибок показує, що зовнішній нафтовий шок може накластися на вже наявні проблеми — слабку єну, дорогий імпорт і зростання зарплат.
На Філіппінах загальна інфляція у травні 2026 року сповільнилася до 6,8% із трирічного максимуму 7,2% у квітні . Це стало позитивним сюрпризом: опитування 12 економістів The Philippine Star давало медіанний прогноз на рівні 7,7% .
Однак полегшення виявилося обмеженим. Травень став третім місяцем поспіль, коли інфляція перевищувала цільовий діапазон центрального банку Bangko Sentral ng Pilipinas (BSP) — 2–4% . За даними PSA, уповільнення пояснювалося помірнішим зростанням транспортних і продовольчих витрат .
Паливний компонент залишається особливо болючим. У квітні дизельна інфляція сягала 122,7%, а в травні знизилася до 58,5%. Інфляція бензину в травні становила 51,6% за даними Metrobank Wealth Insights . Навіть коли темпи зростання зменшуються, це не означає повернення цін до попереднього рівня: йдеться лише про повільніше подорожчання.
Філіппіни майже повністю залежать від імпортного очищеного пального, тому зміни світових котирувань Brent безпосередньо впливають на заправки, транспортні тарифи та витрати бізнесу. Через це паливний шок швидко переходить у ціни на продукти, електроенергію й послуги.
Попри травневе уповільнення, приватні економісти очікували, що BSP підвищить ключову ставку щонайменше на 25 базисних пунктів — до 4,75% — на засіданні 18 червня . Глава BSP Ремонола раніше сигналізував, що правління розглядає подальше посилення політики після квітневого стрибка інфляції .
За прогнозом самого BSP, середня інфляція у 2026 році може становити 6,3%, а ціни залишатимуться вище цільового рівня і в 2027 році .
Водночас обговорення підвищення на 50 базисних пунктів не є підтвердженим рішенням. Станом на 5 червня консенсус приватних економістів передбачав саме крок на 25 базисних пунктів — до 4,75% .
Тривала продовольча інфляція створює для Банку Японії тиск у бік нормалізації політики. Проте підтвердженого оголошення про підвищення ставки на червневому засіданні в наданих матеріалах немає. Тому говорити про гарантоване рішення або конкретний розмір підвищення наразі зарано.
Для японської економіки дилема особливо складна: ставка може стримати вторинні інфляційні ефекти, але водночас зробити кредити дорожчими для домогосподарств і компаній, які вже стикаються з вищими цінами на харчі та енергію.
Криза в Ормузькій протоці запускає класичний цикл інфляції витрат: нафта дорожчає, зростають витрати на виробництво й доставку, а бізнес поступово переносить їх на покупця. У Японії цей механізм найвиразніше видно в ціні приправ і перероблених продуктів. На Філіппінах він спочатку проявляється на автозаправках, а потім — у транспорті та вартості продуктів.
Травневе зниження інфляції на Філіппінах і загальне уповільнення частини японських подорожчань не скасовують ризику нової хвилі. Поки морські поставки нафти не відновляться повністю, обидві країни залишатимуться залежними від того, що відбувається далеко за межами їхніх внутрішніх ринків.
Ціни відреагували майже миттєво. 1 червня ф’ючерси на Brent сягнули 97,79 долара за барель, а з березня ціна неодноразово перевищувала позначку 100 доларів. Водночас EIA зафіксувало пік на рівні 138 доларів за барель 7 квітня .
Для країн, залежних від імпорту енергії та продовольства, це не абстрактний показник зі світових ринків. Це пряме зростання собівартості — від пального для вантажівок і суден до пакування та переробки продуктів.
Найпомітніше нафтовий шок проявився в японських цінниках на харчові товари. Дослідницький інститут Teikoku Databank повідомив, що в червні 2026 року виробники планують підвищити ціни на 1 078 продуктів і напоїв. У травні таких позицій було лише 84 — отже, місячний показник зріс приблизно у 13 разів .
Найбільше змін припало на приправи — 450 позицій. Ще 304 позиції становлять перероблені продукти . Інститут прямо пов’язав нову хвилю подорожчання, зокрема, з кризою на Близькому Сході .
Уразливість Японії посилює її залежність від зовнішніх поставок. На калорійній основі країна імпортує близько 62% продовольства, а рівень самозабезпечення становить приблизно 38% . Тому стрибок вартості морських перевезень, пального або сировини швидко перекладається на кінцеву ціну.
У квітні продовольча інфляція в Японії становила 3,5% у річному вимірі . Водночас довгострокове навантаження на бюджети домогосподарств показує так званий коефіцієнт Енгеля — частка споживчих витрат, що йде на харчування. У 2025 році він сягнув 28,6%, найвищого рівня за 44 роки .
Важлива деталь: загалом темпи підвищення цін на продукти у 2026 році могли сповільнюватися порівняно з 2025-м. За даними Daiwa, понад 60% запланованих подорожчань уже припадало на вищі витрати на працю, а не на енергію чи слабшу єну . Проте червневий стрибок показує, що зовнішній нафтовий шок може накластися на вже наявні проблеми — слабку єну, дорогий імпорт і зростання зарплат.
На Філіппінах загальна інфляція у травні 2026 року сповільнилася до 6,8% із трирічного максимуму 7,2% у квітні . Це стало позитивним сюрпризом: опитування 12 економістів The Philippine Star давало медіанний прогноз на рівні 7,7% .
Однак полегшення виявилося обмеженим. Травень став третім місяцем поспіль, коли інфляція перевищувала цільовий діапазон центрального банку Bangko Sentral ng Pilipinas (BSP) — 2–4% . За даними PSA, уповільнення пояснювалося помірнішим зростанням транспортних і продовольчих витрат .
Паливний компонент залишається особливо болючим. У квітні дизельна інфляція сягала 122,7%, а в травні знизилася до 58,5%. Інфляція бензину в травні становила 51,6% за даними Metrobank Wealth Insights . Навіть коли темпи зростання зменшуються, це не означає повернення цін до попереднього рівня: йдеться лише про повільніше подорожчання.
Філіппіни майже повністю залежать від імпортного очищеного пального, тому зміни світових котирувань Brent безпосередньо впливають на заправки, транспортні тарифи та витрати бізнесу. Через це паливний шок швидко переходить у ціни на продукти, електроенергію й послуги.
Попри травневе уповільнення, приватні економісти очікували, що BSP підвищить ключову ставку щонайменше на 25 базисних пунктів — до 4,75% — на засіданні 18 червня . Глава BSP Ремонола раніше сигналізував, що правління розглядає подальше посилення політики після квітневого стрибка інфляції .
За прогнозом самого BSP, середня інфляція у 2026 році може становити 6,3%, а ціни залишатимуться вище цільового рівня і в 2027 році .
Водночас обговорення підвищення на 50 базисних пунктів не є підтвердженим рішенням. Станом на 5 червня консенсус приватних економістів передбачав саме крок на 25 базисних пунктів — до 4,75% .
Тривала продовольча інфляція створює для Банку Японії тиск у бік нормалізації політики. Проте підтвердженого оголошення про підвищення ставки на червневому засіданні в наданих матеріалах немає. Тому говорити про гарантоване рішення або конкретний розмір підвищення наразі зарано.
Для японської економіки дилема особливо складна: ставка може стримати вторинні інфляційні ефекти, але водночас зробити кредити дорожчими для домогосподарств і компаній, які вже стикаються з вищими цінами на харчі та енергію.
Криза в Ормузькій протоці запускає класичний цикл інфляції витрат: нафта дорожчає, зростають витрати на виробництво й доставку, а бізнес поступово переносить їх на покупця. У Японії цей механізм найвиразніше видно в ціні приправ і перероблених продуктів. На Філіппінах він спочатку проявляється на автозаправках, а потім — у транспорті та вартості продуктів.
Травневе зниження інфляції на Філіппінах і загальне уповільнення частини японських подорожчань не скасовують ризику нової хвилі. Поки морські поставки нафти не відновляться повністю, обидві країни залишатимуться залежними від того, що відбувається далеко за межами їхніх внутрішніх ринків.