Нафтовий шок у Ормузькій протоці знову розганяє інфляцію і відсуває зниження ставок

Перебої з перевезеннями нафти й газу через Ормузьку протоку передаються світовій економіці як класичний негативний шок пропозиції. Коли постачання енергії стає менш надійним, дорожчають пальне, логістика, електроенергія та товари з високою енергоємністю виробництва. Домогосподарства втрачають частину купівельної спроможності, а бізнес або працює з нижчою маржею, або перекладає додаткові витрати в ціни.

Масштаб проблеми визначає роль протоки: у нормальних умовах через неї проходить приблизно п’ята частина світових поставок нафти та природного газу. У березні Brent коштувала близько $106 за барель — більш ніж на 40% вище за $72 до початку конфлікту. 13 Це знову підвищує ризик стагфляції — поєднання високої інфляції зі слабким реальним зростанням.

Чому дорожча нафта впливає не лише на ціни на заправках

Нафта — це водночас товар для кінцевого споживача й базовий ресурс для перевезень, виробництва та опалення. Перший ефект видно у вартості бензину, дизеля, авіапального та комунальних послуг. Другий поширюється через вантажні перевезення, розподіл продуктів, промисловість і послуги.

Орієнтир МВФ добре показує масштаб ризику: стале зростання цін на енергію на 10% приблизно на рік додає близько 0,4 відсоткового пункту до глобальної інфляції та зменшує обсяг виробництва на 0,1–0,2 відсоткового пункту. 4 Це не механічний прогноз для стрибка нафти на 40%: передавання цін у споживчу інфляцію залежить від країни та реакції уряду й центробанку. Проте тривала перебої в постачанні значно небезпечніші за короткий ринковий сплеск.

Для єврозони Bloomberg Economics оцінювала, що нафта на рівні близько $110 за барель могла б додати приблизно 1 відсотковий пункт до річної інфляції та забрати 0,6% ВВП. 5 У серпні річна інфляція в єврозоні прискорилася до 3,3% після 2,9% у липні, і головним чинником була енергія. 47

Світове зростання сповільнюється, але 2,6% — не загальний прогноз

Розглядати 2,6% як остаточний прогноз світового зростання у 2026 році немає підстав. Оцінки великих інституцій суттєво відрізняються — передусім через різні припущення щодо тривалості конфлікту, цін на нафту та масштабу технологічних інвестицій:

• МВФ у липневому оновленні прогнозував світове зростання на 3,0% у 2026 році та глобальну загальну інфляцію на рівні 4,7%, зазначаючи, що втрати від близькосхідного конфлікту частково компенсує імпульс технологічного циклу, пов’язаний зі штучним інтелектом. 6
• ОЕСР очікувала 2,9% глобального зростання: стрибок цін на енергію нівелює частину позитивного ефекту від технологічних інвестицій та інших чинників. 3
• Європейська комісія прогнозувала 2,8% і прямо пов’язувала частину уповільнення з конфліктом в Ірані. 1
• Пізніший прогноз Fitch був песимістичнішим — 2,4%, хоча й він називав інвестиції у ШІ частковим амортизатором. 11

Висновок спільний: вищі витрати на енергію знижують світовий попит і виробництво, тоді як інвестиції, пов’язані зі ШІ, підтримують торгівлю, капіталовкладення та частину країн-експортерів. ШІ може послабити удар, але не здатен повністю нейтралізувати тривалий енергетичний шок.

Центробанки: більше обережності, а не однакова хвиля підвищень

Твердження про синхронне посилення політики всіма великими центробанками було б перебільшенням. У березні Резервний банк Австралії підвищив ставку до 4,1%, тоді як Федеральна резервна система США, ЄЦБ, Банк Англії та Банк Японії залишили ставки без змін, але наголосили на готовності реагувати, якщо дорожча енергія розкрутить стійкішу інфляцію. 48

Ключове питання для монетарної політики — чи буде це одноразовим підвищенням рівня цін, чи воно перейде у тривалу інфляцію через зарплати, ціни на послуги та інфляційні очікування. Саме це пояснює ширший зсув до меншої кількості або пізнішого зниження ставок — а в окремих країнах і до підвищень — замість однакової реакції всюди.

ЄЦБ згодом підвищив ставку за депозитами до 2,25% із 17 червня, а його червневий базовий прогноз передбачав середню загальну інфляцію в єврозоні на рівні 3,0% у 2026 році. 45 Банк міжнародних розрахунків зазначав, що ринки почали закладати жорсткішу політику в широкій групі економік, зокрема у США, єврозоні, Великій Британії та Канаді. 53

Хто відчуває удар найсильніше

США: відносно стійкіші, але не ізольовані

США менш уразливі до імпортованого нафтового шоку, ніж великі нетто-імпортери енергії. Водночас дорожче пальне все одно б’є по бюджетах домогосподарств і витратах бізнесу. ФРС повідомила, що навесні інфляційний тиск посилили мита, воєнне подорожчання енергії та масштабне розгортання ШІ-інфраструктури. 19

У цьому наборі чинників є важлива різниця. Мита або дефіцит окремих технологічних компонентів здатні спричинити разовий стрибок відносних цін; їхній ефект може згаснути, якщо його не підживлюють зарплати чи стійкий надлишковий попит. Тривалий збій в енергопостачанні відкинути важче: він знов і знов проходить через транспортні, опалювальні та виробничі витрати.

Єврозона і Іспанія: залежність від імпортної енергії та спільна ставка

Іспанія не встановлює власну ключову ставку — для неї діє політика ЄЦБ. Єврозона загалом сильніше за США залежить від імпортної енергії, тому баланс між стримуванням інфляції та підтримкою зростання тут особливо складний. Червневий базовий прогноз ЄЦБ передбачав загальну інфляцію на рівні 3,0% у 2026 році — вище цілі 2%. 45

Велика Британія та Японія: серед найчутливіших розвинених економік

Fitch називав Італію, Велику Британію, Японію та Францію великими розвиненими країнами з особливо гострими інфляційними ризиками через структуру їхнього енергопостачання. 54 У таких економіках подорожчання нафти й фрахту може посилюватися коливаннями валютних курсів, правилами ціноутворення в енергетиці та чутливістю сімейних бюджетів до високих ставок за кредитами.

Австралія і Нова Зеландія: різні типи вразливості

Австралія виграє від статусу експортера енергії, але це не усуває внутрішній інфляційний тиск через ціни на пальне та глобальні ланцюги постачання. Березневе підвищення ставки Резервним банком Австралії це добре ілюструє. 48 Для Нової Зеландії результат так само залежатиме від стійкості внутрішньої інфляції та чутливості домогосподарств до ставок, а не тільки від ціни на нафту. Наявні дані радше вказують на потребу окремих рішень для кожної країни, а не на універсальний рецепт.

Чому країни, що розвиваються, мають сильніший бюджетний і борговий тиск

Для багатьох держав, що розвиваються, шок — це не лише інфляція. Вищий рахунок за імпорт нафти може послабити валюту, збільшити вартість боргу в доларах у національній валюті та роздути бюджетні видатки на субсидії для пального, продовольства чи транспорту. Одночасно вищі глобальні дохідності та уникнення ризику інвесторами роблять рефінансування дорожчим.

Експортери сировини можуть виграти від більших експортних надходжень, але цей ефект дуже нерівномірний. Країни, залежні від імпорту енергії та зовнішнього фінансування, найімовірніше відчують повний тиск: вищі споживчі ціни, ширший бюджетний дефіцит і дорожче обслуговування боргу. Fitch попереджає, що затяжний конфлікт може погіршувати суверенну кредитоспроможність через поєднання високих витрат на енергію, інфляції, слабшого зростання та дорожчих запозичень. 54

Вирішальний геополітичний чинник — надійність енергомаршрутів

Макроекономічний сценарій і далі залежить від тривалості збоїв і надійності судноплавства через Ормузьку протоку та пов’язані регіональні маршрути. Продовження нападів, захоплення суден або сама загроза перебоїв можуть підтримувати «премію за ризик» у ціні нафти навіть тоді, коли частина танкерів проходить протоку. 35

Китай має центральне значення в цих розрахунках: він підтримує тісні зв’язки з Тегераном і є найбільшим покупцем іранської нафти. Тому фінансові зв’язки Ірану та Китаю були серед тем порядку денного контактів Трампа і Сі Цзіньпіна. 33 Водночас попередні переговори не дали чіткого розв’язання конфлікту, тож дипломатія залишається джерелом волатильності, а не гарантованим економічним запобіжником. 34

На що стежити далі

Важливим є не лише щоденне котирування нафти. Варто стежити, чи нормалізується судноплавство, чи переходить енергетична інфляція у зарплати й базові послуги та чи бачать центробанки ризик втрати контролю над інфляційними очікуваннями. Якщо ці наслідки вдасться стримати, регулятори можуть не реагувати на частину тимчасового шоку. Якщо ж вони закріпляться, світова економіка ризикує надовго отримати повільніше зростання, вищу вартість кредитів і інфляцію, яку буде важче повернути до цільових рівнів.